Інтерв’ю Хаджіме Ісаями із фінального гайдбуку «Атаки титанів»

Пройшовши довгий та тернистий шлях «Атака титанів» підійшла до свого завершення. Давайте разом згадаємо щасливі та болючі моменти, які ми пережили за ці 11,5 років.

Журналіст: Вітаю із завершенням «Атаки титанів». Як ви себе відчуваєте після написання останньої глави?

Ісаяма: Я все ще працюю над фінальним томом, тому поки не знаю як це — жити без дедлайнів. Однак тепер, коли вийшла остання глава, я відчуваю спокій.

Журналіст: Чого нам чекати від фінального тому?

Ісаяма: Спочатку я планував поділити останню сторінку глави на п’ять фреймів, але в мене були сумніви щодо правильності такого рішення. На той момент вона була такою як обкладинка 34-го тому, де троє головних героїв біжать до дерева.

Після зустрічі з моїми помічниками ми вирішили це змінити. Також в процесі ми змінили назву глави на ту, яку ви побачили в журналі.

Видання мало обмеження на кількість сторінок, тому їх було 51. В останньому томі я додам ще 8 сторінок. Мені хочеться доповнити заключний відрізок історії та внести деякі правки, оскільки цього не вдалося зробити у Bessatsu Shounen.

Журналіст: Тоді фанати обов’язково мають придбати цей том. Я чув, що манґа тривала довше ніж планувалося спочатку…

Ісаяма: Це через те, що збільшилася кількість персонажів. Найскладніше — завершити історію кожного з них у всій повноті. Показати детально весь життєвий шлях персонажа у фінальній главі неможливо, тому простим рішенням для автора буде виділити ключові моменти, такі як одруження чи смерть. Для мене це важливо, я не міг закінчити манґу не опустивши завісу над драмою кожного персонажа.

Журналіст: Протягом історії були персонажі, яких ви не очікували розвинути?

Ісаяма: Історія розвитку Ерена, Мікаси та Арміна була придумана з самого початку. Але наприклад сцену в останній главі з Ереном, який плаче, я придумав безпосередньо під час написання. Мені дуже подобається такий Ерен. Намалювавши цю сцену я радісно подумав: “Ерен повернувся!”

Журналіст: Те як він плакав та хотів щоб Мікаса не забувала його було досить незручним моментом, але як хлопець я зрозумів його почуття. До речі, а яке ваше ставлення до персонажів, які померли під час історії?

Ісаяма: З точки зору автора навіть якщо персонаж помирає в середині історії, то ви завжди можете знову ввести його/її у сюжет використовуючи флешбеки. Тому в мене немає відчуття, що вони мертві. Наприклад якби я зобразив світ далекого майбутнього, то всі герої вже б померли. Так само якщо я зображу минуле, то вони в ньому ще не народилися. Все залежить від особистого сприйняття. Щодо мене, то я не вважаю нікого з героїв мертвими.

Про те як особистий розвиток Ісаями вплинув на його історію

Журналіст: В «Атаці титанів» є різні персонажі. В певному сенсі вони є вашим альтер-еґом, але чи створювали ви персонажів які думають повністю інакше ніж ви?

Ісаяма: Зрештою, кожен персонаж це “щось” в середині тебе. Щодо тих персонажів яких можна назвати альтер-еґом, то вони найбільше походять із внутрішнього “Я” автора, незалежно від того хороші вони чи погані. Коли я малюю персонажів з протилежними думками, які сперечаються одне з одним, то мені здається що я дискутую разом з ними і кожен з них висловлює слушні аргументи.

Журналіст: Дискусії в історії були дуже цікавими. Які з таких сцен справили на вас особливе враження?

Ісаяма: Сцена із 109 глави, де Кая та Ґабі сперечаються, для мене особлива. Я хотів якнайкраще виразити їхні погляди та різницю між ними.

Журналіст: Ґабі тоді вважала жителів острова “дияволами”, чи не так?

Ісаяма: Так, для неї населення острова “дияволи” і вона застосовує це визначення на всіх без винятку. Кая в свою чергу, лише нещодавно дізналася про існування інших країн за межами Парадісу, тому вона наразі не до кінця розуміє як ставитися до них. Їй важко усвідомити чому Ґабі ділить людей на якісь “категорії”. Ґабі говорить про всіх людей як про одне ціле, а Кая сприймає кожну людину індивідуально і визначає ставлення до особи в процесі знайомства з нею. Ось чому їм так важко було зрозуміти одна одну.

