Бiографiя

Мінаєв Геннадій Михайлович народився 11 жовтня 1963 року в селі Велике Городище Шебекинського району Белгородської області [ РСФСР ] в родині вчителів.

У 1980 році з відзнакою закінчив Великогородищенську середню школу.

За спеціальністю інженер-механік-дослідник в галузі динаміки та міцності машин. У 1986 році завершив навчання у Харківському політехнічному інституті на інженерно-фізичному факультеті.

У 1986-1988 роках проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил СРСР на півострові Рибачий Мурманської області на посаді командиру стартового взводу зенітно-ракетного дивізіону. Має звання гвардії старший лейтенант.

Трудовий шлях р озпочав інженером лабораторії міцності СКБ турбокомпресорних машин ВНДІ Компрессормаш СМНВО ім. М.В.Фрунзе.

З 1993 року працював у комерційних структурах, зокрема, інженером-програмістом у малому підприємстві «Данко» та у науково-виробничому ТОВ «Нафтогазтехнологія».

У 1994-1998 роках обіймав посаду заступника директора науково-виробничого ТОВ «Комп’ютерні інформаційні технології» [ НВТ КІТ Лтд. ], що спеціалізується на розробці та впровадженні програмного забезпечення. Виступаючи одним із засновників зазначеного підприємства, очолював його на посаді директора із 1998 по вересень 2005 року.

Активний учасник помаранчевої революції. У ході президентських виборів наприкінці 2004 року Геннадій Мінаєв був одним із організаторів акцій протесту проти фальсифікацій результатів голосування на Сумщині кланом Щербаня – Омельченка.

З травня 2005 року очолював Раду Сумського обласного об’єднання громадян «Громадська ініціатива «Нічний Дозор». А у жовтні 2005 року став головою правління цього об’єднання.

26 березня 2006 року обраний Сумським міським головою.

Голова Сумського регіонального відділення Асоціації міст та громад України [ травень 2006 року – лютий 2013 року ].

31 жовтня 2010 року сумчани переобрали Геннадія Мінаєва, висунутого політичною партією «Рідне місто», на посаду міського голови міста Суми на другий термін.

25 лютого 2014 року достроково склав повноваження міського голови за власним бажанням.

Позапартійний. Одружений, має сина та онуку.

Галина МІНАЄВА: «Створене своїми руками виміряти грошима неможливо»

Те, що Чугуїв постійно посідає перші позиції серед лідерів із залучення інвестицій у Харківській області, заздрісники пояснюють вигідним географічним розташуванням, — бо до Харкова — рукою подати, — більш об’єктивні поціновувачі — потужним аграрно-промисловим комплексом, але самі чугуївці переконані, що поліпшити рівень життя та інфраструктуру міста можна лише завдяки двом складовим: активній участі кожного жителя та ініціативності місцевої влади.

І слід зазначити, що з обома цими чинниками чугуївцям поталанило. За останні чотири роки тут для розбудови та благоустрою міста завдяки перемогам в обласному конкурсі мініпроєктів «Разом у майбутнє» освоїли понад 12 мільйонів гривень, реалізувавши 45 проєктів.

Громада після спілкувань зі своїм міським головою вирішила, що вона спроможна й на створення та втілення у життя власних ініціатив. Так і народився проєкт «Громадський бюджет», який діє у Чугуєві вже четвертий рік поспіль. За цей час чугуївцям вдалося втілити майже два десятки ідей.

Про головні віхи становлення та реалізацію цього проєкту розповідає в інтерв’ю «Урядовому кур’єру» натхненниця його впровадження Чугуївський міський голова Галина Мінаєва.

— Пані Галино, Чугуїв став першим містом на Харківщині, де було впроваджено проєкт «Громадський бюджет». З чого все почалося у вашому місті?

— Бувала у відрядженнях як за кордоном, так і в різних містах нашої країни й неодноразово стикалася з досвідом територіальних громад у залученні населення до розв’язання нагальних проблем життєдіяльності своїх міст і сіл. Отож з часом з’явилася впевненість, і колеги підтримали мене, якщо інші змогли, ми теж зможемо! Якщо більшість міст-учасників бюджету участі для реалізації проєкту скористалися допомогою різних іноземних організацій, то нам вдалося запустити процес своїми силами.

За моєю ініціативою три роки тому фахівці міськради розробили положення про «Громадський бюджет» та затвердили номінаційний комітет. З міського бюджету на реалізацію проєкту було надано 320 тисяч гривень. Згідно з положенням 40 відсотків від усієї суми спрямували на малі проєкти (до 50 тисяч гривень), а 60% — на великі (від 50 до 80 тисяч гривень). Оскільки ця ідея була нова, в Чугуєві організували інформаційну кампанію. Я й мої колеги — співробітники міськради — переймалися тим, як сприймуть чугуївці «Громадський бюджет» і чи долучаться до створення проєктів.

Віддаю належне своїм нинішнім землякам — сміливців тут не бракує. На розгляд громади було запропоновано сім проєктів, за які голосували через інтернет, у пунктах голосування, встановлених у найбільш людних місцях. Так було визначено проєкти-переможці.

Кожен з них дає змогу чугуївцям на крок наблизитися до нашої спільної мети — побудувати місто своєї мрії. Для нас, представників органів місцевого самоврядування, «Громадський бюджет» — чудова можливість створити базу цікавих ідей, які необхідно реалізувати в місті. Частину з них намагаємося вирішити безпосередньо за рахунок бюджету участі, інші — залучаючи різні міжнародні, всеукраїнські, обласні фонди і гранти, яких на сьогоднішній день дуже багато.

— А які проєкти найбільше зацікавили жителів Чугуєва, що дало змогу їхнім авторам стати переможцями. Як вони їх реалізували та чи задоволені результатом самі чугуївці?

