Запис інформації на оптичні носії. Форматування та копіювання дисків.

Запис інформації на оптичні носії. Форматування та копіювання дисків.

МЕТА

розглянути типи оптичних дисків, типи файлових систем, методи роботи з програмами запису оптичних дисків;

ввести поняття «форматування дисків», «копіювання дисків»;

сформувати вміння записувати оптичні диски, проводити форматування дисків, створювати копії оптичних дисків;

розвивати логічне мислення, творчість, комп’ютерну грамотність;

виховувати бережне ставлення до комп’ютерної техніки.

ОБЛАДНАННЯ ТА ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

малюнки, схеми, роздатковий матеріал до практичної роботи, операційна система WINDOWS , спеціалізована програма для роботи з образами дисків ALCOHOL, програмний пакет для роботи з будь-якими дисками NERO.

ТИП УРОКУ

БАЗОВІ ПОНЯТТЯ ТА ТЕРМІНИ

програми запису дисків, форматування, копіювання дисків

ХІД УРОКУ

Фіксація відсутніх учнів.

Перевірка готовності учнів до уроку.

Перевірка готовності до уроку кабінету.

Перевірка наявності обладнання до уроку.

• Якими способами можна записати інформацію на оптичні носії?

1. Мотивація навчальної діяльності. Оптичні диски вже давно стали звичайним засобом для збереження інформації.

• Які типи оптичних дисків ви знаєте?
• Як записати оптичний диск без використання спеціалізованих програм?
• Як ви бачите подальший розвиток засобів для зберігання інформації?

Повідомлення теми, мети, завдань уроку.

Отже, тема сьогоднішнього уроку: «Запис інформації на оптичні носії. Форматування та копіювання дисків».

1. Сприймання і усвідомлення нового навчального матеріалу.

Типи дисків

Тип диску

Коротка характеристика

CD-R — вид оптичних дисків для використовування в персональних комп’ютерах.

CD-R — компакт-диск з постійною пам’яттю, призначений для зберігання і читання значних об’ємів інформації (700 Мбайт і більш). Він містить комп’ютерну інформацію, яка зчитується дисководом, підключеним до ПК.

CD-R диски з’явилися в 1985 р. на ринку і є віддрукованою з пластмаси 4,72-дюймовою (діаметр 120 мм, товщина 1,2 мм) круглою пластиною.

На один CD-ROM можна вміщати 150 тис. сторінок тексту, що рівне 17 бібліям. Місткість такого диска, при такому малому розмірі, рівна 700

Мбайт, еквівалентна місткості близько 500 тридюймових дискет.

CD-RW – компакт-диск, для якого передбачена можливість повторного запису інформації.

В міру вдосконалювання технології створення CD і приводів, а також створення науково-технічного заділу в області високоякісного цифрового відео, виникла потреба в збільшенні ємності оптичних носіїв інформації. До початку 1995 р. кілька конкуруючих фірм-виробників запропонували свої стандарти зі збільшеною ємністю СD, зокрема, був запропонований формат Super Density (SD). Щоб уникнути різноманіття (а часто й несумісності) стандартів, у вересні 1995 р. фірма Sony у союзі з вісьма іншими фірмами запропонувала новий універсальний формат запису даних на CD DVD (Digital Versatile Disk). Цей формат одержав активну підтримку серед провідних світових електронних компаній, тому що DVD задовольняє вимогам до відтворення відеозображень, а також до зберігання даних.

Іноді з дисками формату DVD ототожнюють із Digital Video Disks (цифровими відеодисками), однак вони нетотожні, тому що перші є попередниками дисків нового універсального стандарту.

Використання формату DVD дозволяє наблизити якість відеозображення для побутових програвачів CD до якості студійної TV-продукції.

Після прийняття угоди про застосування єдиного стандарту DVD з’явилися нові проблеми, пов’язані з інтересами різних кіностудій. Вони заждали додаткових гарантій того, що кінофільми, призначені для одного ринку, будуть недоступні для інших. У результаті увесь світ був поділений на шість зон, у яких будуть застосовуватися різні регіональні коди й диски. Програвачі CD будуть призначені для використання лише в конкретному регіоні, a CD можуть бути використані в декількох й, в окремих випадках, у всіх регіонах.

Такий штучний розподіл миру послужить ще одним джерелом неприємностей для користувачів. Так, один раз хтось з’ясує, що апаратура, придбана їм, наприклад, у США (зона 1) або в країнах колишнього СРСР (зона 5), не зможе відтворити DVD-диск, призначений для країн Європи.

Відповідно до спочатку прийнятого стандарту, DVD-диск є однобічним і може містити до 4,7 Гбайт інформації. Як й CD, диск формату DVD має діаметр 120 мм. У накопичувачі нового стандарту робоча довжина хвилі випромінювання лазера знижена з 0,78 до 0,63-0,65 мкм (видимий діапазон хвиль), що забезпечило можливість зменшення розмірів штрихів запису практично у два рази, а відстань між доріжками запису – з 1,6 до 0,74 мкм.

