Звуковий аналіз слова рояль

Звуковий аналіз слова рояль в українській мові:

1 * – букви.
2 * – звуки, транскрипція слова рояль.
3 * – звукова схема (звукова модель) слова рояль – дошкільнятам, 1 – 4 клас

4 * – правила фонетичного, звуко-буквеного розбору слова рояль (знаходяться нижче на сторінці).

Повний фонетичний, звуко-буквений розбір слова рояль дивись далі!

Повний фонетичний звуковий аналіз, звуко-буквений розбір слова рояль:

1. 1. Рояль
2. 2. По складам: ро-я ́ ль (2 склади; наголос на 2-му складі).
3. 3. [ рой ’ а ́ л ’ ]

р [ р ] – приголосний, дзвінкий непарний, сонорний, твердий парний (правило E )

[ й’ ] – приголосний, сонорний, дзвінкий непарний, м’який непарний.
[ а́ ]– голосний, наголошений

л [ л ’ ] – приголосний, дзвінкий непарний, сонорний, м’який парний (правило D2 )

Для фонетического анализа (звуко-буквенного разбора) слов русского языка, пожалуйста, перейдите по ссылке:
ФОНЕТИЧЕСКИЙ звуко-буквенный разбор слов русского языка

Правила звукового фонетичного аналізу, звуко-буквеного розбору слова в українській мові:

Голосні звуки:

• На початку слова
• У середині та в кінці слова після голосного звука
• Після апострофа
• Після м’якого знака

Приголосні звуки:

• [й] – завжди м’який;
• [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’], [р’] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них йдуть Ь, І, Я, Ю, Є.
• Уподібнення за м’якістю:
  • тверді передньоязикові [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’] «Де ти з‘їси ці лини», дз пом’якшуються перед м’яким приголосним цієї ж групи.
  • cвистячі [з, ц, с, дз] перед напівм’якими губними [б’, п’, в’, м’, ф’] (“мавпа Буф”) мають подвійну вимову, тобто можуть вимовлятися і твердо, і м’яко: [зв’ір] і [з’в’ір], [см’іх] і [с’м’іх], [св’іт] і [с’в’іт], [цв’ах] і [ц’в’ах], [цв’іт] і [ц’в’іт], [св’ато] і [с’в’ато], [дзв’iн] і [дз’в’iн].
  • [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз], [р] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них НЕ йдуть Ь, І, Я, Ю, Є
  • Всі приголосні, окрім «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» та [й], тобто [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них
    НЕ йдуть І, Я, Ю, Є
  • [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них йдуть І, Я, Ю, Є.
  • ці сполучення позначають один звук [дж], [дз] – якщо вони належать до кореня слова. ( * у програмі належність до кореня слова не перевіряеться)
  • завжди позначає два звуки [шч]
  • м’який знак не є звуком, він позначає м’якість попереднього приголосного
  • Свистячі приголосні перед шиплячими вимовляються як парні їм шиплячі.
    Cвистячий + шиплячий → шиплячий + шиплячий:
    • с + ш — [ш:]: винісши – [вин’іш:и]
    • з + ж — [ж:]: зжати –[ж:ати]
    • з + ш у середині слова — [жш]: безшумний [бежшумний]
    • з + ш на початку слова — [жш] → [ш:]: зшити [ш:ити]
    • з + ч у середині слова — [жч]: безчинство – [бежчинство]
    • з + ч на початку слова — [шч]: зчепити [шчеипити]
    • з + дж — [ждж]: з джерела [жджерела]
    • ш + с’ — [с’:]: милуєшся [милуйес:а]
    • ж + с’ — [з’с’]: поріжся [пор’із’с’а]
    • ч + с’ — [ц’с’]: мучся [муц’с’а]
    • ш + ц’ — [с’ц’]: дошці [дос’ц’і]
    • ж + ц’ — [з’ц’]: мережці [мерез’ц’і]
    • ч + ц’ — [ц’:]: качці [кац’:і]
    • т + с — [ц]: братство – [брaцтво]
    • т’ + с’— [ц’:]: учіться – [уч’іц’:a]
    • т + ц — [ц:]: коритце [кориц:е]
    • т + ч — [ч:]: вотчина – [вoч:ина]
    • т + ш у звичайному темпі — [чш]: багатшати – [багачшати],
      т + ш у швидкому темпі — [ч:]: багатшати – [багач:ати].
    • Префікс і прийменник з перед кореневим глухим приголосним оглушується: з тобою [стобой’у], з книги [скниги]. Оглушення префікса з- перед [к], [п], [т], [ф], [х] (“кафе птах”) засвідчується орфографією: сказати, стиха, спитати, сфотографувати, схитрувати.
    • Дзвінкий [г] втрачає свою дзвінкість лише в обмеженій групі слів української мови:
      легко – [лехко],
      вогко – [вохко],
      нігті – [н’іхт’і],
      кігті – [к’іхт’і],
      дігтяр – [д’іхт’ар],
      дьогтю – [д’охт’у],
      бігцем – [б’іхцем].
      Ці слова потрібно запам’ятати.
    • Дзвінкий [з] у префіксах роз-, без- та прийменнику без здебільшого оглушується, проте можлива подвійна вимова: [безпeчно] і [беспeчно] , [розпuска] і [роспuска], [без тeбе] і [бес тeбе]. Перед [с] оглушення не відбувається: розсада, безславно. У деяких джерелах вказується, що у префіксах роз-, без- кінцевий з- оглушується при швидкому темпі мовлення: розказати – [росказати], розсипати – [роc:ипати], безпечний – [беспечний], а при повільному темпі мовлення оглушення не відбувається.

