Аналого-цифрові перетворювачі

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

1. Класифікація АЦП
2. Паралельні АЦП
3. Послідовно-паралельні АЦП

1. Конвеєрні АЦП




1. Інтегруючі АЦП
   1. АЦП багатотактного інтегрування
   2. Сигма-дельта АЦП

   
   

   1. Шуми АЦП

   Для сигналів із суворо обмеженим спектром цей вислів є тотожністю. Однак спектри реальних сигналів прагнуть до нуля лише асимптотично. Застосування рівномірної дискретизації до таких сигналів призводить до виникнення в системах обробки інформації специфічних високочастотних спотворень, обумовлених вибіркою. Для зменшення цих спотворень необхідно або збільшувати частоту дискретизації, або використовувати перед АЦП додатковий фільтр нижніх частот, що обмежує спектр вихідного сигналу перед його аналого-цифровим перетворенням. У загальному випадку вибір частоти дискретизації буде залежати також від використовуваного в (1) виду функції f j (t) і допустимого рівня похибок, що виникають при відновленні вихідного сигналу за його відліками. Все це слід брати до уваги при виборі частоти дискретизації, яка визначає необхідну швидкодію АЦП. Часто цей параметр задають розробнику АЦП. Розглянемо більш детально місце АЦП при виконанні операції дискретизації. Для досить вузькосмугових сигналів операцію дискретизації можна виконувати за допомогою самих АЦП і поєднувати таким чином з операцією квантування. Основною закономірністю такий дискретизації є те, що за рахунок кінцевого часу одного перетворення і невизначеності моменту його закінчення, що залежить у загальному випадку від параметрів вхідного сигналу, не вдається отримати однозначної відповідності між значеннями відліків і моментами часу, до яких їх слід віднести. У результаті при роботі з змінюються в часі сигналами виникають специфічні похибки, динамічні за своєю природою, для оцінки яких вводять поняття апертурной невизначеності, яка характеризується зазвичай апертурний часом. Апертурний часом t a називають час, протягом якого зберігається невизначеність між значенням вибірки і часом, до якого вона належить. Ефект апертурной невизначеності проявляється або як похибка миттєвого значення сигналу при заданих моментах виміру, або як похибка моменту часу, в який проводиться вимірювання при заданому миттєвому значенні сигналу. При рівномірній дискретизації наслідком апертурной невизначеності є виникнення амплітудних похибок, які називаються апертурними і чисельно рівні приросту сигналу протягом апертурного часу. Якщо використовувати іншу інтерпретацію ефекту апертурной невизначеності, то її наявність призводить до “тремтіння” істинних моментів часу, в які беруться відліки сигналу, по відношенню до рівновіддалених на осі часу моментів. У результаті замість рівномірної дискретизації зі строго постійним періодом здійснюється дискретизація з флюктуирующую періодом повторення, що призводить до порушення умов теореми відліків і появи вже розглянутих апертурних погрішностей в системах цифрової обробки інформації. Таке значення апертурной похибки можна визначити, розклавши вираз для вихідного сигналу в ряд Тейлора в околицях точок відліку, яке для j-ої точки має вигляд

   і дає в першому наближенні апертурной похибка де t a – апертурне час, який для розглянутого випадку є в першому наближенні часом перетворення АЦП. Зазвичай для оцінки апертурних похибок використовують синусоїдальний випробувальний сигнал U (t) = U m sin D t, для якого максимальне відносне значення апертурной похибки D U a / U m = D t a.

   Якщо прийняти, що для N-розрядного АЦП з роздільною здатністю 2-N апертурная похибка не повинна перевищувати кроку квантування (рис. 1), то між частотою сигналу D, апертурний часом t a і відносної апертурной похибкою має місце співвідношення 1 / 2 N = D t a. Для забезпечення дискретизації синусоїдального сигналу частотою 100 кГц з похибкою 1% час перетворення АЦП має дорівнювати 25 нс. У той же час за допомогою такого швидкодіючого АЦП принципово можна дискретизувати сигнали, що мають ширину спектра близько 20 МГц. Таким чином, дискретизація за допомогою самого АЦП призводить до істотного розходження вимог між швидкодією АЦП і періодом дискретизації. Ця розбіжність досягає 2 . 3 порядків і сильно ускладнює і здорожує процес дискретизації, так як навіть для порівняно вузькосмугових сигналів вимагає дуже швидкодіючих АЦП. Для досить широкого класу швидко змінюються сигналів цю проблему вирішують за допомогою пристроїв вибірки-зберігання, що мають мале апертурне час. 1. Класифікація В даний час відомо велика кількість методів перетворення напруга-код. Ці методи істотно відрізняються один від одного потенційної точністю, швидкістю перетворення і складністю апаратної реалізації. На рис. 2 представлена ​​класифікація АЦП за методами перетворення.

