Біля порту Бронка у Петербурзі спрацювала ППО

Увечері суботи, 2 березня, у російському Санкт-Петербурзі біля морського порту Бронка працювали засоби протиповітряної оборони

Про це повідомило російське пропагандистське видання РИА-Новости.

“Мешканці повідомили в екстрені служби “про хлопки і вибухи” над Фінською затокою, імовірно, в районі порту Бронка в Петербурзі”, – йдеться у повідомленні.

Згодом губернатор Санкт-Петербурга Олександр Дрозденко заявив, що в Ломоносовському районі Ленінградської області, мовляв, спрацювали засоби ППО. За його словами, повітряні цілі нібито вражені над акваторією та узбережжям Фінської затоки.

Крім того, як повідомили пропагандисти, аеропорт Пулково пів години мав обмеження в прийомі та відправленні авіарейсів.

Згодом міністерство оборони РФ звинуватило Україну в атаці Росії безпілотником. У російському відомстві заявили, що, мовляв, збили БПЛА засобами ППО над територією Ленінградської області.

• В ніч з 1 на 2 березня 2024 року в місті Єкатеринбург (Урал, РФ) стався вибух на Калінінській електропідстанції, що розташована на вулиці Шефській. Вона живить три оборонні гіганти.

Петропавлівська фортеця у Санкт-Петербурзі – історія, фото, опис, ціни на квитки 2021, карта

Петропавлівська фортеця у Санкт-Петербурзі – видатний архітектурно-історичний ансамбль XVIII-XIX століть. Її будівництво започаткувало основу нової Північної столиці, покликаної стати політичним, військовим та економічним центром, змінити долю Росії, відірвати її від «ненависної московської старовини» та наблизити до Європи.

Історія будівництва

Достовірно відома точна дата початку будівництва фортеці – 16 травня 1703 року. Вона призначалася для оборони відвойованих у шведів споконвіку російських приневських та прибалтійських територій. Місце для спорудження цар Петро I вибирав особисто і дуже ретельно розглядав усі варіанти, віддаючи пріоритет військово-стратегічному становищу. Вибір впав на Заячий острів, як його називали племена фінів, що жили тут колись. Перебуваючи в гирлі Неви, він оточений із трьох боків водою, з нього проглядалися всі рукави річки.

Разом з талановитим військовим інженером Ж. Ламбертом царем було складено план. Керував будівництвом архітектор Д.Трезіні. На роботу зігнали багато народу: селян, каторжних, ремісників, солдатів. Умови праці були нелюдськи важкими. Люди жили в сирих землянках, бідно харчувалися, хворіли та вмирали тисячами. Попри це фортецю звели рекордно швидко: у жовтні вона була готова. Її зовнішній вигляд нагадував витягнутий шестигранник, який повторював контури острова та займав його цілком.

Споруда складалася із шести бастіонів, розташованих по кутах, з’єднаних між собою стінами. Спочатку воно було дерев’яно-земляним, але вже з 1704 стіни почали замінювати цегляними. Оборонні укріплення були оснащені 150 гарматами для перехресного вогню. За будівництво відповідав сам цар і п’ять його сподвижників, що позначилося на назвах бастіонів: Государев, Меньшиков, Наришкін, Трубецькой, Головкін, Зотов.

Бастіони поєднувалися дуже широкими стінами – куртинами (ширина 20 м, висота 12 м). Вони складалися з двох стінок, між якими був порожній простір, частково засипаний камінням, піском, землею, а частково використовуваний як склад для зберігання боєприпасів, зброї.

XVIII століття

1708 – щоб убезпечити фортецю з боку материка, звели кронверк (земляна споруда, оточена ровом).

1712 р. – замість дерев’яної церкви, збудованої у 1704 р. розпочали зведення храму в камені.

1718 р. – збудували комендантський будинок з каретником (стайнею).

1723 – привезли перше парусно-гребне судно (бот).

1733 р. – для прикриття бастіонів та куртин збудовано Іоановський та Олексіївський равелін, що мають вигляд потужних огорож трикутної форми з казематами.

1766 – за указом Катерини II для бота звели спеціальний павільйон, названий «Ботний дім» і облицьовували гранітом 700 м цегляної стіни з південного боку.

Радянський період

Органи Радянської влади визнавали історичну та художню цінність Петропавлівської фортеці та зробили все можливе для збереження її цілісності. У 1919 р. було створено спеціальну комісію, яка видала охоронну грамоту на об’єкт. При катастрофічному браку дров собор опалювали, щоб він не зруйнувався від вогкості. З 1920 р. розпочалися перші екскурсії, проведення яких із 1922 р. поставили на регулярну основу.

У 1923 р. Трубецькій бастіон передали у відання Музею Революції. В’язниця, що знаходиться в ньому, була пов’язана з іменами багатьох знаменитих революціонерів і пролетарських письменників. Двома роками пізніше провели величезну роботу з благоустрою острова: поставили огорожі та ґрати, проклали доріжки, розбили квітники, висадили дерева та кущі, відремонтували будинки.