    Правила поділу слова на склади в українській мові*

    Поділ слів на склади в українській мові не довільний, а підпорядковується певним правилам:
    1. Будь-який приголосний між двома голосними належить до наступного складу: го-ди-на, жа-рі-ти, су-є-та, ту-го-ву-хий.
    2. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після голосного перед наступним приголосним (сонорним, дзвінким, глухим) відносяться до попереднього складу: бар-ви, бам-бук, бал-ті-єць.
    3. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після приголосного (дзвінкого і глухого) перед голосним разом із дзвінким і глухим приголосним належать до наступного складу, тобто два приголосні – дзвінкий і сонорний, глухий і сонорний – обидва належать до наступного складу: ва-бли-вий, ва-тра.
    4. Два дзвінкі або два глухі приголосні належать до наступного складу: до-ста-ви-ти, до-сти-га-ти, на-дба-ти, дру-жба.
    5. Два приголосні, перший з яких дзвінкий, а другий—глухий, належать до різних складів: вез-ти, буд-ка, важ-кий.
    6. Подвоєні і подовжені приголосні завжди відносяться до наступного складу: зна-ння, нав-ча-ння, сті-нний, не-ска-за-нний, ві-дда-ти.
    7. Три і чотири приголосні можуть розпадатися і не розпадатися, якщо кінцевим у них є шумний: кі-стка, ві-стка і кіст-ка, віст-ка; і не розпадаються, якщо кінцевим є сонорний: за-здрі-сний, на-стрій, го-стрий.
    8. Три приголосні розпадаються, якщо перший і останній у них — сонорний: акорд-ний.

    Звуковий аналіз слова їжак

    Звуковий аналіз слова їжак в українській мові:

    1 * – букви.
    2 * – звуки, транскрипція слова їжак.
    3 * – звукова схема (звукова модель) слова їжак – дошкільнятам, 1 – 4 клас

    4 * – правила фонетичного, звуко-буквеного розбору слова їжак (знаходяться нижче на сторінці).

    Повний фонетичний, звуко-буквений розбір слова їжак дивись далі!

