РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТРАВНИХ СИСТЕМ

Травна система — сукупність органів травлення у тварин.

Травна система більшості безхребетних представлена порожнистою трубкою, що починається ротовим отвором і закінчується анальним. Через ротовий отвір корм потрапляє у травну трубку, рухається по ній та піддається механічній і хімічній обробці. У цей час із корму витягуються поживні речовини. Неперетравлені рештки виводяться через анальний отвір. Однак у деяких тварин кишечник сліпо замкнений, тому ротовий отвір слугує і для поглинання корму, і для виведення неперетравлених решток. Така будова травної системи у кишковопорожнинних і плоских червів.

Рот —> кишечник —> рот. Це замкнений тип травної системи.

Будова внутрішнього шару (ентодерми) тіла гідри

Будова травно-мускульної клітини: 1 — джгутик; 2 бактерія; 3 — псевдоніжка; 4 — скоротливо-мускульне волоконце; 5 — ядро; 6 — травна вакуоля; 7 — цитоплазма

Будова залозистої клітини

Клітини внутрішнього шару тіла гідри мають скоротливі волоконця. Але основна їх функція — перетравлення корму. Одні з них (залозисті клітини) виділяють у кишкову порожнину травний сік. Під його впливом здобич гідри розм’якшується та розпадається на дрібні частинки (порожнинне травлення). Інша частина клітин внутрішнього шару має джгутики. Джгутики знаходяться у постійному русі і підгрібають ці частинки до клітин. Клітини здатні випускати псевдоніжки та захоплювати ними корм. Подальше травлення відбувається всередині клітини у вакуолях (внутрішньоклітинне травлення). Неперетравлені рештки викидаються назовні через рот. Отже, у кишковопорожнинних травлення порожнинне і внутрішньоклітинне.

У плоских червів (наприклад, у сисунів) травна система влаштована складніше, проте вона ще сліпо замкнена.

Травна система сисуна: 1 — ротовий присосок, на дні якого розміщений рот; 2 — стравохід; 3 — гілки кишечнику

Схема будови травної системи сисунів: рот —> глотка —> стравохід —> кишечник —> рот. Травна система замкнена.

Недоліки замкненого типу травної системи: повільний процес травлення, великі проміжки між споживанням корму, мало енергії та будівельного матеріалу.

Ускладнення будови травної системи відбувається у круглих червів. У них, крім переднього і середнього відділу травної трубки, з’являється задній відділ і, у зв’язку з цим, анальний отвір.

Отже, травна система наскрізна. Рот —> кишечник —> анальний отвір.

Серед плоских і круглих червів є паразити, у яких травна система відсутня або редукована (ціп’яки, аскарида).

У кільчастих червів (черв’як дощовий) травна система вже значно диференційована.

Будова травної системи черв’яка дощового: 1 — рот; 2 — глотка; 3 — стравохід; 4 — зоб; 5 — шлунок; 6 — кишка

Подальше ускладнення травної трубки триває у членистоногих та молюсків. У них розвиваються ротові придатки навколо рота, які служать для подрібнення корму, у кишечнику — відростки, що збільшують його поверхню. Виникає травна залоза, яка є аналогом печінки хребетних. Для павуків, крім порожнинного, характерне позакишкове (позаорганізмове) травлення.

На ускладнення будови органів травлення хребетних тварин вплинула низка чинників. Деякі з них: а) тварини переміщуються у широких, іноді дуже великих межах (зрідка ведуть прикріплений, малорухливий спосіб життя), активно розшукуючи та захоплюючи корм; б) у ділянці переднього відділу кишкової трубки виникають рухомі частини скелету, з яких формується ротовий, а в переважної більшості — щелепний апарати. Вони забезпечують захоплення, утримання корму, а в ссавців і подрібнення його.

Травна трубка хребетних поділяється на такі основні відділи:

• ротова порожнина. Слугує для прийняття корму;

• глотка. Відділ, завжди пов’язаний з органами дихання: у риб у глотку відкриваються зяброві щілини, у наземних хребетних в глотці розміщена гортанна щілина. Глотку справедливо називають дихальним відділом травної трубки;

• шлунок. Це розширення кишкової трубки, що має в деяких випадках дуже складну будову (наприклад, у жуйних копитних ссавців);

• кишка. У типовому випадку поділяється на передню, середню і задню кишки.

Ускладнення травної трубки відбувається у напрямі її подовження і диференціації відділів. У деяких ссавців, крім указаних відділів, виділяють ще деякі (дванадцятипала і сліпа кишки), і загальна довжина кишечнику в багато разів перевищує довжину тіла. У деяких риб, амфібій, рептилій, птахів і клоачних ссавців кінцевий відділ травної трубки розширений та утворює клоаку. У клоаку відкриваються сечоводи, статеві протоки, у деяких тварин і сечовий міхур.