— Серед проєктів «Громадського бюджету» найбільший відгук та схвалення отримують ті, що стосуються питань екології та благоустрою міста: реконструкція вуличного освітлення, доріг та пішохідних зон, облаштування комфортних місць відпочинку, парків та скверів Чугуєва. Отож це стало важливим аргументом розвитку громади у створенні комфорту та краси в місті. За роки існування «Громадського бюджету» вдалося змінити життя на краще в різних мікрорайонах міста. На Зачуговці та в Осинівці завдяки реалізації проєктів «Забезпечимо комфорт разом» та «Комфортне пересування — комфортне проживання у місті» встановлено сучасні автобусні зупинки, що забезпечують належний комфорт та безпеку пасажирам.

2017 року в мікрорайоні Осинівка було облаштовано сучасний пункт сімейної медицини. Раніше пройти до пункту можна було нерівною та порослою травою ґрунтовою стежкою, або через прохід територією Чугуївського ДНЗ № 2, який вдень закривали, щоб діти не могли залишити дитсадок. Реалізація у 2018 році проєкту «Дорога до здоров’я» забезпечила зручний доступ до медичної допомоги пенсіонерам, людям з обмеженими фізичними можливостями, батькам із дітьми на візочках.

Завдяки «Громадському бюджету» у центрі міста в 2018 році було облаштовано спортивно-ігровий майданчик «LAD’YА» для гри в шахи. Відтепер діти мають можливість активно відпочити на природі, а люди похилого віку та з обмеженими фізичними можливостями змістовно провести вільний час.

Неодноразовим переможцем «Громадського бюджету» є організація «Зоозахист». Їхні проєкти допомагають забезпечити комфортне співіснування людей і безпритульних тварин у Чугуєві. Адже стерилізація домашніх тварин дає змогу контролювати та поступово зменшувати їх кількість на вулицях міста. За допомогою громадського бюджету два роки поспіль зоозахисники стерилізують домашніх тварин.

Традиційно активну участь у конкурсі беруть заклади бюджетної сфери міста, які використовують можливості проєкту, щоб надати чугуївцям нові послуги та зробити життя в місті більш комфортним і зручним. Отже, ми прагнемо залучити якомога більше жителів до створення та реалізації проєктів.

— Галино Миколаївно, а яка тенденція брати участь у реалізації «Громадського бюджету» нині? Чи не відчувається в жителів втома, або якесь розчарування?

— Цього року чугуївці ще активніше долучилися до «Громадського бюджету». Ми не стали обмежувати проєкти певною тематикою, щоб дати змогу громаді висловити свою думку. Наші партнери та модератори навчали усіх охочих писати проєкти. У різних мікрорайонах працювали консультанти, які надавали інформаційну допомогу. І ось результат — п’ять з одинадцяти проєктів «Громадського бюджету» -2020 уже реалізовано!

Усі вони різні й цікаві по-своєму, але мають і щось спільне — кожен об’єднав навколо доброї справи мінігромади того чи того мікрорайону. Так, наприклад, сталося в Авіаторі, де ентузіаст спорту Сергій Зорін і колектив НВК № 6 змогли (до речі, другий рік поспіль) виграти проєкт, спрямований на придбання спортивного інвентарю. Тепер молодь авіамістечка, яка зробила вибір на користь здорового способу життя, отримала у розпорядження нові м’ячі, гантелі, гімнастичні кільця, шведську стінку, мати й багато іншого вкрай корисного обладнання. Раніше хлопці займалися популярним нині воркаутом тільки в теплу пору, а тепер зможуть удосконалювати свою майстерність протягом року.

Дещо інша спрямованість проєкту, який став переможцем у Клугино-Башкирівці. Тут колектив, батьки й учні школи мобілізували громадськість містечка на підтримку ідеї придбати сучасне музичне обладнання для дітей. Це електрогітара, мікшери, комп’ютер, колонки і навіть медіклавіатура, за допомогою якої діти зможуть писати мелодії й робити аранжування. Також у межах «Громадського бюджету» у Клугино-Башкирівці встановлено дитячий спортивний комплекс «Лабіринт» біля будинків №123, №124.

Мене як міського голову ці проєкти тішать навіть не матеріальними придбаннями — зрештою, це можна було купити за бюджетні гроші і передати в школи. Головне, що завдяки «Громадському бюджету» чугуївці не тільки самі вирішують, що саме їм сьогодні необхідно, а й втілюють задумане в життя. А це виміряти грошима неможливо.

Галина МІНАЄВА. Народилася 8 лютого 1968 року в с. Михайлівка Шаргородського району Вінницької області.

Має вищу освіту, закінчила Харківський державний технічний університет будівництва і архітектури, кваліфікація — інженер-будівельник; Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, кваліфікація — магістр державного управління, в 2013 р. закінчила аспірантуру Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, має науковий ступінь кандидата наук з державного управління.

У Чугуївській міській раді та її виконавчому комітеті працює з червня 1995 року, обіймала посади старшого інженера господарчої групи, інженера з охорони праці відділу освіти виконкому Чугуївської міської ради, інженера-будівельника, завідувачка відділу житлово-комунального господарства і будівництва, з жовтня 2001 по червень 2002 р.р. — заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.

З 2002 року вже четверту каденцію Галину Мінаєву обирають Чугуївським міським головою, цю посаду обіймає й нині.

Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня відповідно до Указу Президента України, почесною відзнакою Харківської обласної ради «Слобожанська слава», медаллю «Деловой человек Украины», пам’ятною медаллю з нагоди 15-річчя Асоціації міст України та громад.

Модель громадського бюджету (бюджету участі) виникла наприкінці 80-х років в Бразилії. Через десять років вона поширилася світом. Наразі проєкт «Громадський бюджет» діє більш ніж у 1500 міст у різних куточках планети.