Журналіст: А як щодо Райнера, головного героя Марлійської арки, що ви про нього думаєте?

Ісаяма: Райнера я зобразив як людину, яка несе на собі тягар гріхів і страждає через це. Атака на Шіґаншіну та пробиття стіни Марія — це невиправні вчинки за які він шкодує і думки про вчинене з’їдають його з середини. Попри це Райнеру вдалося відновити стосунки з Жаном і рештою та не дозволити ненависті спалахнути між ними. На прикладі Райнера я хотів показати всю багатогранність людської душі.

Журналіст: Райнер вчинив злочин, але його життя на цьому не закінчилося, чи не так?

Ісаяма: Розвиток Райнера після повернення в Марлію вийшов саме таким через те, що на момент написання цієї арки я одружився. Це стало важливим фактором. До одруження я був досить наївним і вважав, що поки я малюю «Атаку титанів», то мені пробачать відсутність соціальних навичок. Але після весілля мені довелося чимало спілкуватися з сім’єю моєї дружини, готувати їжу, прибирати та робити ще багато інших речей, окрім малювання манґи. Я не міг бути недбалим. Гадаю якби я не одружився, то досі вів би себе як старшокласник. Я переконаний, що цей мій духовний ріст, сильно вплинув на історію.

Журналіст: Чи вплинули зміни у вашому особистому житті на те як ви зображували Ерена та Мікасу?

Ісаяма: Цілком можливо. Коли я намалював 50-у главу «Крик», то редактор Кавакубо сказав мені: “Я думав, що Ерен та Мікаса поцілуються в тій сцені”, на що я відповів йому: “Мені незручно змушувати їх цілуватися в такій ситуації”. Правда ж була в тому, що я просто не знав як передати їхні почуття після поцілунку, як показати їхню реакцію на це. Я впевнений, що Мікаса в той момент хотіла поцілувати Ерена. Але нажаль я був надто сором’язливим щоб намалювати це.

Журналіст: У 138-й главі ми таки отримали сцену поцілунку, а у фінальній главі побачили любовні переживання Ерена.

Ісаяма: Я задоволений тим, що поцілунок який не відбувався тоді, став передісторією до останньої глави. Що саме змінилося в моїй голові за ці роки? Я не знаю. Але думаю, якщо перечитати історію через кілька років, то можна буде знайти якусь нову відповідь.

Про свій творчий шлях манґаки

Журналіст: Як почалася ваша подорож манґаки, яка тривала 11,5 років?

Ісаяма: Причина через яку я захотів став манґакою полягала в тому, що я особливо не задумувався про життя. На той момент я був у старшій школі і не хотів стикатися з неприємністю навчання. Тому коли поїхав у Фукуоку за художніми інструментами, подумав: “Я можу стати манґакою!” Я вірив в це. Але коли приніс свої роботи в редакцію, то почав сумніватися. Мені вже було важко уявити, що я зароблятиму на життя манґою. Були люди, які намагалися і їм не вдалося, тому я вважав нормальним зазнати поразки.

Журналіст: Ви не думали, що створите настільки успішну манґу?

Ісаяма: Під час навчання в школі я був дещо самозакоханим. Хоч ніхто і не визнавав моїх робіт, я все одно вважав себе генієм. Однак коли я поступив у професійно-технічне училище, то зустрів там багато людей які були кращими за мене. Я зрозумів, що не настільки крутий як думав і моя самовпевненість розбилася на друзки. Але потім я зустрів Кавакубо, а до того як почала виходити «Атака титанів», я отримав нагороду “манґа-прорив” від журналу «Weekly Shonen». Після цього я подумав: “О, то моє еґо не помилялося! Я знову можу пишатися собою!” (сміється)

Журналіст: По мірі написання історії ця необґрунтована впевненість перетворилася на обґрунтовану?

Ісаяма: Саме так. Я завжди відчував в середині себе щось, що я не міг пояснити людям. Це відчуття чудово підходить для того, хто вирішив малювати манґу. Я був переповнений ним протягом всього часу коли творив «Атаку титанів».

