§ 11. Бойові порядки та їх використання під час руху (продовження)

Атака — це стрімкий і безупинний рух підрозділів у бойовому порядку в поєднанні з вогнем найвищого напруження усіх вогневих засобів з метою знищення противника й оволодіння визначеним рубежем (об’єктом). Атака в пішому порядку може відбуватися одночасно (іл. 11.1) або послідовно (іл. 11.2). Під час одночасної атаки весь особовий склад відділення наступає в одну лінію. Послідовну атаку застосовують, коли механізований підрозділ діє у дві лінії.

Іл. 11.1. Бойовий порядок «Одночасна атака у складі бойових груп»

Іл. 11.2. Бойовий порядок «Послідовна атака»

Тактичні схеми НАТО

Пояснення до іл. 11.1 та іл. 11.2 подано в табл. 11.1.

Пояснення умовних позначень до іл. 11.1 та іл. 11.2

Бойовий порядок відділення в складі бойових груп за способом «Прорив з прикриттям». Цей бойовий порядок пересування використовують в умовах, коли контакт з противником неминучий. Він характеризується найвищим рівнем безпеки серед усіх способів пересування в бою.

Відділення (група) використовує техніку «Прорив з прикриттям» для скритого маневру. Відділення (група) розділяється чітко на дві групи. Передова група займає позицію, що забезпечує найкраще стеження за місцевістю перед фронтом і має забезпечувати прикриття. Група, що була в тилу (позаду передової групи), виривається вперед зі зміщенням ліворуч або праворуч відносно позиції прикриття. Вона вибирає шлях, який забезпечує найбільший ступінь прихованості й не закриває фронт вогню позиції прикриття та не виходить за межі досяжності вогню позиції прикриття. Щойно група успішно перетнула місцевість до вказаного їй рубежу, вона зайняла позицію, що забезпечує найкраще стеження за місцевістю перед нею і сама тепер стає групою прикриття. Тепер черга здійснювати перебіжку переходить до групи, що була на попередній позиції.

Іл. 11.3. Бойовий порядок за способом «Прорив з прикриттям»

Бойовий порядок бойових груп за способом пересування «клином» (іл. 11.4). Цей бойовий порядок утворюють, розташувавши бійців із зсувом ліворуч і праворуч від напрямного, аби утворити клиноподібну форму, яка щонайкраще підходить для атаки.

Іл. 11.4. Пересування «клином»

Визначення напрямку руху здійснюють за циферблатом годинника. Пам’ятайте, що напрямок руху, за яким вам потрібно рухатися, — це не той напрямок, у якому ви спостерігаєте за місцевістю, але напрямок (орієнтир), на який показує цифра «12» циферблата годинника!

Сектор вогню напрямного становить 120°, або ж «12.00 (дванадцята година)». Наступні два бійці ліворуч і праворуч від напрямного закривають 90-градусні сектори вогню (відповідно: «9.00 (дев’ята година)» і «3.00 (третя година»), що починаються прямо перед ними і перекривають їхній лівий і правий фланги. Цей же принцип застосовують і для замикаючих бійців бойового порядку, розташованих праворуч і ліворуч від бійців перед ними. Контроль тилу не передбачено, оскільки його мають здійснювати інші групи, які йдуть так само клином. Цей порядок полегшує контроль за пересуванням уперед солдатів у групі на полі бою. Їх важче атакувати зненацька із засідки. Найважливіше: по супротивнику, який перебуває попереду, можуть вести вогонь усі бійці бойової групи одночасно. Недоліки цього бойового порядку: він не передбачає обмін інформацією між бійцями і призводить до виснаження, якщо його застосовують упродовж тривалого часу.

Пересування на полі бою за методом «Бойовий порядок похідний у пішому строю» (іл. 11.5). Цей спосіб використовують під час наступу з висуванням із глибини (з ходу). Він характеризується мінімальним рівнем безпеки. Відділення (група) тримається разом як одне ціле для полегшення командування і управління. Відстань між членами групи складає 5 м. Якщо маршрут руху (висування) достатньо широкий для двох колон, бійці вишиковуються зигзагом, при цьому відстань між кожним бійцем зростає до 10- ти метрів як з фронту, так і з тилу. (Це також дає змогу підтримувати відстань у 5 м між колонами по обидві сторони маршруту руху — висування).

