Біодизель з ріпаку: як виготовити, плюси, мінуси та ціна питання

В Україні спостерігається тенденція: як тільки ціна нафти перевищує $100 за барель, з боку бізнесу підвищується зацікавленість до виробництва біопалива. Така ситуація була у 2008 р., коли нафта коштувала $147,5 за барель — тоді аграрії активно почали цікавитись, як саме виготовляти альтернативне пальне і сумішеві види. Та вже через два роки, коли ціна на паливо почала знижуватися, інтерес зник.

Зараз ситуація повторюється, бо ми залежні від імпортного палива. Сприяє популяризації і ціна дизеля, яка вже перевищує 65 грн/л (там, де його ще можна знайти у вільному продажі).

Разом з експертами ми підрахували, чи вигідно виробляти біодизель у себе в господарстві та розібралися, що відбувається на українському ринку біопалива і чи він взагалі працює.

Що таке біодизель та з чого його можна виробляти?

Біодизель — екологічно чистий вид палива або паливна добавка. Для його виробництва використовують соняшникову, ріпакову олію чи тваринний жир. Експерти наголошують, що з 1 га ріпаку можна отримати більше 1 т біодизеля. Але, щоб відбулася реакція і біодизель мав такі ж самі характеристики, що і звичайний, потрібно додавати до олії метиловий або етиловий спирт. Перший більш поширений, бо коштує дешевше.

Чим біодизель відрізняється від звичайного палива?

За своїми характеристиками біодизель повністю відповідає традиційному дизельному пальному з нафти. В ЄС такий вид палива користується попитом через екологічність.

По-перше, двигуни внутрішнього згоряння на такому пальному викидають у повітря менше діоксиду вуглецю (приблизно на 80%), і у вихлопі відсутній діоксид сірки. По-друге, при потраплянні у ґрунт чи воду, впродовж місяця розкладається на біокомпоненти.

Біодизель можна використовувати в чистому вигляді (В100). Та більш популярним є сумішевий вид, коли до звичайного дизпалива додають 10% чи 20% біодизеля (В10 і В20). За словами члена громадської організації «Асоціація аграрних інженерів» Павла Гринько , сумішевий вид біодизеля можна використовувати при будь-якій температурі повітря.

«А от чистий біодизель при низьких температурах (нижче +5 ℃) вимагає застосування присадок, бо паливо загусає. Тому, наприклад, під час збору врожаю проблем ніяких не буде. Але восени, коли відбувається оранка та підготовка ґрунту, температура падає, краще працювати на звичайному дизелі або сумішевих видах палива», — розповідає експерт.

Ще один недолік — таке пальне потребує додаткової підготовки паливних систем та заміни фільтруючих елементів. Крім того, біодизель агресивний по відношенню до гумових деталей, тому двигуни доводиться модифікувати.

Як виглядає процес виробництва?

У відфільтровану олію додаються спирти та каталізатор. Пропорції сировини та спиртів — 9:1. В якості каталізатора може слугувати гідроксид натрію або калію. Суміш підігрівається до певної температури. Після відстоювання, рідина розшаровується на дві частини — біодизель та гліцерин. Останній потрібно злити, а готову суміш профільтрувати.

Чи є в Україні заводи по виробництву біопалива?

Є два шляхи виробництва біопалива. Перший — побудувати сертифікований завод. В Україні таких налічується близько 14. Один із них, наприклад, функціонує на Львівщині. Його було побудовано у 2014 р. на базі господарства «Кільган І.С.» . Керівник господарства брав участь в міжнародному проєкті ЮНІДО при ООН і отримав нову італійську лінію вартістю $ 450 тис., яка переробляє олію на біопаливо. В якості сировини на заводі використовують ріпак. Потужності заводу дозволяють виготовляти близько 25 тис. т біодизелю в рік.