Бюджет участі — це демократичний процес, який надає змогу кожному жителю взяти участь у розподілі коштів місцевого бюджету шляхом створення проєктів для поліпшення життя в рідному місті, а також голосування за них. Автором проєкту можуть бути громадяни віком від 16 років.

Економіка-2021: чим порадував, здивував і налякав українців рік, що минає

Українська економіка повільно зростала, запаси вугілля на електростанціях швидко падали, українські аграрії виростили найбільший врожай в історії та отримали змогу купувати і продавати землю. Ціни на продукти також ставили рекорди, проте частково стабілізувалися, а експорт до ЄС тим часом зріс у півтора раза, випередивши торгівлю з Китаєм та Росією. Такими були основні економічні події 2021 року, який добігає кінця. Він виявився помітно кращим, ніж 2020-й, але значно гіршим, ніж прогнозували аналітики та сподівалися прості українці, свідчить статистика і підсумовують експерти.

Радіо Свобода, яке весь рік тримало руку на економічному пульсі, наводить шість основних економічних подій і тенденцій року, що добігає кінця.

Економіка зростає, але гірше, ніж сподівалися

Якщо у перший рік пандемії (2020-й) українська економіка зазнала різкого падіння, то вона, починаючи з другого кварталу 2021 року, безперервно зростає. Проте не так швидко, як прогнозували українські та західні аналітики.

І наразі темп економічного відновлення ще не перекрив 4% падіння 2020 року, свідчить статистика. В Мінекономіки припускають, що це відбудеться у 2022 році.

У січні-березні 2021-го український ВВП зберіг торішню інерцію і продовжував падати: він втратив 1,2% (порівняно з січнем-березнем 2020-го). У другому кварталі українська економіка розігналася до 5,4% у річному вимірі. Статистика за третій квартал – дещо гірша: 2,7% зростання (порівняно з третім кварталом попереднього року). Такі дані наводить Держстат.

Точні підсумки 2021 року мають оприлюднити на початку весни: на підрахунки потрібен час.

Втім, як статистика попередніх місяців, так і основні економічні прогнози свідчать, що за 2021 рік Україна не зможе надолужити те, що втратила у 2020-му. Частина світових аналітичних центрів навіть погіршувала свої прогнози щодо економічного зростання України.

• Так, у Bank of America восени погіршили прогноз приросту економіки України у 2021 році з 4,5% до 3%.
• Міжнародний валютний фондпогіршив оцінку зростання валового внутрішнього продукту України в 2021 році з 4% до 3,5%. Те ж стосується й українських державних прогнозів.
• НБУ погіршив прогноз зростання економіки у 2021 році з 3,8% до 3,1%. Враховуючи показники першого півріччя, високі ціни на енергоносії, а також поточне ускладнення епідемічної ситуації, негативний вплив пандемії та ефект дорогих енергоносіїв позначатимуться на економічній активності й у наступному році, вважають у Нацбанку.
• Більш оптимістично дивиться на ситуацію Світовий банк. Він залишив прогноз зростання валового внутрішнього продукту України у 2021 році на рівні 3,8% та покращив його на 2022-2023 роки. Про це йдеться в огляді Світового банку «Конкуренція та відновлення компаній після COVID-19».

Чому економіка почала зростати після провального 2020 року?

Тому що всі види економічної діяльності після піку пандемії наростили обсяги виробництва, за винятком хіба що оптової торгівлі. Крім того, на світових товарних ринках тримався високий рівень цін, а в Україні тим часом активно нарощувалося сільгоспвиробництво.

За даними уряду, відновлюються, зокрема, промисловість (їй сприяє кон’юнктура на зовнішніх ринках), будівельна галузь (у Кабміні це пояснюють державними інфраструктурними програмами). Зростає також транспорт: але головна причина – минуле падіння та «низька статистична база». Паралельно зріс пасажиропотік: українці активніше їздять і Україною, і за кордон. Відносно добре почувається роздрібна торгівля, проте оптова, за цими ж даними, продовжувала скорочуватися більшість року.

Міністр економіки Юлія Свириденко заявила, що Україна завершує 2021 рік з найвищим доларовим ВВП за всю свою історію: приблизно 195 мільярдів доларів США. Втім, ідеться про максимум саме у доларовому, а не в реальному вимірі: адже за останні півтора року американський долар помітно знецінився, як і всі валюти світу в час пандемії.

«Наступного року ми вийдемо на високі темпи зростання внутрішнього валового продукту завдяки старту низки програм. Зокрема, масштабної термомодернізації житлових будинків, комплексного відновлення систем зрошення на півдні України, масового дешевого іпотечного кредитування, активного фінансування експортерів», – заявила Свириденко.

З тим, що тенденція економічного зростання продовжуватиметься, погоджується і виконавчий директор «Центру економічної стратегії» Гліб Вишлінський.

«Буде базовий сценарій: досить повільне економічне зростання. Воно не буде особливо швидким і не винесе Україну в заголовки світових новин», – припускає економіст.

Серед сприятливих моментів він згадує те, що вплив пандемії зменшуватиметься, витрати на протидії коронавірусу також, а бюджет наступного року обіцяє бути більш збалансованим.

Серед стримувальних факторів Вишлінеський називає і загрозу масштабного російського вторгнення, і «буксування антикорупційної реформи», про що, зауважує, свідчить зрив конкурсу на голову САП.

Село і гроші: рекордний врожай та запуск ринку землі

Україна зібрала найбільший врожай зернових в історії, звітують в Мінагро.

Чому це важливо? Більшість зерна йде на експорт. А сільське господарство забезпечує половину доходів від українського експорту, а відтак і основний потік валюти до країни: такими є економічні тенденції останніх років.