   В основу класифікації АЦП покладено ознака, що вказує на те, як у часі розгортається процес перетворення аналогової величини в цифрову. В основі перетворення вибіркових значень сигналу в цифрові еквіваленти лежать операції квантування і кодування. Вони можуть здійснюватися за допомогою або послідовною, або паралельної, або послідовно-паралельної процедур наближення цифрового еквіваленту до перетворюваної величиною. 2. Паралельні АЦП
   АЦП цього типу здійснюють квантування сигналу одночасно за допомогою набору компараторів, включених паралельно джерела вхідного сигналу. На рис. 3 показана реалізація паралельного методу АЦ-перетворення для 3-розрядного числа. За допомогою трьох двійкових розрядів можна представити вісім різних чисел, включаючи нуль. Необхідно, отже, сім компараторів. Сім відповідних еквідистантних опорних напруг утворюються за допомогою резистивного дільника. Якщо прикладене вхідна напруга не виходить за межі діапазону від 5 / 2 h, до 7 / 2 h, де h = U оп / 7 – квант вхідної напруги, що відповідає одиниці молодшого розряду АЦП, то компаратори з 1-го по 3-й встановлюються в стан 1, а компаратори з 4-го по 7-й – в стан 0. Перетворення цієї групи кодів у тризначне двійкове число виконує логічний пристрій, зване пріоритетним шифратором, діаграма станів якого наведена в табл.1. Таблиця 1

   Тема 10. Аналого-цифрові і цифро-аналогові перетворювачі

   Аналого-цифрові перетворювачі (АЦП) це пристрої, які приймають вхідні аналогові сигнали та генерують відповідні до них цифрові сигнали, які придатні для обробки мікропроцесорами та іншими цифровими пристроями.

   Принципово не виключена можливість безпосереднього перетворення різних фізичних величин в цифрову форму, однак це завдання вдається розв’язати тільки досить рідко через складність таких перетворювачів. Тому зараз найраціональнішим вважається спосіб перетворення різних за фізичною природою величин спочатку в функціонально пов’язані з ними електричні, а потім уже за допомогою перетворювачів напруга – код – в цифрові. Саме ці перетворювачі і мають на увазі, коли говорять про АЦП.

   Процедура аналого-цифрового перетворення неперервних сигналів, яку реалізовують за допомогою АЦП, це перетворення неперервної функції часу U(t), яка описує вхідний сигнал, у послідовність чисел U(tj), j=0,1,2,…, що віднесені до деяких фіксованих моментів часу. Цю процедуру можна розділити на дві самостійні операції: дискретизацію і квантування.

   Найпоширенішою формою дискретизації, як зазначалось, є рівномірна дискретизація, в основі якої лежить теорема відліків. Згідно з цією теоремою як коефіцієнти aj потрібно використовувати миттєві значення сигналу U(tj) в дискретні моменти часу tj=jwt, а період дискретизації вибирати з умови:

   де Fm– максимальна частота спектра сигналу, що перетворюється.

   Тоді отримаємо відомий вираз теореми відліків

   Для сигналів зі строго обмеженим спектром цей вираз є тотожністю. Однак спектри реальних сигналів прямують до нуля тільки асимптотично. Застосування рівномірної дискретизації до таких сигналів викликає виникнення в системах обробки інформації специфічних високочастотних спотворень, які зумовлені вибіркою. Для зменшення цих спотворень необхідно або збільшувати частоту дискретизації, або використовувати перед АЦП додатковий фільтр нижніх частот, який обмежуватиме спектр вхідного сигналу перед його аналого-цифровим перетворенням.

   У загальному випадку вибір частоти дискретизації буде залежати також від вигляду функції , що використовується в першій формулі розділу та допустимого рівня похибок, які виникають при відновленні початкового сигналу за його відліками. Усе це необхідно враховувати при виборі частоти дискретизації, яка визначає необхідну швидкодію АЦП. Часто цей параметр задають розробнику АЦП.