Іл. 11.5. Пересування способом «Бойовий порядок похідний у пішому строю»

Ця техніка руху дає можливість пересуватися відносно швидко. Відділення (бойова група) може розосередитися ліворуч та праворуч у разі повітряної атаки або вогню противника.

Порядок пересування «ромбом» (іл. 11.6) під час наступу в глибині оборони противника.

Іл. 11.6. Пересування «ромбом»

Ромбоподібний бойовий порядок — цікава альтернатива клинові. Якщо в бойовій групі є чотири бійці, тоді просто потрібно поставити замикаючого точно за напрямним на певній дистанції. Якщо в бойовій групі є п’ять бійців, командир бойової групи займає позицію в центрі за напрямним і попереду замикаючого. Зрозуміло, що такий бойовий порядок перешкодить використанню усієї зброї бойової групи по противнику з фронту. Однак збільшується відсоток зброї, яку ви можете застосувати по противнику перед фронтом. Виграш у разі використання ромбоподібного порядку полягає в тому, що бойова група може рухатися швидше, міняти напрям руху і займати кругову оборону. Тому цей порядок застосовують тоді, коли відділення (бойова група) діє окремо і має забезпечувати оборону самостійно. У цьому випадку відділення (бойова група), не відхиляючись від напрямку наступу і використовуючи складки місцевості, швидко виходить у фланг або тил противника і рішучою атакою знищує його. У разі послаблення опору противника за командою (сигналом) командира відділення проводить посадку в БМП (БТР), десантом на танк і продовжує наступ у вказаному напрямку.

Бойові порядки підрозділів та їх використання в ході маршу. Марш — організоване пересування підрозділів у колонах дорогами і колонними шляхами з метою виходу в призначений район або на вказаний рубіж у встановлений час у повному складі й готовності до виконання бойового завдання. За напрямком він може здійснюватися до фронту, вздовж фронту або від фронту в тил. У всіх випадках марш здійснюють приховано, як правило, вночі або за інших умов обмеженої видимості, а в бойовій обстановці та в тилу своїх військ — і вдень. Відділення може здійснювати марш в умовах передбачення зустрічі з противником і вступу з ним у бій або поза загрозою зіткнення з противником та пересуватися в колоні взводу або самостійно, а також призначатися в похідну охорону. Механізоване відділення (мвід) може пересуватися також у пішому порядку або взимку на лижах.

Відділення здійснює марш у колоні підрозділу з дистанціями між машинами 25-50 м. Під час руху відкритою місцевістю та в умовах загрози застосування противником ЗМУ і ВТЗ дистанцію між бойовими машинами збільшують до 150 м. Під час руху гірськими дорогами, в умовах обмеженої видимості, ожеледиці, дорогами, що мають круті підйоми, спуски, повороти, а також під час руху з підвищеною швидкістю дистанції між машинами зростають. Середня швидкість руху механізованого взводу на марші: на БМП — 20-25 км/год, на БТР (автомобілях) — 25-30 км/год, у пішому порядку — 4-5 км/год, на лижах — 5-7 км/год. Залежно від характеру місцевості та стану доріг під час пересування в гірських районах, лісисто-болотистою місцевістю та в інших несприятливих умовах швидкість руху може бути значно меншою. У всіх випадках марш повинен здійснюватися з максимально можливою за даних умов швидкістю.

Похідний порядок (іл. 11.7) — шикування відділення в пішому порядку для пересування в колону по одному або по двоє. Похідний порядок застосовують на марші, під час переслідування, проведення маневру; він має забезпечувати високу швидкість руху, зручне розгортання в бойовий порядок, найменшу уразливість від зброї супротивника, підтримання стійкого управління.

Іл. 11.7. Похідний порядок відділення: а — у пішому строю в колону по одному; б — у колону по два; в — на БТР у складі підрозділу; г — на БМП на марші

«Колона в пішому строю в колону по одному в шаховому порядку» (іл. 11.8). Цей бойовий порядок пересування організовано таким чином, що бійці йдуть один за одним колоною солдатів.

Іл. 11.8. Пересування бойових груп (відділення) колоною в шаховому порядку

Визначення напрямку руху здійснюють за циферблатом годинника. Отже, основний напрямок руху це — «12.00 — дванадцята година» за циферблатом, а «6.00 — шоста година» за циферблатом це — тил. Відповідно, напрямок «3.00 — третя година» завжди буде вказувати на правий фланг, а «9.00 — дев’ята година» — лівий фланг.

Типова помилка — занадто вдаватися в подробиці.