Великий врожай – та ще й на тлі зростання світових цін на продовольство – суттєво підвищить доходи галузі та вплине на український ВВП загалом, вважають урядовці й частина експертів. Водночас аналітики нагадують, що паралельно стрімко зростають вартість пального та добрив, що неминуче «з’їсть» частину доходу аграріїв. Тому вони закликають продовжувати земельну та інші економічні реформи для того, щоб зростання доходів українського АПК потягло за собою приплив інвестицій.

Врожай ранніх зернових та зернобобових виявився найбільшим від початку незалежності – 46,4 мільйона тонн. Пізні зернові (переважно кукурудзу) продовжують збирати до новорічних свят включно. Але, згідно з попередніми підрахунками, Україна цього року виростила рекордні 40 мільйонів тонн кукурудзи, такий прогноз зробили для України експерти Міністерства сільського господарства США.

Між тим, в українському Мінагро пояснюють такі гарні результати сприятливою погодою, державною підтримкою аграрного сектору та інвестиціями в якість виробництва.

Одна з причин рекордного врожаю – масштабні інвестиції у насіння, добрива, засоби захисту рослин та впровадження інноваційних технологій

«Цього року Україна намолотила найбільшу за всю історію України кількість ранніх зернових. Одна з вагомих причин такого врожаю – це масштабні інвестиції аграріїв у насіння, добрива, засоби захисту рослин та впровадження інноваційних технологій», – відповів міністр агрополітики Роман Лещенко в коментарі Радіо Свобода.

Посадовець уточнює, що українським агровиробникам вдалося підвищити не просто загальний обсяг зібраного зерна, а й врожайність низки культур на одиницю площі. Так, цього року середня в Україні врожайність пшениці зросла до 46,5 центнерів з гектара, ячменю – до 41 центнера з гектара. Кукурудзу лише почали збирати, але вже є локальні рекорди: так, в Чернігівській області її врожайність сягає 92,1 центнера з гектара, розповів Роман Лещенко Радіо Свобода.

На думку більшості експертів, опитаних Радіо Свобода, рекордний врожай став можливим завдяки і погоді, й підвищенню продуктивності аграрного виробництва.

«Рік був непоганий для аграрного виробництва, зокрема і на півдні та в центрі України. Були деякі несприятливі погодні явища (град тощо), але вони мали суто локальний характер», – говорить аграрний експерт, колишній заступник міністра агрополітики Володимир Лапа.

Переважну більшість зібраних зернових Україна традиційно експортує. До прикладу, з 40 мільйонів тонн кукурудзи (основна аграрна культура в Україні), згідно з прогнозом, продадуть за кордон 32,5 мільйона тонн. До того ж, у 2021 році рекордний врожай в Україні збігається з підвищенням цін на світових аграрних ринках: попит на продовольство зростає, а низка інших аграрних країн цього року мають проблеми з урожаєм.

Одним із позитивних інвестиційних чинників для українського села стало розблокування ринку землі, який почав діяти з липня 2021 року, кажуть фахівці. До кінця року українці уклали 27,3 тисячі угод з купівлі-продажу землі аграрного призначення. Всі покупці – приватні особи, громадяни України: в нинішньому вигляді ринок землі не передбачає участі ні комерційних компаній, ні іноземців. Максимальний ліміт – 100 га земель аграрного призначення в одні руки.

Із 1 січня 2024 року ліміт збільшується до 10 тисяч га в руки, і право купувати землю отримують юридичні особи, якщо серед їхніх власників немає іноземців.

Ринок землі має принести європейські правила гри в український аграрний сектор та стимулюватиме інвестиції, визнають сільськогосподарські експерти. Володимир Лапа припускає, що виграють навіть ті власники паїв, які їх не продаватимуть в найближчі роки: зростатиме і вартість землі, й плата за її оренду.

Проте частина власників паїв та малі фермери сприйняли запуск ринку землі без надмірного оптимізму: малі аграрії готові викуповувати землю, на якій працюють, проте розуміють, що конкурувати доведеться з великим капіталом, з’ясувало Радіо Свобода.

Ціни на продукти: «золота» олія та курка «для багатих»

Парадоксально, але рекордний врожай-2021 в Україні не надто вплинув на вартість продуктів харчування на полицях українських магазинів, зазначають фахівці. Вони стабільно зростають, тому що ціни на борошно, олію та м’ясо зумовлені не успіхами українського АПК, а загальною ситуацією на світовому ринку їжі, частиною якого є Україна, пояснюють експерти. Саме тому, кажуть, впродовж року стрімко дорожчали олія, цукор, птиця та м’ясо, а напередодні новорічних свят – яйця.

На думку експертів, на це впливають не лише зовнішні чинники (світова інфляція, торішній неврожай та зростання попиту на зерно і олію у світі), а й внутрішні. Соняшникова олія за останній рік подорожчала приблизно вдвічі, її нині важко знайти за ціною менше ніж 67 гривень за літр. Курятина, рис та цукор стали дорожчими більш ніж на чверть, оновлювали цінники молоко, гречка та свинина.

Впродовж року дешевшали тільки деякі овочі та фрукти, але лише в літньо-осінній сезон і не настільки, щоб зменшити загальний рівень продовольчих цін. Такими є дані Укрстату, українських мереж супермаркетів та профільних ресурсів, які займаються ціновим моніторингом. На думку експертів, продовольчі ціни «підганяє» одразу кілька потужних чинників.

Частина з них – глобальні й зачіпають майже всі країни світу. Частина – місцеві фактори, на які певною мірою міг би вплинути уряд. Втім, у найближчі кілька місяців зростання цін на продукти може вповільнитися, а деякі з них навіть трохи подешевшають, припускають фахівці. Частково цей прогноз вже справджується. Однак стабілізація цін є малопомітною через те, що нині вона накладається на споживчий ажіотаж до різдвяних свят.