В молодшій школі я часто грався іграшками зі своїми друзями. Ми на ходу придумували різні історії і я поступово почав помічати що вони мали між собою зв’язок і часто випливали одна з одної. Тоді граючи, я почав вигадувати різні сплетіння історій і звісно пізніше це прагнення плести сюжет відобразилося в манзі. Наприклад в тому, що Ґабі вбила Сашу, але була прийнята в її сім’ю та зустрілася з Каєю, яку Саша врятувала.

Журналіст: Тобто історія в чомусь склалася для вас несподівано?

Ісаяма: Так, маєте рацію. Стержень сюжету та історії Ерена, Мікаси та Арміна були визначені заздалегідь, але деталі та дії інших персонажів з’являлися походу написання. Зрештою сюжетні лінії почали виникати самі по собі і раптово приводити мене до нових результатів. Відколи я почав працювати над манґою це відчуття з’являлося в мене щомісяця в момент здачі глави. Але одного разу під час роботи над четвертим томом воно зникло, тоді я злякався і подумав “О, ні! Як мені бути?” (сміється)

Журналіст: Справді? (сміється). І що ж ви зробили?

Ісаяма: Ну, мені довелося добряче попотіти над настпуними главами. (сміється) Та насправді за 11,5 років таке було лише кілька разів.

Про боротьбу з самотністю

Журналіст: «Атака титанів» почала виходити у 2009-му, а вже через рік стала найпопулярнішою манґою. Як ви тоді на це реагували?

Ісаяма: Я і зараз слідкую за реакціями читачів в інтернеті, а тоді я взагалі читав майже все що писали. В якийсь момент коментарів стало так багато, що я вже не міг слідкувати за всім.

Журналіст: Кількість згадок в соцмережах стала показником популярності?

Ісаяма: Так, а з часом я почав брати участь у різних заходах, виставках, давати багато інтерв’ю, брати участь у створенні аніме. Все це здавалося чимось нереальним. В мене було враження, що мене підхопив якийсь шалений потік і я не можу з нього виплисти.

Журналіст: Важко було з цим впоратися?

Ісаяма: Хоч манґа яку я малював була популярною, а сам я заробляв достатньо грошей на життя, в мене все одно в голові був комплекс, що “я не достатньо хороша людина” і через це я не міг бути щасливим. Бувало я гуляв вночі вулицями і відчував себе марною, безпорадною, нікчемною людиною і щоб якось підбадьоритись я повторював собі під ніс зворотнє: “Ні, я геніальний манґака!”

Журналіст: Коли це було?

Ісаяма: Після 9-го тому. Це був час коли у мене не було друзів, окрім моїх двох помічників. Пізніше я переїхав в новий офіс і асистентів стало більше. Також я познайомився з іншими авторами, такими як Кохей Наґаші та Юске Номура, які малювали манґу для журналу «Weekly Shonen». Моє життя ставало все більш і більш приємним. До того я відчував себе дуже самотнім.

Журналіст: Переїзд став поворотним моментом для вас?

Ісаяма: Я радію з того, що мені вдалося зміцнити стосунки зі своїми помічниками. На початку нам було трохи більше 20-ти, а тепер в кожного своя сім’я та діти. Відчуваю, що всі разом ми як одна велика родина.

Про труднощі під час роботи над Марлійською аркою

Журналіст: Я чув, у вас були проблеми на початку Марлійскьої арки?

Ісаяма: Коли я працював над 23-м томом де Ерен і компанія взагалі не з’являлися, то в мене виникли деякі труднощі з завоюванням популярності у читачів. Ще до початку арки було вирішено, що на старті в ній не буде Ерена та розвідників, але чим ближче я наближився до її написання, тим більше хвилювався. Коли я нарешті почав малювати, то виявилося що мої побоювання не були даремними. Я дуже хвилювався, але мені треба було зобразити Ерена ворогом, тому я не міг змінити свого рішення.

Журналіст: У розділі «По той бік океану», який був намальований під тиском всіх цих труднощів, була видовищна сцена битви за участю титанів та нових технологій. Ця глава справила нове враження та задала тон арці.

Ісаяма: Насправді мені найприємніше малювати бойові сцени, тоді я максимально зосереджений та переповнений енергією. Я пам’ятаю прекрасне відчуття задоволення від завершення роботи над 44-ю главою «Удар, кидок, захоплення». В ній мені вдалося зобразити комплекс атаки та захисту з моїх улюблених бойових мистецтв. Після 44-ї глави, я вже не малював подібних боїв. Однак мені дуже сподобалося малювати останні розділи. Ближче до кінця історії відчуття “Ось і все” посилювалося і я відчув новий приплив енергії.