Кожен двосторонній DVD складається із двох дисків товщиною по 0,6 мм, щільно з’єднаних один з одним.

Специфікація DVD спочатку розроблялася для однобічного одношарового диска, потім з’явилася конструкція двошарового диска ємністю 8,5

Гбайт. Наступним кроком у розвитку технології DVD з’явилося створення двосторонніх дисків, як одношарових, так і двошарових, при цьому ємність дисків доведена до 9,4 й 17 Гбайт відповідно, а час їхнього відтворення – 4,5 й 8 г.

Розрізняють два види DVD-дисків: DVD-RW і DVD-R.

І с то р і ї р о з в и т к у оптичних носіїв

Техніка накопичувачів на оптичних дисках бере початок в області методів побутового звукового оптичного запису. Розроблювачів накопичувачів на оптичних дисках переслідували невдачі із самого початку досліджень – із середини 70-х рр. Вирішивши ряд серйозних проблем, їм все ж таки вдалося в 1983 р. запропонувати працездатні зразки накопичувачів на оптичних дисках, але останні не одержали комерційного впровадження через відсутність оптичних дисків. У той же період фірмою Matsushita був виготовлений дослідний зразок привода для оптичних дисків з можливістю перезапису. Тільки лише наприкінці 80-х рр. накопичувачі на оптичних дисках стали реальністю.

В 1980 р. фірми Sony й Philips об’єднали свої зусилля в області розробки компакт-дисків (CD) і прийшли до угоди про створення єдиної технології запису й виробництва компакт-дисків з використанням лазерів. Спочатку виникли складності з вибором єдиного розміру CD, тому що одні розроблювачі наполягали на розмірі 12″, а інші пропонували розмір 4,72″. Зрештою був прийнятий варіант диска 4,72″ , що використовується і в цей час.

Як відзначається в багатьох публікаціях по історії комп’ютерної техніки, це було зроблено тому, що на диску такого розміру можна записати Дев’яту симфонію Бетховена, тривалість звучання якої дорівнює 74 хв.

Можна виділити три хронологічних періоди розвитку технології оптичних носіїв інформації CD. Перший період (1980-1985 рр.) ознаменувався створенням стандарту цифрового запису звукової інформації й випуском першого програвача дисків.

Другий період (1985-1994 рр.) характеризувався подальшим удосконалюванням портативних музичних систем на компакт-дисках і початком розробки стандарту CD-ROM, що був анонсований в 1985 р. У цей же період стандарт CD-ROM був розширений і доповнений новими стандартами для записуваних компакт-дисків CD-R (CD-Recordable)

З 1994 р. дисководи CD-ROM стають невід’ємною частиною стандартної конфігурації PC, що приводить до бума мультімедіа. За кілька років швидкість передачі даних в CD-ROM виросла в 32 рази (при кратності швидкості приводу від 1 до 32), почали широко застосовуватися накопичувачі записуваних дисків CD-R і перезаписуваних CD-RW. Почався перехід на новий, єдиний для PC і побутової електронної техніки, стандарт DVD-дисків ємністю 4,7 Гбайт.

У наші дні ми є свідками розвитку стандарту DVD, що передбачає доведення ємності двошарових дисків до 8,5 Гбайт, а ємності двосторонніх двошарових дисків – 17 Гбайт. Диски CD і DVD сьогодні є практично незамінними для будь-якого користувача персонального комп’ютера.

Пристрої для зчитування інформації з оптичних дисків

За конструктивним виконанням приводи CD-ROM бувають вбудовані у комп’ютер і зовнішні. Вбудовані приводи розміщаються в корпусі комп’ютера й підключаються до адаптера (контролера). Зовнішні приводи мають власний блок живлення й підключаються, як правило, до зовнішнього рознімання адаптера плати розширення.

Спрощений алгоритм функціонування привода CD-ROM полягає в наступному. Після приміщення CD у завантажувальний пристрій електро-механічний пристрій приводить диск в обертання. Оптико-механічний блок забезпечує переміщення оптичної головки зчитування по радіусі диска й зчитування інформації. Напівпровідниковий лазер генерує малопотужний інфрачервоний промінь (типова довжина хвилі 780 нм, потужність випромінювання 0,2-5,0 мвт), що попадає на дзеркало, що відбиває лазерний промінь.

Серводвигун по командах, що надходить від вбудованого мікропроцесора, переміщає рухливу каретку із дзеркалом, що відбиває, до потрібної доріжки на компакт-диску. Відбитий від диска промінь фокусується лінзою, розташованою під диском, далі відбивається від дзеркала й попадає на розділову призму, що направляє промінь на другу фокусуючу лінзу. Далі промінь попадає на фотодатчик, що перетворить світлову енергію в електричні імпульси. Сигнали з фотодатчика надходять на універсальний декодер.

