25. Основні групи птахів, їхнє значення та охорона
Пристосовуючись до певних умов існування, птахи різних груп набувають схожих рис будови. Ці риси дозволяють чимало дізнатися про особливості життя пернатих у різних умовах. Птахи мають величезне значення у природі та для життя людини, деякі з них потребують охорони.
Екологічні групи птахів
Екологічні групи за місцем існування
Лісові птахи (зозуля, дятел, сорока), як правило, мають невеликі ноги й голову, коротку шию (мал. 25.1). Форма дзьоба пов’язана з типом харчування. Болотяні птахи, такі як чаплі, мають довгі ноги й довгу шию (мал. 25.2). Птахи відкритих просторів, такі як журавлі, мають міцні крила, легкі кістки. Птахи, що живуть біля водойм (пелікани, чайки, гуси), відзначаються перетинчастими кінцівками, міцним дзьобом, добре розвиненою куприковою залозою. Куприкова злоза виділяє секрет, яким птах змащує своє пір’я. Завдяки цьому секрету воно не намокає у воді.
Мал. 25.1. Дятел — це лісовий птах, який добуває їжу під корою дерев
Мал. 25.2. Чапля — представник болотяних птахів
Мал. 25.3. Гніздо сороки, зроблене в кроні дерева
Мал. 25.4. Міська ластівка прикріплює своє гніздо до скель або стін будинків
Мал. 25.5. Дзьоб сокола — це типовий дзьоб хижого птаха; дзьоб дятла — універсальний інструмент для роботи й добування їжі; дзьоб качки дає їй змогу успішно добувати корм у водоймі
Екологічні групи за місцем гніздування
Кроногніздні птахи (голуби) роблять гнізда в деревах, кущогніздні (соловей) — у кущах, дуплогніздні (синиці) облаштовують дупла, нірні (стрижі) риють нори в землі (мал. 25.3-25.4).
Екологічні групи за типом живлення
Залежно від характеру їжі у птахів по-різному розвинені дзьоби (мал. 25.5). Птахи можуть бути комахоїдними, як синиці. Загостреними дзьобами вони знімають комах з листків або дістають зі шпарин. Зерноїдні птахи, такі як вівсянки, розкушують зерна, їхній дзьоб короткий і міцний. Хижі птахи, такі як сокіл, розривають здобич за допомогою міцних загнутих дзьобів і кігтів. Всеїдні птахи (сороки) мають універсальний дзьоб, живляться різною їжею.
Значення та охорона птахів
Значення птахів у природі
Значення птахів на нашій планеті важко переоцінити. Комахоїдні птахи контролюють чисельність комах (мал. 25.7, с. 100), рослиноїдні сприяють поширенню насіння та плодів (мал. 25.6).
Мал. 25.6. Сойка — один з головних поширювачів дубів. Завдяки її діяльності дубові ліси збільшують свою площу
Мал. 25.7. Вигодовуючи пташенят, горобці контролюють чисельність садових шкідників
Мал. 25.8. Сови — одні з головних контролерів кількості гризунів
Хижі птахи й ті, що живляться стервом, є санітарами природи (мал. 25.8, с. 100).
Велике значення мають також птахи, які живляться рибою. Вони утворюють послід, у якому дуже багато сполук Нітрогену й Фосфору. Цей послід накопичується в місцях масового гніздування рибоїдних птахів, під впливом бактерій та атмосферного повітря він розкладається й перетворюється на гуано. Гуано вважають одним з найкращих у світі добрив.
Значення птахів у житті людини
Птахи рятують наші поля та сади від нашесть комах-шкідників і мишоподібних гризунів, прикрашають природу, є об’єктом промислу. Від свійських птахів, яких розводять на птахофермах (курей, качок, гусей, цесарок, індичок, перепелів), отримують м’ясо, яйця, пух, пір’я, добрива (мал. 25.9).
За певних умов птахи можуть завдавати шкоди. Так, якщо щурки оселилися поблизу пасіки, вони можуть поїдати бджіл. Деякі хижі птахи полюють на дрібних птахів. Зіткнення птахів з літаками призводить до серйозних аварій. Здійснюючи перельоти, птахи можуть переносити інфекційні захворювання: орнітози, енцефаліти, грип.
Охорона птахів
В Україні існує законодавча база з охорони птахів. Полювання на промислові види птахів можливе тільки в певний час, птахів охороняють у заповідниках, заказниках. Але цього недостатньо. Охорона птахів — обов’язок кожного. До Червоної книги України занесено 67 видів птахів (мал. 25.10).
Кожна людина повинна брати участь в охороні птахів. Під час гніздування (травень-липень) у лісі не можна шуміти, руйнувати гнізда, брати до рук яйця і пташенят, бо після цього батьки можуть уже не повернутися в гніздо.
Мал. 25.9. Індик — другий за розміром домашній птах після страуса. Дорослий індик може важити до 35 кг
Мал. 25.10. Скопа (ліворуч) і степовий орел (праворуч) — представники хижих птахів, занесені до Червоної книги України
Слід підгодовувати птахів під час сніжної зими й лютих морозів. Якщо у птаха достатньо корму, він не замерзне. Для зерноїдних птахів знайдіть насіння соняшнику, просо, пшоно, а синицям прикріпіть дротиком несолоне сало. Дуже важливо робити штучні гніздовища: шпаківні, дуплянки, синичники.