Журналіст: Це остання глава вашого першого повноцінного проєкту. Ви відчували ентузіазм?

Ісаяма: Це було важко, бо мені довелося більше двох тижнів день в день малювати від руки. Та на мій подив виявилося, що в мене було багато енергії. Хоч я втомлювався, але малював з великим задоволенням. Здавалося, що цей процес мав би стати рутиною, але я не відчував нічого подібного працюючи над фінальним розділом. Скоріше навпаки — я малював те що хотів, те що мені подобалося. Це бадьорило і я насолоджувався творінням.

До речі після зустрічі з редактором, стосовно фінальної глави, Кавакубо попросив мене сфотографуватися з ним. Це фото стало каталізатором. Коли я домалював розділ, то зробив світлини з усіма своїми помічниками, це буде хороша пам’ятка.

Журналіст: Щодо спогадів, яке місце в них займає аніме адаптація?

Ісаяма: Аніме — це ще одна «Атака титанів». Багато людей познайомилися з моїм твором саме завдяки серіалу. Можливість відчути свою роботу зі сторони подарувала мені незабутні емоції. Було цікаво спостерігати як персонажі наче починають жити власним життям незалежно від мене і все це завдяки прекрасній роботі режисерів та сейю. Для мене це було новим і цінним досвідом.

Журналіст: За всі 139 розділів, яка ваша улюблена намальована сцена?

Ісаяма: Коли Титан Щелепи дряпав Атакуючого своїми кігтями у 104-й главі «Переможці». Мені здається, що кращої сцени бою за цю я досі не намалював. Тоді в мене з’явилося відчуття, що я не перевершу себе, тому екшн-сцен з титанами в подальших главах було менше.

Журналіст: А який розділ здається вам найкращим?

Ісаяма: В першу чергу це 71-ша глава «Спостерігач». Гадаю, в ній я перевершив сам себе на той момент. Вона показує доволі нетипову «Атаку титанів«, бо ведеться від імені персонажа, який не грає великої ролі в сюжеті.

Далі йде, 69-та глава «Друзі», працюючи над нею я подумав: “Ого, невже я і справді став кращим?” — з такою високою самооцінкою я намалював начерк. Зазвичай кожен наступний розділ продовжує сюжетну лінію попереднього, але 71-й та 69-й стали окремими історіями.

Журналіст: Чи були за ці 11,5 років ситуації, коли вам доводилося переглядати ставлення до якихось елементів в історії?

Ісаяма: Спочатку я не акцентував уваги не гендерних відмінностях персонажів. Та коли мені треба було показати марлійську армію, то я зрозумів що для цієї країни жінки-солдати були б чимось надто просунутим, на противагу острову де це звична справа. Все таки я показую доволі незрілу епоху та несправедливе суспільство, тому я не міг зобразити жінку на високій військовій посаді, так ніби в реальному світі не було століть несправедливого ставлення до жінок. Звісно це історія про вигаданий світ, але я не думаю що варто повністю ігнорувати реальність.

Журналіст: Шлях, який вів нас до останньої глави був напруженим, особливо це стосується Ерена…

Ісаяма: Я оцінював реакцію читачів з різних сторін. Гадаю, проблема полягає в тому, що скільки людей, стільки й думок. Можливо через те як намальовано один момент дехто міг вирішити, що Армін підтримав геноцид. Напевно я показав цю сцену не достатньо добре. Справа в тому, що хоч Армін і не схвалює дій Ерена, він все одно намагається витягнути з вчинених другом вбивств якнайбільше користі попри свої початкові наміри.

Коли він востаннє прощався з Ереном, якого ніхто не міг би зрозуміти в тій ситуації, все чого хотів Армін — це бути якнайближче до свого друга, тому і сказав йому: “Дякую, що став заради нас масовим вбивцею”. Остання частина історії змусила мене усвідомити, наскільки важко було відтворювати цю тему на папері. Мені дуже шкода, що я не зміг відобразити це належним чином.

Після роботи тривалістю 11,5 років коли я закінчив останню главу, то справді думав, що зможу зробити всіх читачів щасливими, однак я був надто самовпевненим. Прошу вибачення у всіх, хто розчарувався в мені, але підтримував до самого кінця.