Понад половину вирощеного продовольства Україна експортує, у випадку із зерновими (які водночас є кормами для худоби) частка експорту перевищує 80%. Тому ціни на крупи, олію та м’ясо на полицях українських магазинів співмірні зі світовими та коливаються синхронно з ними, стверджують експерти.

Як пояснив Радіо Свобода виконавчий директор «Економічного дискусійного клубу» Олег Пендзин, фермер не буде продавати продукцію всередині країни дешевше, ніж може продати за кордон. Тому внутрішні та світові ціни синхронізуються, якщо не обмежувати експорт.

«Золота» олія та курка «для багатих»: чому ростуть ціни на продукти в Україні?

Саме світові тенденції є основними причинами подорожчання продуктів в Україні, про це в розмові з Радіо Свобода говорять також радник президента «Українського клубу аграрного бізнесу» та колишній заступник міністра агрополітики Володимир Лапа, заступниця директора компанії «ПроАгро Груп» Марія Колесник та старший економіст «CASE Україна» Володимир Дубровський.

«Перша причина – загальносвітове підвищення цін. Дорожчає навіть та продукція, яку Україна вирощує сама. Адже тут є паритет з експортом: те, що дешевше в Україні, вигідніше експортувати. Це провина не української сторони, а світових фінансових центрів», – стверджує Володимир Дубровський.

Чому ж ростуть ціни на зерно, олію, яйця та птицю, які експортує Україна? Фахівці, з якими говорило Радіо Свобода, наводять декілька чинників.

• Великі обсяги коштів, які країни світу витратили на протидію пандемії, спричинили інфляцію і підвищили світові ціни загалом.

• Неврожай або песимістичні очікування щодо нього і дефіцит зернових та олійних культур на світових ринках.

Марія Колесник уточнює, що цей чинник значно потужніше впливає на ціни, ніж високий врожай в Україні.

У цій ситуації Україна дуже вигідно продає свою продукцію. Однак паралельно ростуть ціни в продовольчих крамницях, синхронно зі світовими, визнають експерти.

• Апетити Китаю, Єгипту та інших покупців. Китай, найбільший імпортер зернових у світі, нарощує закупівлю низки культур, зокрема кукурудзи. Україна ж експортує до Китаю до половини кукурудзи свого виробництва, а китайський державний зернотрейдер COFCO є найбільшим експортером зернових з України, свідчить статистика галузі.

За словами Марії Колесник, паралельно збільшуються закупівлі пшениці: нею цікавиться Єгипет та ще низка країн Північної Африки.

Майже всі експерти погоджуються: крім «болючого» зростання цін в українських крамницях, від цієї ситуації є й позитив: Україна – як експортер продовольства – виграє від того, що її продукція дорожчає у світі, причому вся одразу: від зерна і олії до яєць і птиці. Це більші доходи фермерів, краще наповнення бюджету, більше валюти в економіці, а відтак і міцніша українська гривня. Чи зростатимуть синхронно з доходами агропромислового комплексу українські зарплати, зокрема мінімалка?

Зарплати і ціни: «зростання наввипередки»

В Україні за останній рік середні зарплати зросли більш ніж на 19%, звітує уряд. Найшвидшим був приріст у деяких регіонах на заході України, але найвищою залишається оплата праці в Києві.

Офіційні зарплати нині зростають трохи швидше, ніж інфляція, але вони обганяють реальне зростання української економіки, визнають експерти. Але частина з них говорить про те, що така позитивна статистика не відображає реальної ситуації з доходами українців, наголошують фахівці.

Наприклад, у липні 2021 року середня зарплата в Україні виросла на 10,2%, якщо порівнювати з липнем минулого року, а в листопаді – аж на 19,2%: за 12 місяців, порівняно з листопадом 2020-го. Такі дані наводить Укрстат. Йдеться саме про реальне зростання зарплати – тобто збільшення купівельної здатності найманого працівника, яке випередило темп інфляції, уточнюють представники уряду.

Інфляція у липні 2021 року також становила 10,2%, порівняно з липнем 2020-го, за підсумками року вона буде, за різними прогнозами, від 9,4 до 10%.

Інфляція відображає загальний рівень зростання цін у країні. Проте ціни на деякі важливі продукти харчування за рік «злетіли» до рекордних позначок.

Є й позитивний момент: номінальна середня зарплата (в гривневому еквіваленті) зростала приблизно вдвічі швидше за інфляцію. Нині, за державною статистикою, вона становить 14 тисяч 282 гривні у середньому по Україні.

Незмінним лідером за оплатою праці є Київ. Слідом із помітним відривом ідуть Донеччина і Київщина. Найменшими є офіційні середні зарплати на Буковині та на Чернігівщині, повідомляє Укрстат.

Кому краще платять?

В уряді називають кілька сфер діяльності з найкращими зарплатами. Це сфера інформації й телекомунікацій, фінансової і страхової діяльності, державного управління й оборони, соціального страхування, а також сфера «професійної, наукової й технічної діяльності». Тут середні зарплати – від 19,2 до 24,9 тисячі гривень.

При цьому за рік найбільше виріс заробіток найманих працівників у готельному та ресторанному бізнесі – більш ніж у півтора раза, – а також у медиків, соціальних працівників, у сфері послуг, у мистецтві й спорті, в індустрії розваг, в освіті, на транспорті, на пошті та у службах доставки – тут середні зарплати збільшилися майже на третину.

Але в цій статистиці не вказують окремі сфери, які динамічно розвиваються (як-от ІТ-сектор), а також самозайнятих людей – представників малого та середнього бізнесу.

Більшість українців зарплатами незадоволені – опитування

Утім, бадьорі повідомлення уряду не означають, що темпи підвищення зарплат влаштовують самих найманих працівників.