Використовуючи цей метод, пам’ятайте, що не слід говорити: «Противник — на 13.00 — тринадцять нуль нуль». Це занадто складно для сприйняття в ході бою. Використовуйте тільки цілі числа, наприклад: «Противник — на 13», «Противник — на 14».

Сектор вогню напрямного — 120° перед ним, або ж «12.00 — дванадцята година». Другий боєць відповідає за 90-градусний сектор ліворуч, або ж «9.00 — дев’ята година». Третій боєць відповідає за такий же сектор праворуч або ж «3.00 — третя година» і так далі.

Усі бійці, крім замикаючого, ділять сектори обстрілу в шаховому порядку. Замикаючий відповідає за 120-градусний сектор з тилу колони, або ж — «6.00 — шоста година». Рух колоною спрощує передача повідомлень від бійця до бійця. Полегшується пересування, зменшуються витрати сил і підвищується скритність. Розриви в колоні утворюються рідше, а коли виникають, їх неважко помітити. Недоліком колонного порядку є те, що він вразливий для засідок супротивника. Крім того, він не дає змоги вести вогонь з усіх видів зброї уперед (по фронту). Так як бійці йдуть один за одним, вести вогонь вперед без ризику вразити своїх може тільки напрямний.

Для управління колоною командиру, крім автомата і боєприпасів, потрібно мати портативну радіостанцію. А кожний абонент у мережі колони повинен чітко засвоїти, що з початком бою він зобов’язаний постійно бути на прийомі, але не виходити в ефір без потреби. Слід користуватися кодовими фразами й сигналами; також для управління колоною потрібно застосувати систему простих і зрозумілих жестових сигналів, які можна передавати по колоні руками і зброєю.

Командир відділення (групи) повинен добре вивчити маршрут руху та прокласти його по найбільш безпечних ділянках. Головне правило — при висуванні до місця проведення бою (зіткнення з противником) необхідно уникати торованих доріг через імовірність їх мінування. Визначивши найнебезпечніші ділянки ще до початку руху, слід продумати, як їх долати.

Наприклад, наблизившись до ймовірних місць засідок, можна обстріляти їх і тим самим спровокувати противника на вогонь у відповідь. Якщо є потреба руху одним і тим самим маршрутом протягом тривалого часу, то розвідані місця ймовірних засідок бажано замінувати. Щоб противник не почував себе безкарно, можна організувати засідку на його засадну групу.

Якщо супротивник постійно проводить засідки в одному й тому самому місці — він утратив пильність. Цей фактор слід використати для того, щоб потай вислати до їхнього улюбленого місця засідки своїх розвідників. Командирові групи (відділення), яка потрапила в засідку, необхідно без зволікання зв’язатися зі старшим командиром і доповісти про ситуацію, що склалася. Викликати підкріплення з резерву. Якщо місцевість сприяє, вивести групу (відділення) з-під удару. Не зупиняти рух колони. Зупинена колона — чудова мішень. Якщо вогонь на ураження ведуть по «голові» колони, то «хвіст колони» слід відвести назад. І діяти навпаки, якщо під обстріл потрапив «хвіст колони». Важливо також вчасно віддати команду особовому складу групи (відділення), розосередивши його, організувати систему вогню, яка або позбавить супротивника здатності маневрувати, або обмежить його можливості.

На першому етапі бою, коли вогонь засідки найбільш сильний, розумніше укритися й організувати розвідку цілей. З перших хвилин бою слід установити контроль над витратою боєприпасів. Кожний боєць повинен знати, що стріляти він може тільки по виявленому противнику. Як тільки вогонь почне стихати і супротивник почне відходити — саме в цей момент він є найбільш уразливим. А маючи втрати, супротивник і зовсім втрачає мобільність: з убитими й пораненими на руках далеко не підеш. Одночасно із цими діями необхідно організувати винесення убитих і поранених. Для здійснення маневру бойовою групою бажаною є постановка димової завіси. Постановники димової завіси в колоні призначаються заздалегідь і тримають димові засоби (димові гранати) готовими до застосування в руках, а не в рюкзаку. Димові гранати, як і перев’язувальні пакети, мають бути у кожного, і не одна. Мобільні групи з початком бою підходять для оточення або переслідування засідки супротивника.

