Реформація (16 – початок 17 століття)

Реформація – громадський і релігійно-політичний рух в Європі (крім Східної), що відбувалося в 15-16 століттях, мета якого було реформування католицького християнства на основі Біблії.

Протестантська Реформація охопила майже всю Європу і привела до виникнення нових християнських віровчень і церков.

Крім лютеранства, кальвінізму, пресвітеріанства, англіканства, в XVI столітті з’явилося ще близько 200 різних протестантських сект (груп віруючих, чиї погляди відрізняються від традиційних) і напрямків, які легко могли пристосуватися до існування як в роздроблених державах і дрібних князівствах, так і в сильних королівствах.

Причини Реформації

На рубежі XV-XVI століть багатьох європейців не влаштовували церковні порядки. Мова церкви – латинський – був не зрозумілий більшості віруючих, які не могли навіть прочитати Біблію. Селянам і городянам, насилу заробляють кожну монету, було прикро віддавати значну частину єпископам і ченцям. Ощадливих підприємців дратували золоті одягу священиків, дорогі скульптури і картини, якими прикрашалися церкви. Малоземельні лицарі-феодали з заздрістю дивилися на величезні земельні угіддя єпископів і монастирів. Королів і князів дратувало втручання в їх справи Папи Римського. До того ж уже давно на міських площах викликали захват бродячі артисти, що висміюють жирних і дурних ченців, які в порушення всіх церковних правил обжираються м’ясом, напиваються і залицяється до жінок.

Особливе становище склалося в роздроблених князівствах Німеччини, де влада Папи Римського була обмежена сильною королівською владою. Користуючись цим, єпископи і монастирі постійно збільшували побори з віруючих. Про служителів церкви німецький гуманіст Ульрих фон Гуттен писав так: «Це грабіжники нашої Батьківщини … Вони тішать себе кров’ю і потом німців, потрохами будинків набивають собі утробу і живлять свою розбещеність».

Мартін Лютер (1483-1546)

У такій складній обстановці почався життєвий шлях Мартіна Лютера (1483-1546). Він народився в сім’ї глибоко віруючого рудокопа. З 14 років Лютер почав вчитися в школі. Щоб добути собі прожиток, він разом з товаришами бродив вулицями Магдебурга, виспівував псалми на славу Господа і просив милостиню. Хто знає, як склалася б доля хлопчика, якби він не знайшов притулок в багатій родині. Після трьох років навчання в одній з кращих шкіл того часу, 18-річний юнак вступає в Ерфуртський університет. З небувалим завзяттям він починає вивчення Біблії. Думки про Страшний суд, про гріховні помисли і вчинки не давали йому спокою. Закінчивши університет, він вирішує сховатися від мирської суєти в монастирську обитель. Незабаром він отримує сан священика і місце професора теології в Віттенбергськом. Проповіді Лютера залучали жителів Віттенберга своєю простотою і стислістю. Для кожного парафіянина Лютер знаходив слова розради. Він нагадував, що Ісус Христос прийняв смерть на хресті і тим самим спокутував всі людські гріхи.

Реформація Кальвіна (кальвінізм)

Кальвінізм став Реформацією для торгово-ремісничих верств Європи. Зі Швейцарії протестантське вчення Кальвіна проникло в південну Францію, де кальвіністів стали називати гугенотами.

Гугеноти – спотворене німецьке слово «айгеносен» – «союзники». Так в Женеві називали бажаючих приєднатися до Швейцарського союзу.

До душі припало це вчення і жителям торгово-ремісничих міст Нідерландів. Вчення Лютера активно поширювалося в австрійських і угорських землях, на території Польщі і Литви і навіть в німецьких духовнорицарскіх орденах Прибалтики.

Реформація в Прибалтиці

У 1525 року магістр Тевтонського ордена оголосив, що орден стає світською державою – Прусським герцогством. Лицарі звільнялися від чернечих обітниць, а магістр проголошувався герцогом, незалежним від Римського Папи. У Лівонській орден рядові лицарі, сподіваючись відібрати землі у єпископів і начальників ордена, до середини XVI століття оголосили себе лютеранами і звернули в нову віру своїх кріпаків. Саме ж орденську держава була знищена, і його володіння поділили між собою сусідні країни.

