Зміст:
ТАЄМНИЧИЙ
1. Сповнений таємниць (у 2 знач.); загадковий, невивчений. Манив до себе [сад] розкішним холодом, темною зеленню, живим запахом та легесеньким, таємничим шепотом листя (Фр., V, 1951, 342); Настала тиха українська ніч.. — всі речі стали незнайомими, набравши зовсім іншого узагальненого нічиогв вигляду і почавши жити якимсь окремим таємничим життям (Довж., І, 1958, 85); Сиваші, оце гниле таємниче море, не перестають дивувати Дьяконова. Диво природи. Геологічна загадка (Гончар, ІІ,1959, 59); // Оповитий таємницею (про людину). Ця розмова.. загострила цікавість до таємничої постаті вченого (Смолич, І, 1958, 49); В судових документах раз у раз згадується цей таємничий демократ у шкіряному картузі (Кучер, Дорога. 1958, 8); // у знач. ім. таємни́че, чого, c. Про що-небудь, сповнене таємниць, загадок.
2. Якого не можна збагнути, зрозуміти, осягнути; потойбічний. Таємнича доля судила Олені опинитись на чужій стороні хутко (П. Куліш, Вибр., 1969, 278); Ввесь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна (Коцюб., II, 1955, 307); // Який має чудодійну силу, чудодійні властивості; чарівний. Імператори Візантії.. мали численне наймане військо і флот, страхали своїх ворогів таємничим грецьким вогнем (Скл., Святослав, 1959, 144); Вчитель нахиляється до ступи й рукою вигортає звідти жменьку грубо стовченого борошна із таємничого зілля (Стельмах, І, 1962, 587).
Таємни́ча си́ла — про щось загадкове, недоступне людському пізнанню, потойбічне. Первісне людство.. пояснювало явища фізичного світу впливом вищих, таємничих сил (Бєлін., Вибр. статті, 1948, 95).
3. Який свідчить про наявність таємниці (у 1 знач.); який містить таємницю. — Не забудьте ж, що умовлено, — боком повернувшись до Михайла, таємничим тоном промовив Юлій і подав нам свою холодну долоню (Досв., Вибр., 1959, 35); Натискає [Врангель] пальцем на пелюстки і, коли кулька розкрилася, знов починає уважно розглядати оті таємничі знаки, яких удень так і не розгадав. Що вони мають значити? (Гончар, II, 1959, 381).
4. рідко. Те саме, що тає́мний 1. З матір’ю держав він [Ласкаро] раду Таємничую, на мигах, Як би того Атта Троля Приманити і забити (Л. Укр., IV, 1954, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 14.
Таємничий, а, е.
1) Таинственный. Мир. ХРВ. 353. К. Досв. 71. Чули вони дивне таємниче слово. К. Псал. 189.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 242.
таємничий Переклад слова
Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
mysterious | таинственный |
таємничий
1 . Сповнений таємниць (у 2 знач.); загадковий, невивчений.
Манив до себе [сад] розкішним холодом, темною зеленню, живим запахом та легесеньким, таємничим шепотом листя (І. Франко);
Настала тиха українська ніч .. – всі речі стали незнайомими, набравши зовсім іншого узагальненого нічного вигляду і почавши жити якимсь окремим таємничим життям (О. Довженко);
Сиваші, оце гниле таємниче море, не перестають дивувати Дьяконова. Диво природи. Геологічна загадка (О. Гончар);
Здавна світло місяця здавалося людям таємничим і загадковим (з наук.-попул. літ.);
// Оповитий таємницею (про людину).
Ця розмова .. загострила цікавість до таємничої постаті вченого (Ю. Смолич);
В судових документах раз у раз згадується цей таємничий демократ у шкіряному картузі (В. Кучер);
// у знач. ім. таємни́че, чого, с. Про що-небудь, сповнене таємниць, загадок.
2. Якого не можна збагнути, зрозуміти, осягнути; невіданий, потойбічний.
Таємнича доля судила Олені опинитись на чужій стороні хутко (П. Куліш);
Ввесь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна (М. Коцюбинський);
// Який має чудодійну силу, чудодійні властивості; чарівний.
Імператори Візантії .. мали численне наймане військо і флот, страхали своїх ворогів таємничим грецьким вогнем (С. Скляренко);
Вчитель нахиляється до ступи й рукою вигортає звідти жменьку грубо стовченого борошна із таємничого зілля (М. Стельмах).
3. Який свідчить про наявність таємниці (у 1 знач.); який містить таємницю.
– Не забудьте ж, що умовлено, – боком повернувшись до Михайла, таємничим тоном промовив Юлій і подав нам свою холодну долоню (Олесь Досвітній);
Натискає [Врангель] пальцем на пелюстки і, коли кулька розкрилася, знов починає уважно розглядати оті таємничі знаки, яких удень так і не розгадав. Що вони мають значити? (О. Гончар).
4. рідко. Те саме, що тає́мний 1.