Великої праці варто було зберегти музейне містечко у роки блокади. Позолочений шпиль собору закрили, щоб він не привертав увагу авіації, пошкоджену при артобстрілі дах та вікна регулярно ремонтували. У 30-х роках XX століття у фортеці працювала Газодинамічна лабораторія.

Фортеця у наші дні

Сьогодні Петропавлівська фортеця – головна визначна пам’ятка міста, її історичне ядро. Особливо привертають увагу туристів: Собор із некрополем, Музей в’язниці, Музей космонавтики. Цікава історична експозиція «Річка часу», що охоплює 300-річну історію та побут мешканців цієї місцевості. Любителі фарфору та старовинних меблів можуть ознайомитися з унікальними виробами скляних та фарфорових заводів Росії та Європи XVIII-XX століть та екземплярами старовинних меблів з рідкісних порід дерева.

На виставці «Зброя катувань» представлені зразки засобів покарання, у павільйоні «Східна мозаїка» відвідувачів зустрінуть воскові персонажі царів, відомих діячів, відомих каторжан. Як і за старих часів, функціонує Монетний двір, де друкують медалі, ювілейні монети. У будинках острова відбуваються тимчасові виставки, модні покази, конференції, конкурси.

Іоаннівський равелін та Петрівські ворота

Іоаннівський равелін названий на згадку про старшого брата Петра I – Івана V. Його призначення – прикриття східних куртин та бастіонів з моря. Спочатку це була дерев’яно-земляна споруда, яку в 1731 р. почали замінювати на цегляну. Роботи велися до 1740 р. під керівництвом інженера Х. Мініха Укріплення мало вигляд видатного вперед трикутника з двома напівконтргардами, воротами та казематами для стрільців. Між ним і фортечною стіною пролягав рів із водою.

Петровські ворота арочної форми (проект Д.Трезіні), були парадним входом. Спочатку вони були дерев’яними, 1718 р. замінені кам’яними. Їх розмір 16 16 м. Окрасою служать кілька барельєфів: найвищий – Бог Саваоф, під нею – «Виверження Симона-волхва апостолом Петром» розміром 4,9 3,3 м (робота К. Оснера). Ця алегорія означає перемогу Росії над Швецією. З боків встановлені статуї давньоримської богині війни Беллони та мудрості Міневри. Над аркою в 1720 встановлено корона і масивний герб двоголового орла.

Двір та бастіони

Загальна площа двору становить 182 тис. м2. На його території розташовуються:

Государев і Меньшиков бастіон, що поряд з Петровськими воротами, призначалися для оборони східного боку острова. У Трубецькому – перебували каземати, в’язниця. Головкін – був спорудою оборонного призначення з пороховим складом. Зотов – використовувався як Таємна канцелярія, пізніше як кузня і архів. У Наришкіному – розташовувалися каземати, Монетний двір, флагшток.

Наришкін бастіон

Будівля з двоярусними казематами побудована за проектом Х.Мініха та Д.Трезіні в 1728 р. замість дерев’яно-земляного, що служив з 1703 року. Названий на прізвище контролював роботи князя К.А.Нарышкина – найближчого друга та двоюрідного брата Петра I. До бастіону примикають Невські ворота та Комендантська пристань. Використовувався для розміщення солдатів, зберігання обмундирування, зброї, боєприпасів. У 60-ті роки XVIII століття в ньому знаходився Монетний двір зі складами для зберігання грошей, що проіснував до 1881 року.

1731 року на фортечній стіні встановили флагшток із прапором, який щодня вранці піднімали, а ввечері спускали. В наш час Андріївський прапор знаходиться на вежі постійно. Щодня з бастіону лунає гарматний залп, який сповіщає новий день. Наришкін бастіон – чудовий оглядовий майданчик з видом на Неву та околиці.

Петропавлівський собор

Домінантою острова служить собор Петра та Павла, що стоїть у центрі фортеці. Його проектував Д.Трезіні. Після будівництва, що тривало 20 років, 29 червня 1733 р. відбулося освячення та відкриття. Будівля храму відрізняється від звичних російських православних церков. Воно прямокутної форми (61*27,5 м), з одного боку знаходиться дзвіниця, з іншого боку – невеликий шатровий купол над вівтарем.

За бажанням Петра I спочатку звели дзвіницю, з якої добре проглядалася місцевість. Вона являє собою ярусну споруду зменшуються обсягів, яку вінчає золочений шпиль з ангелом. Спочатку висота становила 106 м, але в 1856, в результаті реконструкції, вона збільшилася до 122,5 метрів. Оригінальність композиції надавали куранти, що знаходяться на верхньому ярусі.

Інтер’єр

Внутрішнє місце собору розділено колонами на три нефа. У його оздобленні використовувалися мармур, яшма, золото, кришталь, родоніт, ліпнина. Склепіння розписані фресками, під ними – 18 панно на християнські теми роботи Г.Гзеля, А.Матвєєва, І.Вельського.

Унікальним є арочний іконостас, над яким 5 років працювали 40 майстрів під керівництвом І.Зарудного. Він вирізьблений з дерева, покритий позолотою, прикрашений скульптурами та 43 іконами. Вхід у Царські ворота передують два встановлені з боків архангела: Гавриїл і Михайло. Поблизу знаходиться кафедра зі статуями Петра та Павла. Царське місце оббите бордовим оксамитом, прикрашене гербом та короною.