Залишки біодизеля, які не пішли на власне споживання, можна або продавати на внутрішній ринок, або, якщо є відповідний сертифікат, експортувати у країни ЄС, де сумішеві види палива є обов’язковими. До речі, досить розвинена ця галузь в Чехії та Польщі, які закупляють український ріпак і вироблене з нього біопаливо поставляють потім у країни ЄС.

Ось приклад того, як працюють заводи по виготовленню сумішевих видів палива в ЄС. Там поруч з нафтопереробними заводами працюють біоетанольні заводи, де на біоетанол переробляють кукурудзу (закуплену в Україні). Паралельно стоять лінії по переробці насіння ріпаку на олію (насіння теж закуплене в Україні). Вироблені біоетанол та біодизель трубопроводом подають на нафтопереробні заводи для змішування і отримання сумішевих видів палива з подальшою їх реалізацією.

Тут ще потрібно пояснити про біоетанол. По суті, це технічний етиловий спирт з дуже малим вмістом вологи. Його виготовляють із цукровмісних, крохмалевмісних та зернових культур і використовують як суміш зі звичайним бензином.

Як аграрію організувати виробництво в господарстві?

Щоб виробляти біодизель безпосередньо в себе в господарстві, потрібно закупити олійний прес та виробити олію. Як пояснює Павло Гринько, знайти в Україні це обладнання різних типів — не проблема. Його вартість буде залежати від потужностей виробництва та використаної сировини.

«Щодо олійних пресів, то сільськогосподарський виробник з 1 т ріпаку можна виробити третину олії. В умовах заводу, звичайно, ці показники набагато вищі, бо там застосовується кращі технологія, в тому числі біогенна очистка та різні технологічні елементи. Та для звичайного аграрія досить буде 1 га посівної площі ріпаку, щоб виготовити 1 т біодизеля для власних потреб», — відмічає експерт.

І додає, що в той же час потребує термінового вирішення питання регулювання придбання для аграріїв акцизних компонентів для виробництва біодизеля.

У свою чергу керівник господарства «Геркулес» Віктор Шеремета нам пояснив, що біодизельну установку можна і не купувати, а звернути ся до компаній, які надають їх в оренду. До речі, він зауважив, що для власного споживання біодизеля не потрібно дотримуватися ГОСТу та інших параметрів. У такому варіанті ця тех нологія проста і не затратна для звичайного фермера.

«Найпростіший спосіб — виробляти олію в господарстві, на своїй сировині, а установку орендувати. Такий варіант поширений у Східній Європі, зокрема в Польщі і Чехії. Там фермер виробляє біопаливо для власних потреб. Якщо більше норми виробляє (наприклад, його норма 70 л на 1 га), то обкладається податком. Менше норми — ніякого податково навантаження не несе. У нас теж сьогодні багато фермерів зацікавлені виробляти в себе в господарстві біопаливо», — говорить аграрій.

Яка ситуація на українському ринку біопалива?

За оцінками «НДІ альтернативних палив», Україна може виготовляти в рік мінімум по 0,5 млн т біодизеля і біоетанолу. Для цього потрібно 1,5 млн т насіння ріпака, вирощеного на площі 0,5 млн га.

Що нам говорять дані Мінагрополітики? У 2022 р. в Україні посів озимого ріпака проведено на площі 1 млн 24 тис. га, що на 143 тис. га більше від показника 2021 р. (мова йде про контрольовані території). Рекордні площі посівів озимого ріпака були у 2019 р. — 1,292 млн га. При цьому під ярий ріпак щороку відводиться площа у межах 40 тис. га.

Тобто, загалом збільшити площі під ріпаком в Україні — не проблема. Проблема — виробляти олію на продаж для виробництва біопалива та експортувати його, бо для цього поки не створено ні економічних, ні законодавчих умов.

Чому так і що потрібно зробити, пояснює Павло Гринько. Наразі біодизель обкладається митом — майже €158 на 1 т. Свого часу закон, який би скасував мито, не набув такої актуальності в порівнянні з нафтовим пальним. Зараз з боку влади почалися кроки по приведенню законодавчої бази у відповідність до європейських вимог щодо використання сумішевих видів палива.

