Мовний фронт: як правильно позначати час українською

Хтось не вміє правильно говорити про час українською, хтось не розуміє, що таке «за двадцять десята», а хтось учепився до своїх «без п’ятнадцяти сім». Тема нелегка, по поличках все розклала редакторка Юлія Мороз для проєкту uaredactor.

1. Запитати про час можна за допомогою словосполучень:

2. Години записують через двокрапку, а не крапку:

3. Години в українській мові — жіночого роду і є порядковим числівником, який відповідає на питання «котра?». Тобто 02:00 кажемо не «дві години», а «друга година».

• десята година
• рівно десята година
• десята година рівно

4. В українській мові хвилини вказуємо кількісним числівником, який відповідає на питання «скільки?».

Зверніть увагу! Іменники «година» і «хвилина» часто випускають:

5. Для називання часу до тридцяти хвилин вживають прийменник на або по:

• п’ятнадцять хвилин на одинадцяту
• п’ятнадцять хвилин по десятій

Зверніть увагу! 15 хвилин — чверть години, тому можливими є варіанти:

30 хвилин — пів години, тому можливим є варіант:

• десята година тридцять хвилин
• пів на одинадцяту

6. Після тридцяти хвилин вживають прийменники за або до:

• за п’ятнадцять хвилин одинадцята
• за чверть одинадцята
• чверть до одинадцятої

7. На позначення часу треба вживати прийменник о/об + порядковий числівник жіночого роду в місцевому відмінку, а не у (в). Не можна використовувати паралельні й розмовні форми:

• Неправильно: Початок заходу у 4 години.
• Правильно: Початок заходу о 16:00 (о 16-й годині).

Зверніть увагу! Прийменник О вживається з порядковим числівником із початковим приголосним звуком:

Прийменник ОБ — із порядковим числівником із початковим голосним:

8. Одиниці вимірювання часу скорочуємо без крапки в кінці:

9. Не можна вживати:

• в десять годин;
• п’ять хвилин першої;
• пів шостого;
• п’ять тридцять;
• без десяти десять.

10. Нормативні форми:

• десята година сім хвилин
• сім хвилин по десятій
• cім хвилин на одинадцяту

• десята година п’ятнадцять хвилин
• п’ятнадцять хвилин по десятій
• п’ятнадцять хвилин на одинадцяту
• чверть по десятій
• чверть на одинадцяту

• одинадцята година п’ятдесят хвилин
• за десять хвилин дванадцята
• десять хвилин до дванадцятої

• дванадцята година двадцять хвилин
• двадцять хвилин по дванадцятій
• двадцять хвилин на першу

• дванадцята година сорок хвилин
• за двадцять хвилин перша
• двадцять хвилин до першої

• четверта (шістнадцята) година п’ятнадцять хвилин
• п’ятнадцять хвилин по четвертій (шістнадцятій)
• п’ятнадцять хвилин на п’яту (сімнадцяту)
• чверть по четвертій (шістнадцятій)
• чверть на п’яту (сімнадцяту)

• четверта (шістнадцята) година сорок п’ять хвилин
• п’ятнадцять хвилин до п’ятої (сімнадцятої)
• за п’ятнадцять хвилин п’ята (сімнадцята)
• чверть до п’ятої (сімнадцятої)
• за чверть п’ята (сімнадцята)

• двадцята година сорок п’ять хвилин
• п’ятнадцять хвилин до дев’ятої (двадцять першої)
• чверть до дев’ятої (двадцять першої)
• за п’ятнадцять хвилин дев’ята (двадцять перша)
• за чверть дев’ята (двадцять перша)

Скільки часу чи правильно

Автор: Приймак Д. М. Редактори: Томіленко О. В., Ковальчук З. Ю. Дата опублікування: 29.05.2019, 11:43.

Теперішній час дійсного способу в українській мові утворюється тільки від дієслів недоконаного виду. Дієвідмінювання в теперішньому часі відбувається за конкретними зразками для двох дієвідмін, з набуттям типових закінчень:

Оскільки за відмінювання можуть зміни в основі дієслова, у таблицях вище зсистематизовано тільки типові закінчення. Про зміни в основі див. докладно в розділі «Поділ дієслів на дієвідміни».