42,4% опитаних українців стверджують, що їм досить давно не підвищували плату, 23,9% взагалі не пам’ятають, коли їм востаннє підвищували зарплату – такими є результати опитування працівників, яке провів сайт пошуку роботи Ua.Jooble.

У кожного п’ятого опитаного платня зросла нещодавно, а 12% кажуть, що їм стали більше платити лише з переходом на нову роботу. При цьому 74,1% опитаних працівників кажуть, що незадоволені розміром своєї заробітної плати.

Як зростали зарплати раніше

• Упродовж 2020 року середня зарплата в Україні виросла на 10,2%.
• Упродовж 2019 року – на 11,4%.
• Впродовж 2018 року – на 9,7%.
• За 2017 рік реальна зарплата українців зросла на 18,9%.

Експорт до ЄС зріс у півтора раза: що сталося?

Україна з початку року в півтора раза наростила експорт до Європейського союзу – свого найбільшого економічного партнера. Цю тенденцію Укрстат зафіксував у вересні. Особливо виділяються на цьому тлі продукція гірничої та металургійної промисловості, аграрний сектор та деякі напрямки машинобудування, свідчить державна статистика.

Україна на третину наростила експорт товарів та послуг: такі дані наводить Укрстат за три квартали (січень-вересень) 2021 року, порівнюючи їх з січнем-вереснем 2020 року.

Імпорт до України також зростає, але трохи повільніше. Тому українське сальдо балансу стало позитивним: тобто, країна за 9 місяців експортувала на 443,2 мільйона доларів більше, ніж імпортувала.

Основні показники за січень-вересень:

• Експорт товарів та послуг – 56,1 млрд дол, або на 32,2% більше, ніж за січень-вересень 2020-го.
• Імпорт товарів і послуг – 55,7 млрд дол, або на 31,8% більше, ніж торік.
• Зокрема, експорт до ЄС за 9 місяців зріс на 50%: він становить 21,8 млрд дол, тоді як за 9 місяців 2020 року було лише 14,7 млрд дол.
• Імпорт з ЄС зріс на 27%.

Що допомогло Україні наростити експорт

Фахівці, які поговорили з Радіо Свобода, виділяють кілька причин стрімкого зростання українського експорту до Євросоюзу. Йдеться і про світові економічні тенденції, і про динаміку конкретних українських галузей, і навіть про окремі дії влади.

• У світі зростає попит на зернові та олійні культури, і цей процес додатково прискорюється через подорожчання пального, пояснює Радіо Свобода заступниця директора компанії «ПроАгро Груп» Марія Колесник.

«Додатково впливають на це світові ціни на нафту, які стимулюють збільшення попиту на аграрну продукцію з боку виробників етанолу/біодизелю, що знімає обсяги зерна та іншої продукції з продовольчих ринків», – пояснює Марія Колесник.

Нині у світі дорожчає не лише нафта, а й решта енергоресурсів: світ входить у початок холодного сезону з рекордними цінами на газ та на вугілля на тлі їхньої дефіциту. Проте дорожчають не лише зерно та енергоресурси: ідеться про загальне підвищення цін на більшість товарів, свідчить світова статистика.

• Збільшення світової інфляції. Ще одна причина збільшення українських доходів від експорту – та ж сама, що підганяє ціни на полицях українських магазинів, каже експертка. Передовсім через інфляцію (зростання загального рівня цін), яка б’є рекорди у світі, український експорт до ЄС виріс у грошовому вимірі, пояснює Радіо Свобода Марія Колесник. За її словами, це, зокрема, стосується і аграрної продукції як однієї з основних статей експорту.

«Я думаю, що первинна – інфляція. В світі вона має зараз найвищі показники. До прикладу, в США вона найвища за останні 30 років, тому це природно… Фактично наявна інфляція – це наслідок пандемії», – пояснює експертка причину подорожчання українського експорту.

• Світова економіка відновлюється після карантинних обмежень, які мали місце на початку пандемії, й тому зростає попит на низку українських товарів: від руди до металопрокату й окремої продукції машинобудування, визнає в розмові з Радіо Свобода старший економіст Центру економічної стратегії Дмитро Горюнов.

Голова Комітету економістів України Андрій Новак також вважає швидке відновлення економіки ЄС однією з рушійних сил для українського експорту.

«В більшості європейських країн відновлення почалося ще в четвертому кварталі минулого року. Безумовно, це призвело до підвищення попиту, передовсім на продукти харчування та на інший український експорт», – зауважив економіст.

Раніше Марія Колесник прогнозувала в коментарі Радіо Свобода, що світове економічне відновлення сприятиме збільшенню попиту на продовольство у світі та підвищенню цін на нього. Цю тенденцію вона вважає досить тривалою.

• Позитивна динаміка українського АПК та окремих галузей промисловості. Україна цього року нарощує експорт передусім за рахунок сільського господарства та агропереробки, вважає Андрій Новак.

За його словами, має місце такий собі «ефект мультиплікатора»: зростає фізичний обсяг українського аграрного експорту, але й кожна його тонна продається за вищою ціною, ніж торік.

• Переорієнтація на ринок ЄС з ринків Росії та країн СНД. Це зауважує економічний радник президента України Олег Устенко. Але він закликає не обмежуватися цим напрямком й активніше виводити українську продукцію на інші перспективні ринки.

На Банковій уточнюють, що питання не лише у попиті на світових ринках, а й у зміні підходів української дипломатії: вона дедалі більше дбає про зовнішню торгівлю.

«Україна як була, так і залишається експортно орієнтованою країною: експорт формує близько 40% ВВП. Але основне зрушення – це зміна напрямків українського експорту. У 2013 році на долю ЄС припадала чверть українського експорту, на Росію – близько третини. Тоді як зараз близько 40% направляється в ЄС, а частка експорту до РФ – незначна, в межах 5%, – пояснює Устенко. – Однак відбулася не лише компенсація одного напрямку за рахунок іншого. За останні два роки відбулися зрушення і за іншими напрямками. Вони стосуються ринків Африки, Близького Сходу, Латинської Америки».