Пересування на полі бою способом «Бойовий порядок похідний з прикриттям» (іл. 11.9). Відділення розділяється на дві або й більше груп. Дистанція між бійцями має сягати 5 м, і вони вишиковуються зигзагом, якщо дорога достатньо широка для двох колон. Суттєва різниця між цим способом та звичайним похідним полягає в тому, що між групами підтримують дистанцію в 20 м. Цей спосіб дає можливість відносно швидко пересуватись і зберігає всі переваги похідного порядку стосовно можливості розосередження або знищення засідки противника поблизу. Недолік — погіршення взаємодії в бойових групах.

Іл. 11.9. Пересування способом «Бойовий порядок похідний з прикриттям»

Якщо очікується напад супротивника із засідки, підрозділи можуть пересуватися вогневими групами, як правило, кутом уперед (іл. 11.10). Старший вогневої групи перебуває попереду на вістрі кута, ліворуч і праворуч від нього на відстані 5-10 м — кулеметник і гранатометник, далі — стрілець, за ним — командир відділення зі спостерігачем і друга вогнева група.

Іл. 11.10. Бойовий порядок кутом уперед

Під час пересування на техніці ділянкою, де є вірогідність потрапляння підрозділу в засідку, відстань між машинами має збільшуватися. Перед місцем, де вірогідна засідка противника, необхідно зупинитися та вислати дозор для огляду небезпечного місця. Під час нападу супротивника із засідки екіпажі бойових машин відкривають вогонь та створюють аерозольну (димову) завісу для прикриття дії особового складу, який спішується і займає вогневі позиції навколо машин та під їх прикриттям відкриває щільний вогонь по виявлених цілях противника і найбільш імовірних місцях їх розташування. Відбивши напад, підрозділ, за можливості, переходить в атаку для завершення знищення засідки противника. Командир відділення негайно доповідає командиру взводу про місце засідки і стан справ.

У випадку, коли противник відкрив вогонь з відстані кидка гранати (35 м), частина підрозділу, що перебуває в зоні ураження, без додаткової команди відкриває вогонь у напрямку засідки, застосовує димові та осколкові гранати й атакує противника. Решта підрозділу, що перебуває поза зоною ураження, відкриває вогонь у напрямку позиції засідки і прикриває атаку. Якщо супротивник відкрив вогонь з відстані, що перевищує дальність кидка гранати (понад 35 м), та частина підрозділу, яка потрапила в зону ураження, залягає, створює димову завісу та відкриває вогонь у напрямку засідки. Інша частина підрозділу атакує засідку з флангу або з тилу. Якщо весь підрозділ потрапив у засідку, то він повинен атакувати її під прикриттям димової завіси.

1. Сформуйте «бойові групи» й повправляйтесь у пересуванні в шаховому порядку під час маршу. 2. Сформуйте «бойові групи» й повправляйтесь у пересуванні на «полі бою» «ромбом», «клином». 3. Обґрунтуйте, за яких умов застосовують атаку в пішому порядку.

4. Поясніть, використовуючи відповідну схему, суть послідовної атаки механізованого відділення (мвід). 5. Поясніть, використовуючи відповідну схему, суть одночасної атаки механізованого відділення (мвід).

§ 83. Основні завдання та бойовий порядок механізованого, гранатометного і протитанкового відділення, їхній штатний склад та озброєння

• Механізоване відділення • призначене для виконання завдань: в оборонному бою відбиття наступу противника і завдання ураження його підрозділам, що наступають, утримання зайнятого опорного пункту (позицій, об’єкту), знищення противника, що вклинився; у наступальному бою — знищення противника, який обороняється, захоплення важливих ділянок місцевості, рубежів і об’єктів, форсування водних перешкод і переслідування противника, що відходить.

Механізовані відділення входять у бойовий порядок механізованого взводу і виконують основні завдання щодо знищення живої сили і бойової техніки противника, утримання позицій в обороні, ураження і захоплення об’єктів у наступі (іл. 79.1).

Механізоване відділення (танк) може діяти також у розвідці, вогневій засідці, бойовій (похідній, сторожовій) охороні. Для забезпечення автономності під час виконання бойових завдань механізованому відділенню можуть додаватися або виділятись для підтримки підрозділи і вогневі засоби інших родів військ. Механізованому відділенню можуть додаватися гранатометний, протитанковий, вогнеметний, а іноді інженерно-саперний підрозділи, хіміки-розвідники і танк, підрозділ (вогневий засіб) протиповітряної оборони (ППО), а танковому відділенню, крім того, — механізований підрозділ. Додані підрозділи і засоби підпорядковуються командиру відділення і виконують поставлені ним завдання.