1. Інші парадигми відмінювання в теперішньому часі мають так звані атематичні дієслова, що не належать до жодної з дієвідмін:
   1. бу́ти :

   бу́ти
   Однина
   1-а ос.	є
   2-а ос.	є
   3-я ос.	є
   Множина
   1-а ос.	є
   2-а ос.	є
   3-я ос.	є

   ї́сти
   Однина
   1-а ос.	їм
   2-а ос.	їси́
   3-я ос.	їсть
   Множина
   1-а ос.	їмо́
   2-а ос.	їсте́
   3-я ос.	їдя́ть

   1. Форми 3-ї особи однини дієслів І дієвідміни: [він, вона, воно] ди́ха, літа́, вита́, ду́ма, співа́ тощо.
   2. Форми 1-ї особи множини дієслів І та ІІ дієвідмін: [ми] гра́єм, співа́єм, ро́бим, ба́чим тощо.

   Уживання теперішнього часу в українській мові

   Загальне вживання: позначення теперішніх подій

   Теперішній актуальний час (інші назви – власне теперішній , пряме детерміноване значення форм теперішнього часу ) позначає дію як таку, що відбувається безпосередньо в момент мовлення, майже не виходячи за його межі.

   Мати веде сина до школи, а той співає пісень. Киця вмивається після обіду: їй було смачно.

   Для підкреслення того, що дія відбувається саме в момент мовлення, можуть використовуватися часові актуалізатори: прислівники та прислівникові словосполучення часу, зокрема тепер, цієї хвилини, цієї миті, нині тощо.

   Часто теперішній актуальний час фігурує в коментуванні подій наживо.

   Ярмоленко переводить м’яч на лівий фланг, Коноплянка зміщується в центр… Удар! Повз ворота! Ми збиваємо білки, тепер додаємо борошно, усе добре змішуємо й виливаємо у форму.

   1. Теперішній час інтервальної локалізації Теперішній час інтервальної локалізації виокремлюється в межах теперішнього актуального. Він позначає дію, що займає певний часовий проміжок і виходить безпосередньо за момент мовлення, починаючись у реальному минулому й закінчуючись переважно в реальному майбутньому. У цьому разі наголошується цілісність самої події, а не цілісність її сприйняття.

   Лунає гонг, і боксери виходять у ринг. Двері відчиняються , і до зали заходять відвідувачі.

   1. Розширений теперішній час Розширений теперішній час позначає дію, що відбувається в момент мовлення, але при цьому належить до обмежених відтинків часу до та після цього моменту.

   Я роблю домашнє завдання. (я почав робити його раніше, і мені ще знадобиться певний час) Книга стоїть на столі. (вона вже стояла там і ще простоїть певний час)

   Дії, процеси тощо, що відбуваються регулярно або не обмежені в часі:

   Таке значення часто може уточнюватися через уживання прислівників завжди, постійно тощо:
   Вона завжди приходить вчасно. Наші сусіди постійно нас заливають .
   Вода кипить за температури 100 градусів. Земля обертається навколо своєї осі.
   Під лежачий камінь і вода не тече . Тиха вода греблю (береги) рве .

   Часто поділ на розширений і постійний теперішній час може бути зрозумілий лише з контексту. Наприклад, фраза чоловік продає крам може передавати значення розширеного теперішнього часу (чоловік зараз розпродає конкретну партію краму) або постійного теперішнього часу (чоловік заробляє на життя щоденним продажем краму). Межі між розширеним і постійним теперішнім часом є рухливі, так само, як і між теперішнім актуальним і теперішнім неактуальним.

   Позначення минулих подій ( теперішній історичний, теперішньо-минулий час )

   1. Опис минулих подій ( власне теперішній історичний час ) Теперішній історичний час (інша назва – теперішньо-минулий ) уживається в розповідях про минулі події. У такому значенні теперішній час ніби наближає минулі події в уяві читача або слухача. Часто дія переноситься в план минулого через уживання прислівників і прислівникових словосполучень часу.