Реформація в Скандинавії

Протестантська віра проникла і в Скандинавію. Тут, як раз напередодні Реформації, шведські селяни, городяни і лицарі повстали проти влади Датських королів. Вождем був обраний людина на ім’я Густав Ваза, який походив зі знатного шведського роду. Після звільнення 1523 року столиці Швеції – Стокгольма – збори шведських станів обрало його королем. В обох розділилися державах – Датсько-Норвезькому і Шведському королі, бажаючи посилити свою владу, вирішили скористатися Реформацією, що почалася. Серед учнів Лютера в Віттенбергськом були і данці, і шведи. Коли вони повернулися в рідні країни за сприяння королів, вони швидко переклали Біблію на шведський і датський мови. У 1527 році в Швеції, а в 1536 році – в Данії лютеранство оголосили державною релігією, хоча остаточно воно утвердилося лише до кінця XVI століття.

Для боротьби з Реформацією Католицька церква прагнула підсилити контроль над віруючими і перетворити власні порядки, створивши рух Контрреформації.

Підсумки і наслідки Реформації

В результаті Реформації, а також протидіє руху – Контрреформації, відбулися релігійні війни. Вони стали причиною розпаду імперії Карла V Габсбурга, а також розколу Європи за релігійною ознакою.

§ 7. Контрреформація в Європі

• 1. Орден єзуїтів. За всю свою довгу історію католицька церква не знала такого глибокого потрясіння, яким стала для неї Реформація. За підтримки правителів католицьких країн папський Рим почав активну боротьбу з «протестантською єрессю». Система заходів, які було спрямовано на припинення та викорінення реформаційних ідей і рухів, отримала назву Контрреформація.

Початок наступу на Реформацію ознаменувався відродженням середньовічної інквізиції, у вогнищах якої загинули сотні «протестантських єретиків». Без дозволу інквізиції не можна було надрукувати жодного твору, а «шкідлива» література підлягала спаленню.

Надійним провідником політики Контрреформації в життя стало «Товариство Ісуса», або орден єзуїтів, яке заснував у 1534 р. Ігнатій Лойола (1491-1556). Головне завдання «Товариства Ісуса» – зміцнення католицької церкви в боротьбі з єрессю. На відміну від членів інших чернечих орденів, єзуїти не мали монастирів і жили поряд зі звичайними людьми. Вони могли володіти майном і повністю підпорядковувалися владі Папи, беззаперечно виконували всі його розпорядження. В ордені панувала жорстка сувора дисципліна, очолював його довічно обраний генерал.

Ігнатій Лойола

Ігнатій Лойола походив зі знатного іспанського роду й в юності вів доволі легковажне життя молодого придворного. Ставши офіцером, колишній паж виявив справжні чудеса хоробрості, але в одній з битв отримав важке поранення, яке надовго прикувало його до ліжка. У замку брата, де Лойола лікувався, не знайшлося жодного з улюблених лицарських романів, що змусило його читати «Житія святих».

Ця книжка справила на Лойолу величезне враження. Він розпочав нове життя: відмовився від розкоші та вступив до університету, де стійко терпів глузування студентів зі своєї «темноти» і поважного віку. Невдовзі Лойола вирішив заснувати новий орден.

Документ

1549 р. Із твору Ігнатія Лойоли «Духовні вправи»

Хоча дуже похвально служити Богові із чистої любові, однак потрібно старанно показувати також і страх перед Божественною величчю, і не лише той страх, який ми звемо синовнім, але й той страх, який зветься рабським.

Потрібно, аби віра в Бога була такою великою, що людина, не вагаючись, вирушила б у море на дошці, якщо в неї немає корабля!

Якщо церква стверджує, що те, що нам здається білим, є чорним, – ми повинні негайно визнати це!

Треба відмовитися від нашої власної волі для того, щоб перейнятися Божественною волею, яку висловив начальник. У цьому полягає найвищий ступінь покори: треба не лише хотіти так, як хоче начальник, треба відчувати так само, як він.

Папі потрібно підкорятися без заперечень, навіть заради гріха, і треба вчинити гріх, смертний чи простий, якщо начальник того вимагає в ім’я Господа нашого Ісуса Христа.

Підлеглий повинен дивитися на старшого, як на самого Христа. Він повинен коритися старшому. як палиця, яка підкоряється всілякому рухові, як куля з воску, яку можна змінювати й розтягувати в усіх напрямках.

Розкажіть, у чому вбачав істинну службу Богові Ігнатій Лойола.

