Чергування [е] з [о] пiсля [й] та шиплячих. Звук [е] вживаємо пiсля шиплячих та й, якщо стоїть перед м'якою приголосною та перед [е],[i],[и]: пшениця, нiженька, щебiнь. Звук [о] маємо пiсля шиплячих та й перед складами з [а],[о], [у] та [и]: жовтий, чого, йому.
Звуки [о], [е] чергуються з нулем звука. Це відбувається, коли [о] та [е] випадають: вітер — вітру, серпень — серпня, орел — орла. Звуки [і], [е] чергуються з [о] у деяких словах: шість — шести — шостий, сім — семи — сьомий, жінка — жених — жонатий.
При творенні спільнокореневого слова чи формотворенні один голосний звук змінюється на інший. Така зміна називається чергуванням. Це чергування властиве українській мові.
В українській мові чергування голосних відбувається під час словозміни й словотворення. Ø Звуки [о], [е] у відкритому складі чергуються з [і] в закритому: рік—року, свій—свого, попелу—попіл, вівця—овець, будова—будівництво, вільний—воля. Ø Звуки [о], [е] чергуються з нулем звука.
По голосній попереднього слова треба писати в, й, а по приголосній — у, і: Вона в хаті. Він у хаті. Темно в хаті, як у домовині. Брат і сестра.
Після шиплячих в іменниках під наголосом пишеться буква о, без наголосу – е.Об’єднаємо обидва правила: після шиплячих у закінченнях і суфіксах іменників під наголосом пишеться буква о, без наголосу – буква е.