Запам’ятайте найважливіше
Птахи пристосувалися до найрізноманітніших умов життя. Одні майже все життя проводять на воді, інші живуть у сухих і спекотних пустелях, біля водойм, у лісах, садах, полях і парках. Будова птахів дуже тісно пов’язана з їхнім способом життя.
Птахи — невід’ємна частина природи. Зменшення чисельності птахів, зникнення якого-небудь виду може призвести до порушення рівноваги, тому людина не тільки вивчає птахів, одомашнює нові види, але й намагається зберегти їх у природних середовищах життя.
Перевірте свої знання
1. На які екологічні групи поділяють птахів?
2. Як птахи пристосувалися до життя на відкритих просторах?
3. Як птахи пристосувалися до життя на берегах водойм?
4. Як птахи пристосувалися до життя в лісі?
5*. Які заходи охорони птахів найбільш ефективні? Доведіть свою думку.
Який дзьоб у синиці
Середовище існування
Мешкає в Європі, Азії та Північній частині Африки. Най південніші межі її існування проходять через Ізраїль, Іран і Цейлон, а на півночі ареал простягається до приполярної тундри. Із заходу на схід поширена від берегів Атлантики до Тихого океану. Деякі синиці живуть осіло, але мешканці далекої півночі відкочовують взимку до місць із більш м’яким кліматом. Велика синиця чудово пристосувалася до ландшафтів, створених людиною. Її можна зустріти як у лісах усіх типів, так і у великих містах.
Довжина тіла – 11-12 cм
Розмах крил – 20-22 см
Вага – 15-20 г
Тривалість життя – до 15 років.
Спина забарвлена у жовтувато-зелений колір, черевце – яскраво-жовте. Крила, хвіст та куприк блакитнувато-сірі. На крилах наявні білі смуги. На голові є шапочка з блискучих чорних пір’їнок. Щоки білі, вздовж грудей тягнеться широка чорна смуга. Лапи тонкі, без оперення, пальців чотири. Дзьоб короткий, конусоподібний.
Спосіб життя
Восени та взимку синички збираються і зграї, часто об’єднуючись і з іншими видами синиць, зокрема синицею блакитною. Таке суспільне життя допомагає пташкам оборонятись від хижаків та знаходити харчі. Синиці дуже голосисті і обмінюються між собою багатим набором свисту, та інших звуків. У кінці зими зграйки починають розпадатися. Самці займають певну територію, а дещо пізніше і самиці вирушають на пошуки партнера. Раціон синиць досить різноманітний: навесні та влітку вони харчуються комахами та гусінню, а взимку – захованими під корою павуками та личинками. Схопивши дзьобом тверду личинку, синиця починає довбати її об гілку, поки та не розм’якне. Також охоче поїдає різноманітне насіння рослин: букові та лісові горішки, насіння ясеня, клена, соняшника, тису, глоду, бруслини. Восени синички частенько ласують перестиглими плодами, а сніжною зимою злітаються до годівниць. У пошуках здобичі ці рухливі птахи бігають по гілках, часто навіть головою донизу. Їхніми природними ворогами є дрібні пернаті хижаки, ласки, тхори і куниці, а білки і ворони дуже часто розорюють їх гнізда.
Розмноження
Навесні самець займає домашню ділянку і одразу сповіщає про це своїх суперників голосним співом, який в той же час приваблює і самиць. Помітивши потенційну партнерку, самець розпушує маніжку та починає нервово пурхати навколо неї. Якщо кавалер самиці сподобався, вона присідає на гілці, розкриває крила і дзьоб, і вимагає частування, а самець намагається її нагодувати. Вчені вважають, що таким чином самиця перевіряє, чи зможе її партнер прогодувати потомство. Після цього самець показує обраниці вибране ним місце для гнізда, яким може стати дупло або штучна хатинка. Якщо це місце самиці сподобається, пара розпочинає будівництво гнізда із тонких гілочок, вистилаючи його мохом, сухою травою, пухом та шерстю. У квітні самиця відкладає 6-12 білих яєць з червонуватими крапинками і насиджує кладку протягом 10-14 днів, харчуючись тим, що принесе самець. Пташенята вилуплюються голими та сліпими, але через 2-3 тижні вже вилітають із гнізда. Батьки догодовують їх ще близько тижня. Іноді пара синиць встигає зробити ще один виводок, і тоді старших пташенят догодовує один самець. Взимку молодь приєднується до синичих зграйок. Статево зрілими пташки стають у 10 місяців, і вже наступної весни виводять своє власне потомство.
У багатьох країнах велика синиця, як і інші її родичі, взята під охорону, хоча її популяція досить багаточисельна і вимирання птаху не загрожує. Люди давно оцінили користь, яку приносять синиці у боротьбі зі шкідниками, і підгодовують їх узимку, а навесні вивішують гніздові будиночки, які швидко знаходять собі мешканців. Птахи, які живуть у містах, часто розбиваються об прозорі вітрини або скляні стіни висотних будинків, тому на такі поверхні бажано наклеювати зображення хижаків, які відлякують всіх дрібних пернатих від небезпечних місць.
Підготувала Катерина Норенко