Плани після завершення манґи

Журналіст: Ісаяма-сенсей, що для вас означає «Атака титанів»?

Ісаяма: Це робота моєї юності. Точніше, робота яка є 1/3 всього мого життя, а також це досвід, якого я ніколи би не набув живучи нормальним життям.

Журналіст: Дякую вам за роки праці. Щоб ви хотіли сказати вашим читачам?

Ісаяма: Завдяки «Атаці титанів» мені випала нагода познаймотися з великою кількістю людей. Також я був дуже щасливий з можливості проводити час з читачами та отримувати від них листи. Це все дозволило мені відчути міцний душевний зв’язок з багатьма особами. Я ніколи не відчув би цього всього якби не став автором.

Тепер коли манґу завершено є дещо щоб я хотів зробити перш ніж будвати плани стосовно майбутньої роботи. Я хочу прогулятися по старомодному містечку чи селі з чашкою саке в руці. Думаю, в цьому і полягає суть свободи.

Атака на Титана: Який ти персонаж?

У Attack on Titan є багато захоплюючих персонажів. Але який персонаж у цьому темному фентезійному аніме ви? Дізнайтеся зараз за допомогою цієї вікторини!

Атака на Титана

«Атака на Титана» — японська постапокаліптична, темна фантастична манга Хадзіме Ісаями. У ньому людство живе всередині міст, оточених гігантськими стінами, які захищають його від гігантських гуманоїдів-людожерів, званих титанами.

Але одного дня титанам вдається зламати крайню стіну і вторгнутися в міста, де вони їдять, вбивають і знищують все, що знаходиться між ними та їх наступною їжею.

Історія розгортається навколо Ерена Ягера, маленького хлопчика, який клянеться знищити кожного Титана, тому що вони спустошили його рідне місто і з’їли його матір на його очах.

Минають роки, коли Ерен стає солдатом, і з’являється більше подробиць про таємничих титанів. Одного разу всі секрети про них будуть розкриті.

Персонажі Атака Титана

У Attack on Titan є безліч різних персонажів, кожен з яких настільки неймовірно унікальний і захоплюючий. Світ, подібний до Атаки Титана, може створювати лише цікавих персонажів!

У цій вікторині ми разом дізнаємося, хто з цих захоплюючих персонажів найбільше схожий на вас. Тож ким би ти був у світі Attack on Titan? Чи були б ви схожі на героя історії, Ерена Ягера, чи на одного з антагоністів? Є тільки один спосіб дізнатися! Пройдіть цей тест зараз!

Вікторина Атаки Титана: Який я персонаж Атаки Титана?

Ця чудова вікторина задає вам десять запитань, щоб точно визначити, хто найбільше схожий на вас із Атаки Титанів. Це буде ваш улюблений персонаж, чи це буде той, кого ви важко терпите? Дізнайтеся!

Манга Атака титанів

Манга «Атака титанів» була написана та проілюстрована Хадзіме Ісаяма і була завершена 9 квітня 2021 року. Перший том був опублікований 9 вересня 2009 року.

Скільки томів у Атаці Титана?

«Атака на Титана» тривала добрих 12 років, і за цей час було видано 34 томи.

Аніме Атака Титанів

Перший епізод аніме «Атака на Титанів» вийшов в Японії 7 квітня 2013 року і триває досі. Як і манга, аніме було надзвичайно успішним і справило великий вплив на поп-культуру.

Крім аніме-серіалу, є ще кілька фільмів, кожен з яких варто подивитися!

Скільки є епізодів Атаки Титана?

Наразі вийшло 75 епізодів, які розділені на 4 сезони. Але, як і 3-й сезон раніше, 4-й і останній сезон розділений на дві частини. Тож є ще епізоди, які ведуть до грандіозного фіналу!

Атака на титанів 4 сезон

4 сезон — останній сезон серіалу «Атака титанів», який розпочався 7 грудня 2020 року. Наразі випущено 16 серій. Але, як і попередній сезон, цей також розділений на дві частини, і далі буде більше епізодів. З 10 січня 2022 року вона нарешті має продовжитися!

✌️ Наша місія – доставляти свіжий і приємний контент. Від мобільних ігор, додатків та вікторин, до ігор та вечірок. Насолоджуйтесь!
Про нас