У боротьбі за душі та уми вірян важливим напрямом діяльності ордена стала освіта. Єзуїтські школи відкривалися по всій Європі. Їхня популярність пояснювалася високою якістю навчання, яке до того ж було безкоштовним. «Воїни Христові» активно займалися і місіонерством. У XVI-XVII ст. вони потрапили в Індію, Японію, Китай, Південну Америку та інші країни, де проповідували католицтво серед місцевого населення. Велику увагу орден приділяв благодійності: він створив мережу лікарень і притулків для людей похилого віку та дітей-сиріт.

Єзуїти вирізнялися освіченістю, вишуканими манерами, здатністю виконувати відповідальні таємні доручення. Вони потрапляли в оточення монархів і в інтересах папства впливали на державну політику. Їхні спритність і вміння підпорядковувати людей своїй волі зробили орден дуже впливовим.

Подумайте!

Які позитивні та негативні риси виховували у членів ордену «Товариство Ісуса»?

• 2. Тридентський собор. Реформація розколола католицький світ навпіл, але в середині XVI ст. чимало європейців сподівалося, що ситуацію ще можна виправити. Потрібно лише, щоб у пошуках примирення обидві сторони зробили крок назустріч одна одній. Так думали не лише звичайні віряни, а й частина кардиналів та єпископів. З їхнього середовища дедалі наполегливіше лунали голоси тих, хто закликав Святий Престол до проведення реформи церкви.

Розгляньте гравюру. Які суспільні групи, на ваш погляд, було представлено на Тридентському соборі?

Тридентський собор. Гравюра. XVI ст.

Церква єзуїтів у Відні. 1626 р. Сучасне фото

Римські папи довго вагалися, перш ніж погодитися на перетворення. Нарешті в 1545 р. Папа Павло III скликав у місті Тренто (латинізована назва – Тридент) вселенський Тридентський собор, який з перервами засідав до 1563 р., тобто 18 років.

Рішенням Тридентського собору було закріплено основні положення католицької віри, які хотіли знищити протестанти:

непорушність церковної ієрархії, меси та сповіді;
збереження семи таїнств, поклоніння святим та іконам;
підтвердження посередницької ролі церкви;
верховенство влади Папи Римського.

Тридентський собор заклав підвалини для оновлення католицизму та зміцнення церковної дисципліни. Він довів, що розрив із протестантизмом став остаточним.

• 3. Релігійні війни в Німеччині та Франції. Католицька церква частково змогла повернути собі вплив на суспільство. Протиборство з протестантами в Європі зростало: масштабне воєнне зіткнення ставало неминучим.

У Німеччині наймасштабнішим релігійним конфліктом стала Селянська війна, що завершилася поразкою протестантів. У 1530-1531 рр. протестантські князі та міста уклали оборонний Шмалькальденський союз. Між союзом та імператором Карлом V спалахнула війна. Низка конфліктів протягом всього XVI ст. зрештою призвела до перемоги протестантських князів.

У першій половині XVI ст. у Францію активно проникали реформаторські ідеї, здебільшого із сусідньої Швейцарії. Найбільшої популярності набув кальвінізм. Французьких кальвіністів називали гугенотами (від нім. айдгеноссе – співтовариш). Ними ставали переважно містяни – від заможних бюргерів до дрібних ремісників і торгівців. Кальвіністську віру сповідували також селяни й чимало дворян.

Французький король Карл IX (1560-1574) і королева-мати Катерина Медічі намагалися дотримуватися політики віротерпимості. Гугенотам дозволялося проводити богослужіння, але тільки за межами міст. Це не задовольняло їх: адже серед гугенотів переважали містяни. Водночас поступка викликала обурення католиків. У такій атмосфері загального занепокоєння сталася підступна різанина мирних гугенотів, які зібралися для спільної молитви в місті Вассі. У відповідь протестанти жорстоко розправлялися з католиками. Почалися релігійні війни (1562—1598), які також називають громадянськими, оскільки брат ішов на брата, а син – на батька. Країна поринула у вир насильства.