Поховання

Поховання царствених осіб у храмах існувало у християнській традиції з давніх часів і символізувало божественність їхньої влади. Петропавлівський кафедральний собор був некрополем династії Романових. Тут знаходиться 48 поховань імператорів, імператриць, великих князів та членів сім’ї. Всі царі Будинку Романових знайшли спокій у цьому храмі (за винятком Петра II та Іоанна VI). Надгробки, крім двох, мають однаковий вигляд: прямокутну форму, виготовлені з білого каррарського (італійського) мармуру, зверху лежить великий хрест, вкритий червоним золотом.

На усипальницях царів і цариць по кутах вміщено російські герби. З торця прикріплені дошки з написом титулу, дат народження/смерті та іншою інформацією. Надгробки Олександра II та його подружжя виконані із зеленої яшми та рожевого родоніту.

Великокнязівська усипальниця

До кінця XIX століття простір для поховань усередині храму було заповнено, тому вирішили прибудувати до нього великокнязівську усипальницю. Будівництво будівлі в стилі бароко почалося 1897 року, закінчилося 1908 року.

В оформленні внутрішнього інтер’єру використали світлий мармур, чорний лабрадорит, граніт, бронзу. До 1915 року в усипальниці було розміщено 13 останків, їх 8 перенесли з собору. Потім традиція на довгі роки перервалася і знову продовжилася в 1992 похованням князя Володимира Кириловича, а згодом ще чотирьох членів царської династії.

Соборна площа

Площа має вигляд трапеції з довгими сторонами 128 та 107 метрів, шириною 67 метрів. Вона перебуває перед Петропавлівським Собором. Майже посередині стоїть Ботний павільйон, фасадом на неї виходять Монетний двір та Комендантський будинок. До революції площа використовувалася для військово-стройової підготовки солдатів гарнізону. Нині на ній влаштовуються концерти, фестивалі, виступи оперних співаків.

В’язниця Трубецького бастіону

У XVIII столітті в Трубецькому бастіоні поряд із казематами, складами, житловими кімнатами знаходилися арештантські камери. У 1872 р. його перебудували у будівлю в’язниці – двоповерхову будову із 69 камерами одиночного ув’язнення. Тут утримувалися особливо небезпечні політичні злочинці. Умови були дуже суворими. За ними велося цілодобове спостереження, повністю виключалося спілкування, читання, куріння.

Харчування було настільки мізерним, що ув’язнені хворіли на цингу. У сирі камери не проникало світло та свіже повітря. За будь-яку провину ув’язнених били шпецрутенами і карали карцером. У цій в’язниці були такі відомі політики як: П. Кропоткін, В. Фігнер, А. Ульянов, Н. Бауман, Б. Савінков, Л. Троцький, М. Горький. Після революції туди потрапили ті, хто вважався ворогом нової влади: міністри та члени Тимчасового уряду, кадети, есери, юнкери. У камерах, розрахованих одну людину, поміщали 5-6.

Олексіївський равелін

Назва дано на честь царя Олексія Тишайшого – отця Петра I. Одноповерховий трикутний равелін звели в 1733 р. на заході острова. Він носив оборонний характер і служив для захисту Трубецького та Зотова бастіонів.

За Павла I у 1791 році у його стінах знаходилася «таємна в’язниця» на 20 камер для особливо небезпечних політв’язнів. Їх утримували в нестерпних умовах, прирікаючи на повільну смерть. Через в’язницю пройшли декабристи, петрашівці, організатори повстання у Польщі. Серед відомих імен можна назвати: М. Чернишевського, Ф. Достоєвського, П. Пестеля, К. Рилєєва, М. Бакуніна. В’язниця проіснувала до 1884 року.

Кронверк

Кронверк був побудований в 1708 р. і був дерев’яно-земляною спорудою у вигляді валів для захисту підходів до північної частини острова з суші. Німецька назва в перекладі означає «корона», що вказує на форму корунвека у вигляді багатозубчастої корони. По периметру він оточений ровом із водою. Від фортеці споруду відокремлює Кронверкська протока. Конверк сумно відомий стратою декабристів у липні 1826 року.

За довгі роки він занепав, і в 1850 р. ухвалили рішення про зведення будівлі з каменю. Після закінчення будівництва, яке велося 10 років, у ньому розмістився Артелерійський арсенал. Зараз там Артилерійський музей, де виставлені гармати та інша бойова техніка, прапори, штандарти, лише понад 850 тис. експонатів.

Час роботи та ціни на квитки

Вхід на територію безкоштовний щоденно з 9:30 до 21:00. Музеї та собор працюють щодня, крім середи з 10:00 до 19:00. Квитки до собору коштують 450 руб. (пільгові – 200), у музеї 200 руб. (пільгові – 120)

Де знаходиться і як дістатися

Фортеця розташована на Заячому острові в центрі Санкт-Петербурга поряд зі станцією метро «Горьківська», від нього пройти 7 хвилин через Олександрівський сад та міст.