Зокрема, на початку квітня цього року Верховна Рада ухвалила за основу законопроєкт №7233, яким передбачається зниження ПДВ на альтернативні види палива.

• зниження податку на додану вартість (ПДВ) на альтернативне паливо з 20% до 7%;
• обнулення акцизу на біоетанол, що використовується підприємствами для виробництва бензинів моторних сумішевих із вмістом біоетанолу, етил-трет-бутилового етеру (ЕТБЕ), інших добавок на основі біоетанолу.

«Для біодизеля так само — потрібно врегулювати акцизну політику на законодавчому рівні. Це дасть можливість фермерським господарствам на основний період весняної компанії і жнив забезпечити власне виробництво біодизеля та створити умови для гарантованого його забезпечення», — говорить Павло Гринько.

Без державного втручання виробити та реалізувати біопаливо буде складно. Крім того, якщо на законодавчому рівні буде прийнято відповідне рішення, щодо обов’язково використання сумішевих видів палива, то на біодизель буде стабільний попит. Аграрії будуть зацікавлені не тільки виготовляти його для власних потреб, а ще й постачати олію для подальшого промислового виробництва біодизеля.

Як порахувати економіку виробництва біодизеля?

Віктор Шеремета наразі активно вивчає питання виробництва біопалива, бо планує його виробляти на базі господарства для власних потреб. За його словами ціна 1 л біодизеля включає в себе ціну олії + 25% (це додаткові витрати на те, щоб перегнати олію у біодизель на установці).

У свою чергу Павло Гринько розповідає, що крім біодизеля, аграрій отримує ще й похідні:

• гліцерин, який використовується в косметичній та медичній галузі;
• шрот, який використовується у птахівництв та тваринництві або для виготовлення брикетів для твердопаливних котлів і генераторів.

«Найпростіше ціну порахувати так: вартість 3 т ріпаку буде складати вартість 1 т біодизеля. Якщо детально робити розрахунки, то потрібно враховувати всі похідні та всі витрати. Сьогодні, коли традиційне паливо коштує вже більше 65 грн за л, то ціна біодизеля в 45 грн — поза конкуренцією», — відмічає експерт.

Однак є і друга сторона медалі. Прив’язка ціни біодизеля до ціни ріпаку та нафти. Постає питання: якщо ціна ріпаку висока, а ціна нафти — низька, то біодизель моментально втрачає свою вигідність для аграрія?

Як розповів в інтерв’ю Kurkul.com керівник сектору «Енергетика» Офісу ефективного регулювання BRDO Антон Зоркін, собівартість біопалива дуже сильно залежить від сировини та стабільності її надходження, обсягів виробництва, ціни на електроенергію, логістики, оподаткування нафтопродуктів тощо.

«Високі ціни на нафту, підвищення вимог до екологічності пального та зменшення викидів СО2, загалом роблять собівартість виробництва біопалива співставною з собівартістю виробництва традиційного пального, про що свідчить зростання обсягів виробництва у світі. Крім того, саме для України на перший план наразі виходить питання енергетичної безпеки в частині постачання пального на ринок. Але біопаливо, це завжди питання, яке залишається на часі», — резюмує Антон Зоркін.

Опитані експерти сходяться в думці, що, якщо на законодавчому рівні найближчим часом буде врегульовано питання, щодо обов’язкової частки біопалива (біоетанолу, біодизеля) в загальному обсязі рідких моторних палив, виникне стабільний попит на таке пальне. З’явиться економічна доцільність виробництва біопалив. Аграріям буде забезпечено гарантований збут вирощеної продукції на переробні підприємства України, створено додаткову вартість на продукцію.

У кінцевому результаті держава зможе замістити 10% світлих нафтопродуктів в народногосподарському комплексі.

Костянтин Ткаченко, Наталія Родак, Latifundist.com

Все про гідролати: що це таке і як їх використовувати?

Гідролат – це не квіткова вода. Чому ж в деяких джерелах плутають гідролати і ефірні олії? Просто тому що це продукт одного і того ж виробництва.