   Розглянемо докладніше місце АЦП при виконанні операції дискретизації.

   Для достатньо вузькосмугових сигналів операцію дискретизації можна виконувати за допомогою самих АЦП і суміщати таким чином з операцією квантування. Основною закономірністю такої дискретизації є те, що за рахунок скінченного часу одного перетворення та невизначеності моменту його закінчення, який, у загальному випадку, залежить від параметрів вхідного сигналу, не вдається отримати однозначної відповідності між значеннями відліків та моментами часу, до яких їх потрібно віднести. В результаті при роботі із сигналами, які змінюються в часі, виникають специфічні похибки, динамічні за своєю природою, для оцінки яких вводять поняття апертурної невизначеності, яка переважно характеризується апертурним часом.

   Апертурним часом ta називають час, протягом якого зберігається невизначеність між значенням вибірки та часом, до якого вона відноситься. Ефект апертурної невизначеності проявляється або як похибка миттєвого значення сигналу при заданих моментах вимірювання, або як похибка моменту часу, в який проводиться вимірювання при заданому миттєвому значенні сигналу. При рівномірній дискретизації наслідком апертурної невизначеності є виникнення амплітудних похибок, які називаються апертурними та чисельно рівні приростові сигналу протягом апертурного часу.

   Якщо використовувати іншу інтерпретацію ефекту апертурної невизначеності, то її наявність викликає “тремтіння” істинних моментів часу, в які беруться відліки сигналу, відносно моментів, які рівновіддалені на осі часу. В результаті замість рівномірної дискретизації зі строго постійним періодом проводиться дискретизація с флюктуючим періодом повторення. Це викликає порушення умов теореми відліків та появи уже розглянутих апертурних похибок в системах цифрової обробки інформації.

   Таке значення апертурної похибки можна визначити, розклавши вираз для вхідного сигналу в ряд Тейлора в околі точок відліку, який для j-ї точки має вигляд:

   та в першому наближенні дає апертурну похибку:

   де ta – апертурний час, який для розглянутого випадку в першому наближенні є часом перетворення АЦП.

   Зазвичай для оцінки апертурних похибок використовують синусоїдальний випробувальний сигнал .

   Рисунок 4.4 – Утворення апертурної похибки для випадку, коли вона дорівнює крокові квантування

   Якщо прийняти, що для N-розрядного АЦП з роздільною здатністю 2-N апертурна похибка не повинна перевищувати кроку квантування (рис. 4.4), то залежність між частотою сигналу w, апертурним часом ta та відносною апертурною похибкою буде такою:

   Для забезпечення дискретизації синусоїдального сигналу частота якого 100 кГц з похибкою 1% час перетворення АЦП повинен бути рівним 25 нс. У той же час за допомогою такого швидкодіючого АЦП принципово можна дискретизувати сигнали, які мають ширину спектра біля 20 МГц. Таким чином, дискретизація за допомогою самого АЦП викликає суттєве розходження вимог між швидкодією АЦП та періодом дискретизації. Це розходження досягає 2. 3 порядків та дуже ускладнює і здорожує процес дискретизації, оскільки навіть для порівняно вузькополосних сигналів потребує досить швидкодіючих АЦП. Для достатньо широкого класу сигналів, які швидко змінюються, цю проблему вирішують за допомогою пристроїв вибірки-зберігання, що мають малий апертурний час.

   Рисунок 4.5 – Класифікація аналогово-цифрових перетворювачів

   Зараз відома велика кількість методів перетворення напруга – код. Ці методи суттєво відрізняються один від одного потенційною точністю, швидкістю перетворення та складністю апаратної реалізації. На рис. 4.5 наведена класифікація АЦП за методами перетворення.

   В основу класифікації АЦП покладено ознаку, яка вказує на те, як в часі розгортається процес перетворення аналогової величини в цифрову. В основі перетворення вибіркових значень сигналу в цифрові еквіваленти лежать операції квантування та кодування. Вони можуть проводитись за допомогою або послідовної, або паралельної, або послідовно-паралельної процедур наближення цифрового еквівалента до перетворюваної величини.

   Розглянемо детальніше найбільш поширені типи АЦП.