Декодер реєструє записану на диск інформацію наступним чином: об’єктив фокусує на поверхні диску промінь лазеру діаметром близько 1 мкм; якщо світловий пучок потрапить на проміжок між заглибленнями на диску, то промінь не буде розсіюватися і відбившись, потрапить на фотоприймач; а якщо промінь потрапить на заглиблення на диску, то промінь почне розсіюватись і до фотоприймача потрапить лише частина відбитого променя.

Висока точність зчитування інформації забезпечується складними системами автоматичного спостереження за поверхнею диска й доріжками запису даних.

Запис дисків

Для запису дисків використовують можливості ОС Windows XP так і спеціалізовані програми.

Для запису дисків засобами ОС необхідно файли, які необхідно записати скопіювати на диск використовуючи програму Мій комп’ютер . Після завершення копіювання необхідно виконати програму Записати файли, яка розміщена на боковій панелі.

Спеціалізованих програм для запису дисків існує дуже багато, їх умовно можна розбити на декілька категорій:

• Спеціалізовані програми для роботи з образами дисків: Alcohol 120%, DaemonTolls, CloneCD та інші.
• Програми для запису C: SmallCD, Cdex та інші.
• Програмні пакети для роботи з будь-якими дисками: Nero, Ashampoo та інші.
• Найбільшою популярністю користується пакети Nero та Ashampoo .

Демонстрація роботи з пакетами – запис CD-диска.

Для демонстрації використовується проектор або локальна мережа.

Розділ 7. Як правильно зберігати інформацію, щоб уникнути втрати даних

Чим більше у вас вагомою і критичної інформації, тим більше важливо грамотно нею управляти. Зрозуміло, що файли краще впорядкувати і розподілити по відповідним смисловим папок, щоб потім не довелося витрачати багато часу на пошук потрібної інформації серед папок під назвами «1111» або «qwerty». Почніть з того, щоб впорядкування файли і папки на вашому комп’ютері не “валялися» в різних куточках жорсткого диска.

Далі, налаштуйте систему зберігання даних – після чого ніяка смерть жорсткого диска, або викрадення ноутбука, або стирання даних вірусом, обшук, або навіть кави, пролита на клавіатуру, вам не страшні.

Основні правила зберігання інформації

1. На будь-якому комп’ютері повинні бути як мінімум два логічних диска ( «C» і «D»). На першому повинна бути встановлена ​​операційна система (наприклад “C: \ Windows»), а всі важливі дані краще зберігати на диску «D», тоді при збої операційної системи (наприклад, після вірусної атаки) на диску «C» можна буде встановити нову операційну систему. А диск «D» з усіма даними залишиться на місці без пошкоджень.

2. Бажано не зберігати ніяких даних на робочому столі комп’ютера. Робочий стіл – це та ж папка, розташована на диску «C». Уявіть собі, що ви включаєте комп’ютер, а ваш системний диск «накрився», або вірус стер всі дані на цьому диску – разом з ними зникне і вся інформація на робочому столі.

3. Створюйте резервні копії важливої ​​інформації – це ваша «страховка» на випадок форс-мажорних обставин, наприклад, обшуків, або іноді досить розлити каву на клавіатуру ноутбука і залишитися без бази даних. Головне правило – резервна копія повинна зберігатися не на вашому комп’ютері, а на іншому носії даних. Тоді, при загибелі оригіналу інформації, копії нічого не загрожуватиме. Створення резервних копій слід робити не рідше разу на тиждень.

Де зберігати резервні копії?

Існує кілька варіантів, які об’єднує одне головне правило – резервні копії краще зберігати ЗА межами вашого офісу в надійному місці.

На CD / DVD диску (або дисках). На CD “влазить” до 700 Мб даних, цього цілком достатньо для регулярного резервного копіювання. На DVD – 4.7 Гб – цього достатньо для цілого архіву даних, фото і відео. Знадобиться також програма для запису дисків, наприклад, DeepBurner www.deepburner.com/?r=download.
На USB-флешках. Обсяг інформації, яку можна записати на флешки, набагато перевищує ту, що можна записати на диски. Зручність полягає в тому, що при підключенні флешка розпізнається комп’ютером як ще один диск, і не потрібні ніякі спеціальні програми, щоб записати на неї дані. Однак, для довгострокового зберігання інформації, диски підходять краще.
В інтернеті, використовуючи «Хмарні» технології. Деякі компанії безкоштовно надають певний простір для зберігання даних на віддалених серверах. Наприклад, це такі безкоштовні сервіси як Dropbox https://www.getdropbox.com і ADrive adrive.com. Файли автоматично шифруються і доступні тільки вам, або тим, кому ви надасте доступ. Такий же сервіс надає Google – ви можете створити окремий акаунт, і використовувати майже 5Гб дискового простору на Гуглі для зберігання своєї інформації. Запис даних на віддалений сервер в інтернеті іноді є найбільш прийнятним варіантом порятунку важливих даних в умовах тиску на організацію, репресій, обшуків, вилучення комп’ютерної техніки і т.д.