Структура механізованого відділення: • командир відділення – командир бойової машини; • навідник башенного кулементу – заступник командира бойової машини; • старший стрілець; • гранатометник; • стрілець, помічник гранатометника; • стрілець-санітар; • кулеметник; • кулеметник; водій (механік водій)

Іл. 83.1. Організаційно-штатна структура механізованого взводу та відділення

Командир відділення (танка) зобов’язаний:

• знати тактику дій, можливості та способи застосування відділення (танка) в різних видах бою; • досконало володіти основними видами озброєння й техніки відділення (танка); • уміло командувати відділенням (екіпажем) у бою і наполегливо домагатися виконання поставленого завдання; • уміти робити вивірювання і пристрілювання зброї, водити БМП (БТР), танк, вести влучний вогонь зі зброї відділення, озброєння БМП (БТР), танка, орієнтуватися на будь-якій місцевості, користуватися навігаційною апаратурою і топографічною картою, визначати положення цілей, наносити їх на карту (схему) і передавати дані командиру взводу; • уміло використовувати прилади спостереження, особисто вести спостереження за противником, сигналами командира взводу і діями сусідів; • за наявності дублюючого пульта управління в необхідних випадках вести вогонь по цілях з озброєння танка; • постійно підтримувати засоби зв’язку справними, готовими до використання, уміти працювати на них, підтримувати стійкий зв’язок з командиром взводу; • утримувати в справному стані БМП (БТР), танк і озброєння, вчасно організовувати їх технічне обслуговування, а в разі пошкодження — ремонт; • стежити за розходом боєприпасів і пального, доповідати командиру взводу про використання 0,5 і 0,75 носимого (возимого) запасу боєприпасів і заправки пального, уживати заходів щодо їхнє поповнення; • підтримувати високу бойову злагодженість відділення (танка) і постійну готовність до ведення бою; • бути для підлеглих прикладом активності, хоробрості, витривалості, постійно піклуватися про своїх підлеглих, доповідати командиру взводу про їхні потреби; • знати обов’язки командира взводу і в разі потреби виконувати їх.

Iл. 83.2 Озброєння механізованого відділення — БТР або БМП

Під час ведення бою механізоване відділення застосовує вогонь зі зброї БМП (БТР) (іл. 79.2), автоматів, кулеметів, снайперських гвинтівок, гранатометів, ручні гранати, а в рукопашному бою — удари багнетом, прикладом і піхотною лопаткою.

Під час виконання бойових завдань механізовані відділення, залежно від обстановки, діють у похідному, передбойовому і бойовому порядках. Механізоване відділення може діяти на БМП (БТР), у пішому порядку (взимку — на лижах), а також десантом на танках.

Похідний порядок — шикування взводу (відділення в пішому порядку) для руху в колоні.

Його застосовують на марші, під час переслідування, проведення маневру. Він має забезпечувати високу швидкість руху, зручне розгортання в передбойовий і бойовий порядки, найменшу уразливість від зброї противника, підтримання стійкого управління.

Передбойовий порядок — шикування взводу для пересування в колонах відділень у пішому порядку, які рознесені по фронту та в глибину.

Він повинен забезпечувати швидке розгортання в бойовий порядок, високі темпи пересування з подоланням загороджень, районів руйнувань, пожеж, затоплень, зон забруднення, найменшу уразливість від зброї противника, підтримання стійкого управління.

Бойовий порядок — шикування підрозділів для ведення бою.

Він повинен відповідати бойовому завданню, замислу майбутнього бою і забезпечувати повне використання бойових можливостей підрозділів, своєчасне зосередження зусиль на обраному напрямку (районі), надійне ураження противника на глибину бойового завдання; швидке використання результатів вогневого ураження противника (ВУП) і вигідних умов місцевості; нарощування зусиль під час бою і можливість здійснення маневру; найменшу уразливість підрозділів від ударів усіх видів зброї противника, можливість відбиття ударів з повітря; підтримання безперервної взаємодії і зручність управління підрозділами.

Бойовий порядок механізованого відділення — бойова лінія. БМП (БТР) може перебувати в бойовому порядку відділення або входити до складу групи бойових машин взводу. Бойова лінія відділення утворюється військовослужбовцями, які розміщені для ведення бою рівномірно або бойовими групами («двійками», «трійками»), склад яких визначає командир відділення. Залежно від завдань і умов обстановки бойова лінія може формуватись уступом, клином, кільцем тощо.