Задля загального примирення вирішили укласти шлюб між сестрою короля Маргаритою Валуа й лідером гугенотів Генріхом Бурбоном. Для участі у святкуванні весілля до Парижа з’їхалися сотні дворян-гугенотів. Вони й гадки не мали, що після декількох днів урочистостей на них чекає розправа. У ніч на 24 серпня 1572 р., у свято Св. Варфоломія, із дзвіниць усіх паризьких церков пролунав набат – сигнал до дій. Почалося безжальне вбивство неозброєних гугенотів, будинки яких заздалегідь позначили білими хрестами. Ця кривава подія отримала назву «Варфоломіївська ніч». Різанина продовжувалася декілька днів і перекинулась у провінції. Загалом загинуло близько 30 тисяч осіб, серед яких один з лідерів гугенотів – відважний адмірал Коліньї.

Розгляньте репродукцію картини. Із чого можна зрозуміти, що напад на гугенотів стався для них раптово й був абсолютно безжальний?

Франсуа Дюбуа. Варфоломіївська ніч. 1572-1584 рр.

У самий розпал релігійних війн новим королем Франції став Генріх ІІІ. У столиці спалахнуло повстання. Після смерті короля від руки фанатичного монаха-домініканця законним спадкоємцем престолу став Генріх Бурбон. Він зробив блискучий політичний крок: заявив, що «Париж вартий меси», і прийняв католицтво. Без опору він увійшов до столиці та став королем Франції під іменем Генріха ІV (1589-1610). На французькому троні утвердилася династія Бурбонів.

Подумайте!

Поясність, як ви розумієте вислів «Париж вартий меси». Що означають ці слова? У чому, на вашу думку, полягала мудрість Генріха Бурбона, який прийняв католицтво?

• 4. Аугсбурзький релігійний мир. У 1530 р. на рейхстазі в місті Аугсбурзі найближчий соратник Лютера – Філіпп Меланхтон (1497-1560) – вручив імператору документ, відомий під назвою «Аугсбурзьке віросповідання». У ньому було викладено основи лютеранства – найпоширенішої течії протестантизму, яка заснована на ідеях Лютера. Главою церкви замість Папи ставав князь. Помітно спрощувались обряди: зберігалися тільки два таїнства – хрещення та причастя, а пишна католицька меса замінювалася проповіддю священника . Проповідь посідала центральне місце в церковній службі. Лютеранська церква ставала «дешевою»: відмовлялася від надмірного оздоблення, розкішного вбрання, вшанування ікон і святинь.

Розгляньте гравюру. Опишіть зображену подію.

Рейхстаг в Аугсбурзі. Гравюра. 1650 р.

Карл V відхилив пропозицію і разом з католицькими князями почав війну проти лютеран. Німеччина розкололася на два ворожі релігійні табори. Виснажлива боротьба закінчилася лише в 1555 р. підписанням Аугсбурзького релігійного миру. Імператор був змушений визнати рівноправність католиків і лютеран. Карл V дозволив кожному з князів упроваджувати у своїх землях ту релігію, якої дотримувався сам місцевий правитель. У життя увійшов принцип: «Чия влада, того й віра». Частина князівств, розташованих переважно в центрі й на сході Німеччини, стали протестантськими, решта залишилася католицькими. Це остаточно закріпило роздробленість Німеччини й на тривалий час поховало сподівання на її політичне об’єднання.

1. Що таке Контрреформація?
2. Яку роль у Контрреформації відіграв орден єзуїтів?
3. Чому папству довелося скликати вселенський собор і запровадити реформу католицької церкви?
4. Чи можна вважати, що Тридентський собор укріпив владу Папи?
5. Як розгорталися релігійні війни в Німеччині?
6. Чому релігійні війни у Франції можна вважати громадянськими?
7. Які наслідки мав для Німеччини Аугсбурзький релігійний мир?

1. У зошитах складіть таблицю «Церква в Європі в XVI ст.», у якій порівняйте католицьку, лютеранську та кальвіністську церковні організації за такими критеріями: 1) церковна ієрархія; 2) основи віровчення; 3) монастирі; 4) церковна атрибутика у храмах (ікони, свічки, скульптури тощо).

2. Виконайте онлайн-вправу «Контрреформація в Європі»:

1. За допомогою прийому «Мікрофон» за чергою дайте відповідь на запитання: «Чи можна з матеріалів параграфа дійти висновку, що лютеранство сприяло збереженню роздробленості Німеччини»? Відповідь обґрунтуйте.

2. Перегляньте відео «Контрреформація». У загальному колі обговоріть, якими засобами католицька церква боролася з Реформацією. Чи були такі засоби, на вашу думку, виправданими?

(тривалість 02 хв 22 с)