• Торговельна дипломатія. Ці зміни є очікуваними, оскільки українська дипломатія стала приділяти значно більше уваги питанням торгівлі, продовжує Олег Устенко.

Чому збільшення торгівлі з ЄС – це важливо?

Європейський союз залишається найбільшим економічним партнером України: на нього припадає понад 40% від обсягу зовнішньої торгівлі. І, на думку більшості експертів, він є набагато надійнішим та більш передбачуваним, ніж такі великі економічні гравці, як Росія та Китай.

Торгівля з Європейським союзом вигідна ще й тим, що Україна експортує до ЄС значно більше, ніж імпортує звідти: тому це збільшує приплив валюти в економіку. Для порівняння, експорт українських товарів до Китаю є меншим за імпорт китайських товарів у грошовому еквіваленті. Про це згадує старший економіст Центру економічної стратегії Дмитро Горюнов.

«Експорт до ЄС зростає значно швидшими темпами, ніж загальний український експорт в цілому. Це дуже добре, бо Євросоюз є стратегічним партнером України і, з політичних міркувань, ніколи не відмовлявся від розвитку торгівлі, як це неодноразово робила Росія та ринки інших країн СНД», – пояснює економіст.

Український експорт становить близько 60 мільярдів доларів на рік, понад 85% його – це товари, решта – послуги. На першому місці за обсягом українського експорту – ЄС, за ним іде Китай, Росія посідає третє місце. Слідом ідуть Туреччина, США, Індія, Велика Британія, Єгипет, Білорусь, Ірак, Молдова, ОАЕ, Ізраїль, Швейцарія та Іран. За даними Мінекономіки, в структурі українського експорту домінують продукція АПК (36%), метали та інші продукти металургії (23, 5%), корисні копалини (15,4%), продукція машинобудування (10%) та хімічної галузі (5,5%), деревина і папір (4%).

Вугільна «яма»: Україна – в енергетичній кризі другий рік поспіль?

Україна ввійшла в опалювальний сезон з найбільшим дефіцитом вугілля в історії, його запаси на теплових електростанціях на початку холодів були приблизно уп’ятеро меншими, ніж заплановані урядом, і відтоді залишаються критично низькими.

Як наслідок, на початку грудня 18-20 вугільних енергоблоків в Україні стояли через відсутність вугілля, в останні дні року їхня кількість зменшилася до 17-18, такі дані наводить державний оператор «Укренерго».

В Міністерстві енергетики запевняють, що ситуацію в галузі змогли стабілізувати, зокрема, за допомогою імпорту вугілля морем та за рахунок максимального використання атомних електростанцій: зараз працюють 14 з 15 енергоблоків АЕС.

Статистика свідчить, що запаси вугілля на ТЕС почали повільно рости: за перший тиждень грудня їх стало 482,2 тисячі тонн, або на 24,2% більше, ніж було у кінці листопада, стверджують у відомстві.

Проте цей показник і досі є в рази меншим, ніж запланований урядом на цей період. Жодна теплова електростанція не має навіть мінімальних гарантованих запасів вугілля.

Україна поступово нарощує власний видобуток вугілля, вже на 7% перевищивши плановий: місцеве «чорне золото» є основним енергоресурсом для ТЕС. А також збільшує його імпорт залізницею та морем. Так, з кінця листопада в Україну прибули три судна з вугіллям зі США та Австралії, загальним обсягом близько 200 тисяч тонн. В Міненерго планували прибуття ще 6 таких суден до кінця року.

Багато це чи мало? Українські ТЕС спалюють близько 50-70 тисяч тонн палива на добу. Наразі вони працюють «з коліс»: використовують нещодавно привезене вугілля. І додатковий імпорт дає змогу бодай трохи збільшити запас, пояснюють експерти й енергетики.

Чому вугілля настільки важливе?

Зазвичай в Україні третину електроенергії виробляють вугільні теплоелектростанції. З початку грудня, в умовах дефіциту «чорного золота», їхня частка у виробництві впала нижче за 25%, а доля АЕС – навпаки, перевищила 60%. Ще близько 3% енергії Україна імпортує з Білорусі. Але саме теплові електростанції беруть участь у балансуванні енергосистеми: на відміну від АЕС, вони здатні при потребі швидко збільшувати та зменшувати потужність (маневрувати) і компенсувати години, коли українці значно активніше використовують електроенергію. Наприклад, вранці та пообіді. Частково здатна покривати денні піки та нічні «провали споживання» гідроенергетика, але її потужності недостатньо, особливо у зимовий період, свідчить статистика системного оператора «Укренерго».

Паралельно ТЕС і ТЕЦ на вугіллі опалюють українські міста. І щоб не зменшувати температуру в помешканнях, на заміну дефіцитному вугіллю використовують газ.

Чому вугілля так мало?

Те, що вугілля на складах ТЕС менше, ніж треба, було помітно ще на початку осені, на це неодноразово звертало увагу Радіо Свобода.

На старті опалювального сезону запаси, згідно з планами уряду, мали сягнути 2,8 мільйона тонн, але в реальності вугілля було менше уп’ятеро.

До того ж, вугільний дефіцит повторюється вже другу зиму. Експерти, урядовці й представники генерації називають кілька причин.

• Світові ринки та «енергетична криза».Світ переживає «енергетичну кризу», кажуть експерти, на початках якої Китай заблокував постачання вугілля з Австралії, й через це почав скуповувати на світових ринках скраплений газ, вугілля та інші енергоресурси. На тлі цього світові та європейські ціни на енергоносії б’ють рекорди, а попит на них зростає через настання холодів і те, що світова економіка відновлюється після карантинних обмежень.