Гідролат – це не квіткова вода. Чому ж в деяких джерелах плутають гідролати і ефірні олії? Просто тому що це продукт одного і того ж виробництва.

У 10 столітті знаменитий лікар Авіценна винайшов безліч корисних речей, які застосовуються до цих пір, в тому числі і аламбіках, доопрацьовану версію давньоєгипетського дистилятора. Сам процес не стільки складний, скільки трудомісткий. Дуже багато сил витрачається на збір сировини, на її вирощування, на переробку та інші нюанси. Зараз навчилися робити гідролати на основі фруктів і ягід, наприклад дині, полуниці, ківі та інших.

Гідролат – це ароматична рідина, продукт водної або парової дистиляції через пелюстки, листя та інші частини рослини, найчастіше безбарвна, запашна рідина. Цей побічний продукт виробництва ефірних олій володіє багатьма корисними властивостями рослин, з яких виробляються, проте не такий агресивний, як ефірні олії і може застосовуватися в чистому вигляді для шкіри. Винятки складають гідролати конвалії, півонії, тюльпана, бузку та рослин, які не можна вживати в їжу, з огляду на їх отруйність. Використовуючи останні гідролати, відразу варто провести експеримент на невеликій ділянці шкіри.

Властивості гідролатів

Гідролати зазвичай безбарвні, з ніжним ароматом рослини з якого зроблені, однак є й винятки. Наприклад, гідролат лаванди, бузку і левкою не пахне цими рослинами, а має інший аромат. Допускається невелике помутніння в деяких видах гідролатів і випадання невеликого осаду. Кожен гідролат має свою кислотно-лужное середовище Ph 3-8, від чого багато в чому і залежить його дія на шкіру. До складу гідролатів іноді входять консерванти, проте в силу ніжності складу їх не консервують спиртом або синтетичними важкими консервантами. Зазвичай це харчові консерванти – сорбат калію або лимонна кислота.

Гідролат мають наступні властивості:

• Очищаючі, бактерицидні
• Освітлюючі, антипігментацінні
• розгладжують зморшки
• Зволожуючі, омолоджуючі
• звужують пори
• Знижують жирність шкіри
• Заспокійлива, що знімають свербіж

Насправді все залежить від конкретно обраного гідролата і властивостей рослини з якого він зроблений.

У яких засобах можна застосовувати гідролат?

Гідролат застосовують у багатьох косметичних засобах, давайте розберемося докладніше в яких саме і як.

1. Для розведення масок.
2. Гідролатами добре розводити альгінатні маски, маски з Убтану і глини, додавати гідролат в різні типи скрабів. В якості тоніка можна використовувати навіть чистий гідролат для поліпшення дії. Складіть рецепт, введіть кислоти, зволожувачі або інші компоненти, які підходять вашій шкірі.
3. В якості водної фази в кремах гідролати використовуються дуже часто завдяки тим властивостям, які вони вносять в крем. Вони часто краще, ніж просто дистильована вода.
4. Додавайте гідролати в шампуні і гелі для душу з основи, вони додадуть вашим продуктам корисні властивості і знімуть можливу сухість.
5. Гідролат можна використовувати в якості термальної води, спрея знімає свербіж і роздратованість шкіри після засмаги.
6. Для волосся гідролати корисні не тільки в якості компонента для шампунів, а й в якості спрею і ополіскувача.
7. Додайте трохи гідролата в зволожувач повітря щоб ароматизувати приміщення.

Можливо ви знайшли ще якесь застосування гідролатам – розкажіть нам про це в коментарях.

У кожного гідролата є свої унікальні характеристики, які він отримав від рослини-донора. Щоб підібрати потрібний гідролат для вашої шкіри, прочитайте відразу все про рослину, виміряйте Ph самого гідролата і ви зрозумієте для якого типу шкіри підійде певний гідролат і якими властивостями він може володіти.

Вибрати гідролати ви можете в нашому магазині в категорії Гідролати.