Наявні дві основні травні залози — печінка і підшлункова. Протоки печінки і підшлункової залози відкриваються у тонкий відділ кишки. Функції обох залоз ширші, ніж травні. Так, печінка, крім продукування жовчі та активації дії багатьох ферментів, слугує важливим органом для обміну речовин. Тут нейтралізуються деякі шкідливі продукти розпаду, утворюється сечовина, накопичується глікоген. Ферменти підшлункової залози розщеплюють білки, жири і вуглеводи. Підшлункова залоза одночасно слугує органом внутрішньої секреції. Розлад цієї функції призводить до втрати здатності організму використовувати цукор. У результаті виникає важке захворювання — діабет. Участь у травленні беруть і слинні залози. Серед безхребетних вони є у деяких груп червів, молюсків, павукоподібних та у більшості комах. Травну функцію вони виконують у низки комах, черевоногих молюсків. Слинні залози є у всіх хребетних, крім риб. В отруйних змій одна зі слинних залоз спеціалізована на синтезі отрути, її протока відкривається у порожнину отруйного зуба. У птахів слинні залози розвинені слабо, крім зерноїдних. Окрім того, слизова оболонка шлунка і кишечника містить багато одноклітинних залоз, які виробляють травні соки.

Травна система амфібій: 1 — рот; 2 — глотка; 3 — стравохід; 4 — шлунок; 5 — печінка; 6 — кишечник; 7 — підшлункова залоза; 8 — клоака; 9 — анальний отвір

Травна система ссавців: 1 — рот; 2 — глотка; 3 — стравохід; 4 — шлунок; 5 — печінка; 6 — підшлункова залоза; 7 — тонка кишка; 8, 9 — товста кишка; 10 — пряма кишка з анальним отвором

Переваги наскрізного типу травної системи: порівняно швидкий процес травлення у зв’язку з наявністю багатьох ферментів у травних соках, можливе часте споживання корму, при розщепленні поживних речовин виділяється багато енергії.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ!

• Схема замкненого типу травної системи: рот —> кишечник —> рот,

• Складові замкненого типу травної системи: передній відділ, середній відділ.

• Схема наскрізного типу травної системи: рот —> кишечник —> анальний отвір.

• Складові наскрізного типу травної системи: передній відділ, середній відділ, задній відділ.

• Види травлення: внутрішньоклітинне, порожнинне, поза організмом (позакишкове).

ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ

1. Якими є основні типи травної системи безхребетних тварин?

2. Які недоліки сліпо замкненого типу травної системи?

3. Які відділи розрізняють у травній трубці хребетних тварин та яке їхнє значення?

4. У чому полягають переваги наскрізного типу травної системи?

✅Чим відрізняються парнокопитні від непарнокопитних

✅ Парнокопитні і непарнокопитні – це два загони класу Ссавців. Через схоже звучання і відносну подібність обох груп тварин виявлення відмінностей між ними становить певну складність для школярів.

Хто такі парнокопитні і непарнокопитні

Парнокопитні – це один із загонів Ссавців.

Непарнокопитні – один із загонів Ссавців.

Порівняння парнокопитних та непарнокопитних

У чому ж різниця між парнокопитними і непарнокопитими?

Парнокопитні – це загін Ссавців. У нього входять 3 підряди:

• жуйні – олені, жирафи, бики, вилороги, вівці, бізони та антилопи;

• мозоленогі – верблюди;

• нежуйні – бегемоти, свині і пекарі.

Парнокопитні – це тварини, розвинені закінчення третього і четвертого класу яких укриті спеціальним футляром – копитом. При цьому перший палець у них редукований, а другий і п’ятий – недорозвинений.

Парнокопитні – це великі та середні за величиною тварини. Мають характерну подовжену морду, а жуйні – ще й обов’язкова прикрасу у вигляді рогів.

Парнокопитні поширені на всіх материках, крім Антарктиди. Спочатку їх не було лише в Австралії, але людина «виправила» цей недогляд Природи. Більшість з них живе на відкритих просторах (савани, пустелі, тундра, степи). Менша частина загону вибрала для життя ліс.

Непарнокопитні – це загін Ссавців. Сьогодні на Землі збереглося всього 3 сімейства колись численного таксона:

• сімейство Кінських – коні, зебри і осли;

• сімейство Тапірових;

• сімейство Носорогових.

Непарнокопитні – це тварини, копито яких «вкриває» непарна кількість пальців.

Непарнокопитні колись були поширені на всіх материках, крім Антарктиди та Австралії. Але в дикому вигляді представників окремих сімейств можна зустріти лише в Африці, Південній і Центральній Америці, в Південно-Східній Азії.

Крім кількості фаланг, що утворюють кінцівки, ще одною характерною відмінністю між двома загонами цих тварин, легшим в основу систематики, являється схема пристрою травної системи.