З матір’ю держав він [Ласкаро] раду Таємничую, на мигах, Як би того Атта Троля Приманити і забити (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- таємничий — (не зовсім зрозумілий) загадковий, потайний. Словник синонімів Полюги
- таємничий — таємни́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- таємничий — Оповитий таємницею, загадковий, нерозгаданий, незбагненний, не-вивчений, г. містерійний; (- зілля) чарівний; (- сили) потойбічний; п! ПОТАЄМНИЙ. Словник синонімів Караванського
- таємничий — -а, -е. 1》 Сповнений таємниць (у 2 знач.); загадковий, невивчений. || Оповитий таємницею (про людину). || у знач. ім. таємниче, -чого, с. Про що-небудь, сповнене таємниць, загадок. 2》 Якого не можна збагнути, зрозуміти, осягнути; потойбічний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- таємничий — НЕЗРОЗУМІ́ЛИЙ (якого не можна зрозуміти, збагнути); МАЛОЗРОЗУМІ́ЛИЙ (який важко зрозуміти); НЕЯ́СНИ́Й, НЕПЕ́ВНИЙ, ТУМА́ННИЙ підсил., ТЕ́МНИЙ підсил. (про зміст, причини і т. ін. Словник синонімів української мови
- таємничий — Таємни́чий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- таємничий — ТАЄМНИ́ЧИЙ, а, е. 1. Сповнений таємниць (у 2 знач.); загадковий, невивчений. Манив до себе [сад] розкішним холодом, темною зеленню, живим запахом та легесеньким, таємничим шепотом листя (Фр., V, 1951, 342); Настала тиха українська ніч.. Словник української мови в 11 томах
- таємничий — Таємничий, -а, -е 1) Таинственный. Мир. ХРВ. 353. К. Досв. 71. Чули вони дивне таємниче слово. К. Псал. 189. Словник української мови Грінченка
Як пишеться слово таємничий та чому
Всі словники 199 760
Всі словники Тлумачний он-лайн словник української мови «СЛОВНИК.УКРЛІТ.ORG» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.
Знаки етнокультури Жайворонка Жайворонок. Знаки української етнокультури
таємничий
ТАЄМНИ́ЧИЙ, а, е.
1. Сповнений таємниць (у 2 знач.); загадковий, невивчений. Манив до себе [сад] розкішним холодом, темною зеленню, живим запахом та легесеньким, таємничим шепотом листя (Фр., V, 1951, 342); Настала тиха українська ніч.. — всі речі стали незнайомими, набравши зовсім іншого узагальненого нічиогв вигляду і почавши жити якимсь окремим таємничим життям (Довж., І, 1958, 85); Сиваші, оце гниле таємниче море, не перестають дивувати Дьяконова. Диво природи. Геологічна загадка (Гончар, ІІ,1959, 59); // Оповитий таємницею (про людину). Ця розмова.. загострила цікавість до таємничої постаті вченого (Смолич, І, 1958, 49); В судових документах раз у раз згадується цей таємничий демократ у шкіряному картузі (Кучер, Дорога. 1958, 8); // у знач. ім. таємни́че, чого, c. Про що-небудь, сповнене таємниць, загадок.
2. Якого не можна збагнути, зрозуміти, осягнути; потойбічний. Таємнича доля судила Олені опинитись на чужій стороні хутко (П. Куліш, Вибр., 1969, 278); Ввесь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна (Коцюб., II, 1955, 307); // Який має чудодійну силу, чудодійні властивості; чарівний. Імператори Візантії.. мали численне наймане військо і флот, страхали своїх ворогів таємничим грецьким вогнем (Скл., Святослав, 1959, 144); Вчитель нахиляється до ступи й рукою вигортає звідти жменьку грубо стовченого борошна із таємничого зілля (Стельмах, І, 1962, 587).
Таємни́ча си́ла — про щось загадкове, недоступне людському пізнанню, потойбічне. Первісне людство.. пояснювало явища фізичного світу впливом вищих, таємничих сил (Бєлін., Вибр. статті, 1948, 95).
3. Який свідчить про наявність таємниці (у 1 знач.); який містить таємницю. — Не забудьте ж, що умовлено, — боком повернувшись до Михайла, таємничим тоном промовив Юлій і подав нам свою холодну долоню (Досв., Вибр., 1959, 35); Натискає [Врангель] пальцем на пелюстки і, коли кулька розкрилася, знов починає уважно розглядати оті таємничі знаки, яких удень так і не розгадав. Що вони мають значити? (Гончар, II, 1959, 381).
4. рідко. Те саме, що тає́мний 1. З матір’ю держав він [Ласкаро] раду Таємничую, на мигах, Як би того Атта Троля Приманити і забити (Л. Укр., IV, 1954, 167).
Таємничий, а, е.
1) Таинственный. Мир. ХРВ. 353. К. Досв. 71. Чули вони дивне таємниче слово. К. Псал. 189.