    Повний фонетичний звуковий аналіз, звуко-буквений розбір слова їжак:

    1. 1. Їжак
    2. 2. По складам: ї-жа ́ к (2 склади; наголос на 2-му складі).
    3. 3. [ й ’ іжа ́ к ]

    [ й’ ] – приголосний, сонорний, дзвінкий непарний, м’який непарний.
    [ і ]– голосний, ненаголошений

    ж [ ж ] – приголосний, дзвінкий парний, твердий непарний (правило E )

    к [ к ] – приголосний, глухий парний, твердий непарний (правило E )

    Для фонетического анализа (звуко-буквенного разбора) слов русского языка, пожалуйста, перейдите по ссылке:
    ФОНЕТИЧЕСКИЙ звуко-буквенный разбор слов русского языка

    Правила звукового фонетичного аналізу, звуко-буквеного розбору слова в українській мові:

    Голосні звуки:

    • На початку слова
    • У середині та в кінці слова після голосного звука
    • Після апострофа
    • Після м’якого знака

    Приголосні звуки:

    • [й] – завжди м’який;
    • [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’], [р’] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них йдуть Ь, І, Я, Ю, Є.
    • Уподібнення за м’якістю:
      • тверді передньоязикові [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’] «Де ти з‘їси ці лини», дз пом’якшуються перед м’яким приголосним цієї ж групи.
      • cвистячі [з, ц, с, дз] перед напівм’якими губними [б’, п’, в’, м’, ф’] (“мавпа Буф”) мають подвійну вимову, тобто можуть вимовлятися і твердо, і м’яко: [зв’ір] і [з’в’ір], [см’іх] і [с’м’іх], [св’іт] і [с’в’іт], [цв’ах] і [ц’в’ах], [цв’іт] і [ц’в’іт], [св’ато] і [с’в’ато], [дзв’iн] і [дз’в’iн].
      • [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз], [р] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них НЕ йдуть Ь, І, Я, Ю, Є
      • Всі приголосні, окрім «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» та [й], тобто [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них
        НЕ йдуть І, Я, Ю, Є
      • [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них йдуть І, Я, Ю, Є.
      • ці сполучення позначають один звук [дж], [дз] – якщо вони належать до кореня слова. ( * у програмі належність до кореня слова не перевіряеться)
      • завжди позначає два звуки [шч]
      • м’який знак не є звуком, він позначає м’якість попереднього приголосного
      • Свистячі приголосні перед шиплячими вимовляються як парні їм шиплячі.
        Cвистячий + шиплячий → шиплячий + шиплячий:
        • с + ш — [ш:]: винісши – [вин’іш:и]
        • з + ж — [ж:]: зжати –[ж:ати]
        • з + ш у середині слова — [жш]: безшумний [бежшумний]
        • з + ш на початку слова — [жш] → [ш:]: зшити [ш:ити]
        • з + ч у середині слова — [жч]: безчинство – [бежчинство]
        • з + ч на початку слова — [шч]: зчепити [шчеипити]
        • з + дж — [ждж]: з джерела [жджерела]
        • ш + с’ — [с’:]: милуєшся [милуйес:а]
        • ж + с’ — [з’с’]: поріжся [пор’із’с’а]
        • ч + с’ — [ц’с’]: мучся [муц’с’а]
        • ш + ц’ — [с’ц’]: дошці [дос’ц’і]
        • ж + ц’ — [з’ц’]: мережці [мерез’ц’і]
        • ч + ц’ — [ц’:]: качці [кац’:і]
        • т + с — [ц]: братство – [брaцтво]
        • т’ + с’— [ц’:]: учіться – [уч’іц’:a]
        • т + ц — [ц:]: коритце [кориц:е]
        • т + ч — [ч:]: вотчина – [вoч:ина]
        • т + ш у звичайному темпі — [чш]: багатшати – [багачшати],
          т + ш у швидкому темпі — [ч:]: багатшати – [багач:ати].
        • Префікс і прийменник з перед кореневим глухим приголосним оглушується: з тобою [стобой’у], з книги [скниги]. Оглушення префікса з- перед [к], [п], [т], [ф], [х] (“кафе птах”) засвідчується орфографією: сказати, стиха, спитати, сфотографувати, схитрувати.
        • Дзвінкий [г] втрачає свою дзвінкість лише в обмеженій групі слів української мови:
          легко – [лехко],
          вогко – [вохко],
          нігті – [н’іхт’і],
          кігті – [к’іхт’і],
          дігтяр – [д’іхт’ар],
          дьогтю – [д’охт’у],
          бігцем – [б’іхцем].
          Ці слова потрібно запам’ятати.
        • Дзвінкий [з] у префіксах роз-, без- та прийменнику без здебільшого оглушується, проте можлива подвійна вимова: [безпeчно] і [беспeчно] , [розпuска] і [роспuска], [без тeбе] і [бес тeбе]. Перед [с] оглушення не відбувається: розсада, безславно. У деяких джерелах вказується, що у префіксах роз-, без- кінцевий з- оглушується при швидкому темпі мовлення: розказати – [росказати], розсипати – [роc:ипати], безпечний – [беспечний], а при повільному темпі мовлення оглушення не відбувається.