Річ у тім, що у непарнокопитних основне перетравлення їжі йде в товстій кишці, а у парнокопитних – в шлунку. Тому у непарнокопитних шлунок однокамерний, а у парнокопитних він складається з чотирьох відділів – рубця, сітки, книжки, сичуга.

Таблиця з поясненнями на тему “Чим відрізняються парнокопитні від непарнокопитних”

Висновок

Парнокопитні та непарнокопитні – це дві відмінні групи тварин, які відрізняються за кількістю та структурою копит, особливостями травлення та еволюційними адаптаціями.

Парнокопитні мають два копита на кожній кінцівці і часто є жуйними, в той час, як непарнокопитні мають одне копитець і простішу травну систему. Ці відмінності відіграють важливу роль у їхніх способах життя та адаптаціях до середовища існування.

Відмінність парнокопитних від непарнокопитних полягає в наступному:

1. У парнокопитних пара пальців утворюють копито, у непарнокопитних копито «вкриває» непарну кількість пальців.
2. Парнокопитні в дикому вигляді мають більше поширення, ніж непарнокопиті.
3. У парнокопитних більш складно влаштована травна система і присутній багатокамерний шлунок.

1. Будова і функції травної системи

Травна система забезпечує наш організм необхідними речовинами. Поживні речовини ми отримуємо з їжею. Харчові продукти не можуть засвоюватися клітинами у незмінному вигляді. Білки, жири і вуглеводи, що поступають з їжею спочатку розщеплюються до простих речовин: крохмаль розпадається до глюкози, білки — до амінокислот, жири — до гліцеролу і жирних кислот. Продукти розщеплення всмоктуються у кров і доставляються до тканин. Потім у клітинах відбувається утворення вуглеводів, білків і жирів, необхідних людському організму.

Травлення — сукупність процесів механічної обробки їжі, розщеплення поживних речовин (білків, жирів і вуглеводів) на прості, всмоктування продуктів, що утворилися.

Процес травлення поділяють на порожнинне , яке відбувається у шлунково-кишковому тракті і пристінкове ( мембранне ), яке відбувається у клітинах.

Порожнинне травлення складається з процесів механічної та хімічної обробки їжі.
Система органів травлення складається з травного каналу ( травного тракту ) і травних залоз .

У травному каналі їжа переміщується, перетравлюється, а поживні продукти перетравлювання всмоктуються у кров і лімфу. До органів травлення належать: ротова порожнина, глотка, стравохід, шлунок, тонкий і товстий кишечник, пряма кишка, анальний отвір.

Стінки всіх органів травного тракту є трьохшаровими . Зовнішній шар утворюється сполучнотканинною оболонкою, середній — складається з гладеньких м’язів , а внутрішній — з епітеліальної тканини , що містить велику кількість залоз (являє собою слизову оболонку).

Травні залози виділяють травні соки — спеціальні речовини для процесу травлення.
Дві великі залози ( печінка і підшлункова ) з’єднані протоками з тонким кишечником.

Печінка — найбільша залоза тіла, маса якої — \(1,5\) — \(2\) кг. У її спеціальних клітинах гепатоцитах щодоби утворюється \(500\) — \(700\) мл жовчі. Крім утворення жовчі печінка має захисну функцію: шкідливі речовини та отрути, які потрапили до організму, знешкоджуються нею.

Підшлункова залоза виробляє гормони (інсулін, глюкагон, сомастатин) та травний (підшлунковий, панкреатичний) сік, який містить ферменти, що розщеплюють усі поживні речовини: ліпази — розщеплюють жири, трипсин — розщеплює білки, амілази — розщеплюють складні вуглеводи.

Слинні залози відкриваються у ротову порожнину. У слині, що виробляється слинними залозами є ферменти, що розщеплюють вуглеводи. Наприклад, ферменти мальтаза та птіалін розщеплюють крохмаль, що міститься у їжі, до глюкози.

Безліч дрібних залоз містяться у слизовій шлунку і тонкого кишечника — це залози слизової оболонки . Секрети залоз містять травні ферменти , що забезпечують гідроліз поживних речовин.

Шлунково-кишковий тракт побудований таким чином, що їжа по ньому може просуватися в одному напрямку: від ротової порожнини до ануса. Тому людина може продовжувати харчуватися у той час, коли з’їдене раніше ще перетравлюється.

У травному тракті відбувається:

• поступове розщеплення білків, жирів і вуглеводів, що містяться у харчових продуктах;
• всмоктування протуктів, що утворилися у кров;
• видалення залишків, що не перетравилися з організму.

• рухова: жування, ковтання, переміщення їжі вздовж травного каналу та виділення неперетравлених решток;
• секреторна: виділення ферментів та інших речовин у складі травних соків;
• всмоктування поживних речовин у кров;
• видільна: виведення з організму продуктів обміну;
• регуляторна: виділення гормонів;
• захисна: знешкодження печінкою отруйних речовин.