Бойові групи можуть бути маневреними і вогневими.

Маневрена група створюється для виконання окремих завдань щодо знищення (захоплення) противника у взаємодії з вогневою групою шляхом зближення з ним і зайняттям вигідного положення, використовуючи при цьому складки місцевості (місцеві предмети). До складу маневреної групи можуть входити старший стрілець, стрілець та кулеметник.

Вогневу групу створюють для підтримки вогнем дій маневреної групи і виконання разом з нею завдань щодо знищення супротивника. До складу вогневої групи входять, як правило, командир відділення, кулеметник, гранатометник і стрілець — помічник гранатометника.

Бойова машина піхоти (бронетранспортер) призначена для підтримки вогнем дій відділення (бойових груп), знищення броньованих і захищених об’єктів противника, а також перевезення особового складу відділення.

Підготовка бою (дій) розпочинається з отриманням бойового наказу (розпорядження) або орієнтування старшого командира про майбутні дії і продовжується впродовж усього періоду часу, відведеного на приведення підрозділу в готовність до виконання завдання. Послідовність підготовки до бою: організація бою (дій); підготовка підрозділу до застосування; практична робота командира в підлеглих підрозділах та інші заходи. Порядок роботи командира відділення (танка) з підготовки бою (дій) залежить від конкретної обстановки, отриманого завдання і наявності часу.

• Гранатометне відділення • є вогневим засобом командира механізованого підрозділу і призначене для ураження живої сили та вогневих засобів супротивника, розташованих поза сховищами, у відкритих окопах (траншеях) та за складками місцевості.

Штат та озброєння гранатометного відділення (іл. 79.3): командир — 1; старший навідник АГС-17 — 2; номери обслуги — 2; навідник-оператор БМП — 1; механік-водій — 1; бойова машина піхоти (БМП-2) — 1: автоматичний гранатомет станковий (АГС-17) — 2: автомат АК-74 — 7 (у кожного військовослужбовця).

Іл. 83.3. Озброєння гранатометного відділення та його графічне зображення

В оборонному бою гранатометне відділення використовують для відбиття атак противника з будь-якого напрямку. Воно займає бойовий порядок у проміжках між позиціями механізованих відділень або на одному з флангів опорного пункту взводу. У наступі, у вихідному положенні, гранатометне відділення, як правило, займає вогневу позицію, на якій риють і обладнують окопи з метою відбиття можливої атаки противника. Під час наступу вогневими засобами підтримує атаку механізованих взводів вогнем із гармати та кулемета.

• Протитанкове відділення • призначене для знищення танків, бронетранспортерів та інших броньованих цілей противника. Штат (на БТР): • обслуга ПТКР — 3, у складі кожної: командир обслуги — старший оператор (командир першої обслуги — є командиром відділення), оператор (по 2 особи — усього 6); • кулеметник БТР; водій БТР. Разом у відділенні: особового складу — 8 осіб.

В оборонному бою додане протитанкове відділення розташовують у проміжках між позиціями механізованих відділень або на одному з флангів опорного пункту взводу. Протитанкове відділення займає вогневу позицію фронтом завдовжки до 50 м. Бойові машини відділення розташовуються за позиціями вогневих засобів на відстані до 50 м від них з таким розрахунком, щоб забезпечити прикриття вогнем відділення на позиції. Позиція протитанкового відділення включає основні та запасні (тимчасові) позиції вогневих засобів і БМП (БТР). Їх розташування повинне забезпечувати взаємний вогневий зв’язок. У ході наступального бою протитанкове відділення, що додане до механізованого взводу, висувається за бойовими порядками відділень на відстані до 300 м у проміжках між відділеннями або на одному з флангів взводу. БМП (БТР, бронеавтомобілі) протитанкового відділення займають вогневі позиції (укриття) поруч із обслугами або на відстані до 100 м від них і своїм вогнем підтримують їхні дії. Переміщення протитанкового відділення здійснюється всім складом одночасно або послідовно окремими обслугами так, щоб забезпечувалася безперервна підтримка атаки механізованих відділень.

• 1. Які основні завдання та бойовий порядок механізованого відділення?
• 2. Розкажіть про обов’язки командира механізованого відділення.
• 3. Які основні завдання, штатний склад та озброєння гранатометного і протитанкового відділення?