Про цей чинник говорять, зокрема, Сергій Дяченко а також директор енергетичних програм «Центру Разумкова» Володимир Омельченко.

• Дії Росії. Ціни на природний газ на європейському ринку цього року б’ють рекорди: вони в рази вищі, ніж торік, і справа не лише у вищому попиті. Голова «Бюро комплексного аналізу та прогнозів» Сергій Дяченко зауважує, що цю ситуацію спричинив російський «Газпром», який певний час «тримає Європу на голодному пайку», щоб підштовхнути її скоріше сертифікувати новий російський газогін – «Північний потік-2».

Втім, як наслідок, зросли ціни на інші види палива, зокрема і на вугілля. Паралельно Росія припинила постачати антрацит, який Україна вже не може видобувати самостійно через війну на Донбасі. Та заблокувала, наголошує Київ, альтернативне вугілля з Казахстану, яке також треба везти залізницею через Росію.

• «Непрофесіоналізм влади». Найгіршою із забезпеченням вугілля була ситуація на ТЕС державної «Центренерго», на тлі цього попереднє керівництво компанії звільнили перед початком опалювального сезону.

Керівництво «Центренерго» було нездатне підготуватися до зими, визнає директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. Ще більшою проблемою він вважає «демпінгові умови», які, на його думку, влада та пов’язані трейдери утримували на ринку близько пів року.

Компанія ДТЕК, зі свого боку, також вважає, що низькі ціни були однією з причин зриву підготовки до опалювального сезону.

Це спростовує голова парламентського комітету з енергетики та житлово-комунальних послуг Андрій Герус.

«Низькі ціни на електроенергію тут не можуть бути ніяким виправданням: по-перше, працює ринок, і держава не встановлювала якісь нібито низькі ціни на електроенергію, а по-друге, з серпня вони були очевидно високими», – наголосив депутат.

• «Енергетичний шантаж». Дефіцит вугілля на ТЕС виникає щоразу, коли виробника електроенергії не влаштовують ціни, зауважує Сергій Дяченко.

«Регуляторним органам треба ставити жирну «двійку». Підхід на кшталт «приватні виробники самі все вирішать і підготуються до зими» цілком неправильний. До того ж, маємо ознаки саботажу. Є така собі енергетична прикмета: завжди, коли компанія теплогенерації (зокрема, ДТЕК) починає говорити про низькі ціни на її електроенергію, накопичення вугілля на її ТЕС буде падати», – стверджує Дяченко.

Дефіцит вугілля виглядає як «елемент шантажу», припускає енергетична експертка Ольга Кошарна.

«І уряд, і ДТЕК доклалися до цієї кризи. Ми бачимо в рази менші запаси вугілля (ніж потрібно) на їхніх ТЕС. При цьому ДТЕК має свої шахти й може збільшувати вугільні запаси на своїх електростанціях. Тож нинішня ситуація є елементом шантажу», – вважає експертка.

Компанія ДТЕК, зі свого боку, говорить про причини кризи, не пов’язані з діями самої компанії. Й уточнює, що зараз саме вона нарощує як імпорт вугілля до України, так і видобуток його.

Імпорт з Білорусі: чи він необхідний

У грудні імпорт електроенергії з Білорусі упродовж доби варіювався від 400 до 900 мегават, такою є статистика «Укренерго». І це приблизно зіставно з обсягами експорту з Бурштинського енергоострова, а також з величиною сумарного недовантаження енергоблоків українських АЕС.

«Всеукраїнська енергетична асамблея» у своєму огляді української енергетики робить із цього висновок, що імпорт електроенергії з Білорусі станом на початок грудня не потрібен у таких обсягах та що він «витісняє з роботи АЕС» .

«Натомість «Енергоатом», депутати, медіа ніяк не коментують причини недовантаження АЕС та таке співвідношення, як це, наприклад, широко практикувалося у 2020 році», говорять автори звіту. ​

Ольга Кошарна, між тим, наголошує, що максимальну роботу АЕС не вийде балансувати без вугілля або ж доведеться вдаватися до «балансування за рахунок споживачів», тобто обмежень споживання та віялових відключень.

Що ж до імпорту з Білорусі, то, на думку Кошарної, передумови для нього створені навмисно, в інтересах окремих гравців енергоринку та представників влади.

Якою є мета імпорту електроенергії з Білорусі в цій ситуації? За словами Андрія Геруса, такий невеликий за обсягами імпорт сприяє конкуренції на ринку.

Чи потрібен імпорт з Білорусі для стабільності української енергосистеми? Співрозмовник Радіо Свобода в уряді, дотичний до управління енергетикою, який попросив не називати його, пояснює: постачання з Білорусі є «комерційним питанням», і воно не є обов’язковим для балансування української енергосистеми, оскільки «в диспетчерів є безліч інших інструментів для цього». Так само є «комерційним питанням» експорт української електроенергії, яку виробляє Бурштинська ТЕС, і він залежить від рішень цієї генерації, додає посадовець.

Чи можливі віялові відключення населених пунктів? Про цей сценарій згадують всі опитані експерти. Натомість прем’єр Денис Шмигаль запевнив Радіо Свобода, що уряд «не розглядає і не планує» варіанту відключати від електрики оселі українців.

Існує ще один інструмент: обмеження електропостачання великих підприємств у пікові години дня та її максимальне енергоспоживання вночі.

Про ймовірність такого сценарію говорять експерти Ольга Кошарна, Володимир Омельченко, Сергій Дяченко, його вважає вірогідним, але збитковим для економіки ексміністр інфраструктури Володимир Омелян. В енергетичній термінології цей сценарій називають ГОП (графік обмеження потужності). «Укренерго» звітує, що у грудні ані ГОП, ані віялові відключення не застосовували.