   20 листопада 1917 року Українська Центральна Рада проголошує ІІІ Універсал. У відповідь більшовики готують збройний заколот. У своїй праці Дарвін стверджує , що людина пішла від мавпи, та розвиває концепцію природного добору.

   Значення минулої дії може підсилюватися частками було, бувало :

   «Як була я малою, то мені було не раз сниться , що моя мати чеше мені коси, вплітає червоні кісники, вбирає мене в квіти та стрічки, голубить та жалує мене» (І. Нечуй-Левицький, «Микола Джеря», у [16, с. 223]).

   «Як муха в окропі, бувало , вертишся цілий день» (Панас Мирний, «Лихий попутав»).

   1. Теперішній історичний час може вживатися в заголовках у пресі. У цьому разі дія вже відбулася, але вона має безпосередній зв’язок із власне теперішнім часом:

   Трамп звинувачує Іран у порушенні умов ядерної угоди. (Трамп уже звинуватив, проте його заява має безпосередній вплив на теперішній час, оскільки саме звинувачення чинне й досі) Італія закриває кордон для мігрантів. (рішення ухвалене, однак на його виконання знадобиться певний час)

   У разі, якщо дія є конкретна, а не абстрактна, у такому значенні вживається тільки минулий час:
   Верховна Рада призначила дату інавгурації. (дія повністю поглинута минулим часом)

   Вчора вийшов мій на село, вже сонце сідало , коли скаче щось верхи (М. Коцюбинський, «Fata Morgana»).

   І знов злякався він: невже брестиме вік – самотній і голодний – через оці сніги, під небом цим холодним? Аж раптом чує : десь важкий забомкав дзвін. (Ґі де Мопассан, «Сільська Венера», пер. В. Стуса)

   «Уже 12 квітня 1855 року Шевченко пише листи віцепрезидентові Академії Мистецтв гр. Федорові Толстому і своєму колишньому опікунові… Він просить обох їх… Листи ці приносять деякі наслідки. Уже десь у травні він дістає від товариша мистця-маляра Осіпова лист, у якому той… повідомляє Шевченка…» (П. Зайцев, «Життя Тараса Шевченка») (збережено орфографію автора).

   « Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива , Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма . І блідий місяць на ту пору із хмари де-де виглядав …» (Т. Шевченко, «Причинна», у [14, с. 370]).

   1. В аналогічній функції теперішній час уживається в підписах до світлин тощо.

   (підпис під фото): Депутати вносять прапор України до зали Парламенту. 24 серпня 1991 року.

   «Лісовик хоче щось відмовити, але виходить Лукаш із сопілкою. Лісовик і Мавка ховаються » (Леся Українка, «Лісова пісня»).

   Теперішньо-майбутній час уживається здебільшого з прислівниками й прислівниковими словосполученнями часу, переносячи дію в майбутнє. У цьому разі вираження дії через теперішній час передає значення впевненості в неминучості такої події.

   Завтра я виїжджаю до Чернігова. Ми виходимо за дві години. У середу ми захищаємо дипломні роботи.

   У сполученні з прислівниками вже, зараз тощо передається значення дії, що відбудеться в найближчому майбутньому.

   1. Теперішній час у функції наказового способу Теперішній час може вживатися для передання наказу, виконуючи функцію наказового способу. При цьому вживання теперішнього способу робить відповідний наказ категоричнішим, підкреслюючи, що він має бути виконаний невідворотно. Порівняйте:

   (наказовий спосіб): Сідай і вчи уроки! (простий наказ або спонукання) (теперішній час): Ти зараз сідаєш і вчиш уроки. (категоричний наказ)

   Ви проходите до аудиторії, берете екзаменаційний білет, сідаєте на своє місце й починаєте заповнювати титульний аркуш.

   При цьому в загальних інструкціях (наприклад, до використання приладів тощо) уживається наказовий спосіб. Див. докладно в розділі «Наказовий спосіб».

   Якщо ти прийдеш , я позичу тобі грошей. (нейтральний тон) Якщо ти приходиш – я позичаю тобі гроші. (категорично: інші варіанти не розглядаються)

   Ще більша категоричність може передаватися через опущення (імпліцитне вживання) сполучника якщо :
   Ти приходиш – і я позичаю тобі гроші. (якщо ні – далі немає про що говорити)

   Помилковим є вживання теперішнього часу дійсного способу в 1-й особі множини в спонукальних реченнях, де українська мова вимагає вживання наказового способу.