Існують спеціальні програми, які автоматично роблять резервні копії ваших даних і навіть можуть зберігати їх на віддаленому сервері. Ці програми можуть бути дуже зручними, коли потрібно зберегти кілька десятків або навіть сотень файлів.

Cobian Backup – створює резервні копії важливих файлів і регулярно (за розкладом) стискає їх, шифрує, і переносить на віддалений сервер. Ви самі можете встановити зручне для вас час, коли програма буде запускатися сама, і працювати у фоновому режимі, не відволікаючи вас. Крім того, якщо вам потрібно скопіювати великий обсяг даних – програма може зайнятися цим після того, як ви підете з роботи, а після завершення навіть сама вимкне комп’ютер. www.cobiansoft.com/index.htm

Allway Sync дозволяє синхронізувати файли і каталоги між вашим персональним комп’ютером, ноутбуком, флешками і т.д. Також створює резервні копії даних. allwaysync.com/ru/

Freebyte Backup – безкоштовна програма для створення резервних копій, працює в Microsoft Windows. www.freebyte.com/fbbackup/

FreeFileSync, безкоштовний синхронізатор для GNU / Linux і Microsoft Windows. freefilesync.sourceforge.net/

Time Machine, програма для резервного копіювання від Apple, вже включена в операційну систему Mac OS версій 10.5 і вище.

Unison File Synchronizer, програма – синхронізатор для Microsoft Windows, Mac OS і GNU / Linux. www.cis.upenn.edu/~bcpierce/unison/

7.2. ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВТРАТИ ІНФОРМАЦІЇ

Будь-який збій в роботі комп’ютера, атака хакерів або просто відключення електроенергії може призвести до втрати файлів з комп’ютера. Однак, навіть якщо дані втрачені, все ще існує можливість їх відновити. Операційні системи не перуть дані назавжди, а просто трохи змінюють назву файлу таким чином, що він стає невидимим в системі. Протягом деякого часу цей файл можна порівняно легко відновити за допомогою певних програм, або звернувшись до сервісного центру.

Чим більше файл, тим більша ймовірність, що простір, який він займав на диску, буде заповнено новими файлами. Тому, великі файли потрібно відновлювати якомога раніше, і не відкладати на потім.

План дій у разі втрати важливих даних

2. Спробуйте скористатися однією з програм для відновлення стертою інформації (див. Нижче), або зверніться в сервісний центр.

3. Якщо ще залишається така можливість, збережіть на флешку або на віддалений сервер найбільш важливі файли.

4. Не вимикайте комп’ютер з розетки до завершення роботи операційної системи, це може пошкодити структуру файлової системи.

5. Якщо ви випадково видалили файл, що не продовжуйте роботу, а спробуйте його відновити. Коли операційна система видаляє файл, насправді, його дані залишаються на місці, і їх можна відновити, якщо на них не буде перезаписано інших файлів.

6. Є обставини, при яких нічим не можна допомогти. Не можна відновити дані, якщо вони були видалені за допомогою спеціальних програм для надійного видалення інформації, таких, як Eraser або спеціальної опції в CCleaner.

Програми для відновлення видаленої інформації:

Recuva – програма, яка допомагає користувачам відновлювати видалену інформацію не тільки на комп’ютері, а й на флешках, СД-дисках, і картах памяті.www.piriform.com / recuva / builds

Diskdigger – відновник стертих файлів для користувачів Windows 8, Windows 7, Windows Vista, Windows XP, and Linux. diskdigger.org/

TestDisk www.cgsecurity.org/wiki/ і PhotoRec www.cgsecurity.org/wiki/PhotoRec – програми для відновлення даних для користувачів Mac OS.

R-Linux – програма для відновлення даних для користувачів Linux. www.r-tt.com/data_recovery_linux/

Увага! При перезавантаженні комп’ютера з операційною системою Microsoft Windows може автоматично запуститися дуже небезпечна програма ремонту файлової системи – CHKDSK. Якщо ця програма запустилася, і ви не змогли цьому перешкодити, обов’язково дайте їй доопрацювати до кінця. Ні в якому разі не вимикайте живлення комп’ютера, поки працює ця програма. Інакше можуть виникнути великі пошкодження файлової системи, і відновлення даних стане дуже проблематичним.

Джерело: Інститут Масової Інформації imi.org.ua/bezpeka/spravochnik-po-bezopasnosti/