        Правила поділу слова на склади в українській мові*

        Поділ слів на склади в українській мові не довільний, а підпорядковується певним правилам:
        1. Будь-який приголосний між двома голосними належить до наступного складу: го-ди-на, жа-рі-ти, су-є-та, ту-го-ву-хий.
        2. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після голосного перед наступним приголосним (сонорним, дзвінким, глухим) відносяться до попереднього складу: бар-ви, бам-бук, бал-ті-єць.
        3. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після приголосного (дзвінкого і глухого) перед голосним разом із дзвінким і глухим приголосним належать до наступного складу, тобто два приголосні – дзвінкий і сонорний, глухий і сонорний – обидва належать до наступного складу: ва-бли-вий, ва-тра.
        4. Два дзвінкі або два глухі приголосні належать до наступного складу: до-ста-ви-ти, до-сти-га-ти, на-дба-ти, дру-жба.
        5. Два приголосні, перший з яких дзвінкий, а другий—глухий, належать до різних складів: вез-ти, буд-ка, важ-кий.
        6. Подвоєні і подовжені приголосні завжди відносяться до наступного складу: зна-ння, нав-ча-ння, сті-нний, не-ска-за-нний, ві-дда-ти.
        7. Три і чотири приголосні можуть розпадатися і не розпадатися, якщо кінцевим у них є шумний: кі-стка, ві-стка і кіст-ка, віст-ка; і не розпадаються, якщо кінцевим є сонорний: за-здрі-сний, на-стрій, го-стрий.
        8. Три приголосні розпадаються, якщо перший і останній у них — сонорний: акорд-ний.

        Тембри інструментів

        Як рисунок невпізнанно змінюється, розцвічений різнобарв’ям кольорів, так і спів збагачується інструментальним супроводом.

        Люди за тисячі років створили безліч інструментів, різних за розміром, формою, матеріалом, способом видобування звуків різної висоти й гучності. Усі ці якості впливають на забарвлення звуку, створюючи неповторний «голос» кожного інструмента — тембр.

        Натхненням для композитора Модеста Мусоргського до створення циклу п’єс «Картинки з виставки» стали роботи художника В. Гартмана. Зокрема акварель із зображенням старовинного замку, ескіз архітектурного проекту із дзвіницею у вигляді богатирського шолома.

        Золоті ворота в Києві. Ескіз В. Гартмана

        Сучасне фото

        Модест Мусоргський. Старий замок. Богатирські ворота у стольному граді Києві.

        Порівняй різні виконання творів. Який варіант сподобався тобі найбільше? Поясни чому. Схарактеризуй темброве забарвлення звучання. Як зміна тембрової палітри збагачує музику? Уяви кольорову палітру, суголосну музичним образам М. Мусоргського.