   Говорімо й пишімо правильно. Переходьмо до наступної зали. Повертаймося додому.

   Говоримо й пишемо правильно. Переходимо до наступної зали. Повертаємося додому.

   1. Безпояско О. К., Городенська К. Г., Русанівський В. М. Граматика української мови. Морфологія. Київ : Либідь, 1993. 336 с.
   2. Бондар О. І. Вживання форм теперішнього часу у функції транспозиції для вираження зони минулого в сучасній українській літературній мові. Записки з українського мовознавства = Opera in linguistica ukrainiana. 2000. Вип. 9: На честь 80-річчя Степана Пилиповича Бевзенка. С. 7–19.
   3. Бондар О. І. Система і структура функціонально-семантичних полів темпоральності в сучасній українські мові : автореф. дис. . докт. філол. наук : 10.02.01. Київ, 1998. 34 с.
   4. Вихованець І. Р., Городенська К. Г. Теоретична морфологія української мови / за ред. І. Р. Вихованця. Київ : Університетське видавництво «Пульсари», 2004. 400 с.
   5. Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. Київ : Наукова думка, 1988. 256 с.
   6. Власенко Л. Периферійне значення форм дійсного способу. Науковий вісник Херсонського Державного Університету. Серія «Лінгвістика». 2014. Вип. 21. С. 18–21.
   7. Мацюк З. С. Особова парадигма українського дієслова як лінгводидактична проблема. Teka Komisji polsko-ukraińskich związków kulturowych. 2008. T. III. С. 15–29.
   8. Плющ М. Я. Граматика української мови : у 2 ч. Ч. 1. Морфеміка. Словотвір. Морфологія : підручник. Київ : Вища школа, 2005. 286 с.
   9. Романюк С. А. Грамемна структура категорії темпоральності в сучасній українській мові : автореф. дис. . канд. філол. наук : 10.02.01. Київ, 2007. 19 с.
   10. Російсько-український академічний словник (у 4 т.) / ред. А. Ю. Кримський, С. О. Єфремов. 1924–1933. URL: https://r2u.org.ua/ (дата звернення: 16.05.2019).
   11. Русанівський В. М. Структура українського дієслова. Київ : Наукова думка, 1971. 315 с.
   12. Синявський О. Н. Норми української літературної мови. Львів : Українське видавництво, 1941. 240 с.
   13. Сучасна українська літературна мова / А. П. Грищенко та ін.; за ред. А. П. Грищенка. 3-є вид., доп. Київ : Вища школа, 2002. 439 с.
   14. Сучасна українська літературна мова / відп. ред. В. М. Русанівський; за заг. ред. І. К. Білодіда. Київ: Наукова думка, 1969. 578 с. 15. Сучасна українська літературна мова : навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. / С. О. Караман та ін., за ред. С. О. Карамана. Київ : Літера ЛТД, 2011. 560 с.
   15. Сучасна українська мова : підручник / за ред. О. Д. Пономарева. 3-є вид., перероб. Київ : Либідь, 2005. 488 с.
   16. Український правопис / Національна академія наук України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови. Київ : Наукова думка, 2015. 286 с.
   17. Український правопис. Харків : Державне видавництво України, 1929. 101 с.
   18. Ющук І. П. Практичний довідник з української мови. Київ : Видавництво «Рідна мова», 1998. 223 с.
   1. Зайцев П. Життя Тараса Шевченка. 2-е вид. Київ : Видавництво «Обереги», 2004. 477 с.
   2. Коцюбинський М. Fata Morgana. Харків : Фоліо, 2016. 512 с.
   3. Леся Українка. Лісова пісня. Київ : Основи, 2014. 152 с.
   4. Мопассан Ґ. де. Сільська Венера / пер. з фр. В. Стуса. Слово і час. 1998. № 1. С. 19–20.
   5. Панас Мирний. Вибрані твори : у 2 т. Київ : Державне видавництво художньої літератури, 1949. Т. 1. 614 с.