        Гітара

        Валторна

        Тарілки

        Скільки відомо музичних інструментів? Перелічити всі їх різновиди неможливо. Інструменти розрізняються за певними ознаками, наприклад за формою і розміром, але важливіше — за способами видобування звуків. Саме від цього залежить неповторність і краса їх тембру.

        У струнних інструментах — скрипках, бандурах, арфах, гітарах — звук виникає від коливання струн. Тембр струнних не різкий і не надто голосний.

        У духових — сопілках, флейтах, валторнах, трубах — звуки утворюються завдяки руху повітря у трубі. Тембри духових найчастіше яскраві, насичені.

        В ударних інструментах звук з’являється під час ударів рукою, колотушкою, паличками. Звучання у них загалом гучне: то різке, як у барабанів, то дзвінке, як «голоси» металевих тарілок.

        Робота у групах. Гра-імпровізація «Інструментальні ескізи». Використовуючи ударні інструменти (бубни, барабани, дзвіночки тощо), створіть тематичні композиції «Гроза», «Діалог», «Похід» тощо.

        Віртуальна екскурсія

        У популярного нині клавішного інструмента фортепіано колись було багато родичів. До цього сімейства входили клавесин, клавікорд, спінет, верджінал. Усіх представників цієї родини називали словом клавір. Деякі мали по дві клавіатури, були багато декоровані. Сьогодні ці інструменти можна побачити в музеях.

        Верджінал і клавесин із Музею музичних інструментів у Брюсселі

        РІЗНОКОЛЬОРОВА ГРА

        Музика Б. Савельева

        Вірші Л. Рубальської

        1. Зранку визирну в віконце —

        дощик сіє як з відра. (Двічі)

        В дні негожі допоможе різнокольорова гра. (Двічі)

        2. Дві звичайні сірі кішки

        змокли посеред двора. (Двічі)

        Підфарбує кішок трішки

        різнокольорова гра. (Тричі)

        3. А для чого треба скельця,

        розказати нам пора. (Двічі)

        Глянеш в них, як у люстерце,

        світ веселкою загра, (двічі)

        отака весела гра!

        Про секрет наш всім підряд не говори,

        Краще скелець різнобарвних набери.

        Заплющ очі, тричі

        а тепер розплющ,

        Поміркуй, чому пісня має таку назву. Які музичні інструменти можна використати як супровід до пісні?

        Де можна послухати гру на різних інструментах — звісно у філармонії. Це не просто красивий будинок, де у великому залі виступають музиканти. Це чарівне царство емоцій, в якому панує атмосфера святкової зустрічі з Музикою. Отже, завітай на сайти філармоній і дізнайся про заплановані концерти.

        Національна філармонія України в Києві

        Зал Одеської обласної філармонії

        Мистецька скарбничка

        Тембр — забарвлення звуку голосу або інструмента.

        Філармонія — концертна організація, що пропагує музичне мистецтво; також будинки, в яких відбуваються концерти. В Україні це державні установи, що діють в усіх обласних центрах, мають оркестри, хори, ансамблі.

        Узагальнюю, аргументую, систематизую

        • 1. На які групи поділяються інструменти за способом видобування звуків?
        • 2. Назви, які ти знаєш клавішні інструменти, зокрема з родини фортепіано.
        • 3. До яких груп належать музичні інструменти, зображені на картинах?

        1 — Поль Сезанн. Дівчата біля піаніно; 2 — Лейстер Юдіт. Хлопчик, що грає на флейті; 3 — Джордж Гудвін Кілберн. Музична кімната

        Самостійне дослідження, медіапошук

        Прочитай чеську казку «Гонза і скрипка». Обговори з друзями та подругами ідею твору щодо емоційного впливу музики на людей.

        Фантазую, експериментую, дію

        Створи серію ілюстрацій до куплетів пісні «Різнокольорова гра».