Зміна предмета або підстав позову АБО заява про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог

12 січня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 234/11607/20 , провадження № 61-15126св21 (ЄДРСРУ № 102562288) досліджував питання щодо правомірності заяви про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (провадження № 14-703цс19), застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства . Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі ʼʼ”Дія 97″ проти Україниʼʼ від 21 жовтня 2010 року).

У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21).

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно із частиною третьою статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи:

1) заміна одних позовних вимог іншими;

2) доповнення позовних вимог новими;

3) вилучення деяких із позовних вимог;

4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20 та від 17 серпня 2021 року у справі № 910/19210/15 .

Відповідно до частини першої статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання (частина друга статті 189 ЦПК України).

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову – це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правові підстави позову – це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Водночас не вважаються зміною підстав позову:

• доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин;
• зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

(. ) Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) та підтриманий у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19 .

ВАЖЛИВО: Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про “доповнення” або “уточнення” позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: – подання іншого (ще одного) позову, чи – збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи – об`єднання позовних вимог, чи – зміну предмета або підстав позову.

При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ЦПК України.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ВИСНОВОК: У разі надходження заяви (клопотання) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог позивачем суд, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її або як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об’єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Теги: зміна предмета позову, зміна підстав позову, клопотання, заява про доповнення вимог, уточнення позовних вимог, ухвала, судова практика, Верховий суд, Адвокат Морозов

Особливості зміни предмету або підстав позову.

Сучасне процесуальне законодавство України (Цивільний процесуальний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України та Кодекс адміністративного судочинства України) наділяють сторони у справах різними процесуальними правами та обов’язками, які вони можуть реалізувати при розгляді справ у судах.

Так зокрема, позивачі (їх законні або уповноважені представники) наділені правом подати у письмовій формі заяву про зміну позовних вимог, а саме про збільшення або зменшення їх розміру на стадії розгляду справи, тобто у будь-який час до закінчення розгляду справи (до винесення судом рішення).

Натомість, реалізація права подати у письмовій формі заяву про зміну предмету або підстав позову надається позивачам (їх законним або уповноваженим представникам) можлива лише до розгляду справи по суті, тобто до оголошення суддею про початок розгляду справи по суті, а саме до моменту, коли суд почне проголошувати позовну заяву. Вказана норма сприяє уникненню зловживань позивачем (його законними або уповноваженими представниками) процесуальним правом на зміну підстав або предмету позову в будь-який час на стадії розгляду справи.

Тому, у випадку, якщо заява, подана після початку розгляду справи по суті, суд виносить ухвалу, якою залишає таку заяву без розгляду і повертає позивачу.

Водночас, необхідно враховувати забезпечення реалізації Відповідачем своїх процесуальних прав. Так, наприклад Відповідач будує свої доводи орієнтуючись на позовні вимоги, викладені у позовній заяві позивача та обирає відповідні докази на їх підтвердження, а при зміні предмету або підстав позову йому необхідно також змінити або доповнити власні доводи та можливо додати нові докази на їх підтвердження.

Крім того слід зауважити, що подання заяви про одночасну зміну предмету та підстав позову судами не допускається, оскільки фактично у цьому випадку мова йде про новий позов, який необхідно подати до суду зі сплатою відповідного судового збору.

Основна проблема, яка виникає у позивачів (їх законних або уповноважених представників) при зміні предмету або підстав позову – це відсутність у процесуальному законодавстві України визначення відповідних термінів. Особливо ускладнюється ситуація у позивачів, які самостійно представляють власні інтереси без залучення представників.

При цьому, визначення термінів «предмет позову» та «підстави позову» у судовій практиці та науковій літературі відрізняються, а тому зрозуміти їх значення та правильно використати у певній ситуації для пересічних громадян, які не мають юридичної освіти, іноді стає доволі складно.

Так, в Ухвалі Здолбунівського районного суду від 05.04.2016 року у справі № 562/2001/13-ц зазначено: «Зміна предмету позову – це зміна матеріального змісту позовних вимог позивача.

Зміна одночасно предмету та підстав позову є новими позовними вимогами, які повинні оформлюватись відповідно до норм ЦПК України.

Як вбачається з поданої заяви позивач змінив і предмет і підставу позову, зміна підстав і предмету позову по суті є пред’явленням нового позову, тому в даному випадку не ґрунтується на законі.

Враховуючи, що позивачем подано заяву про зміну предмету та підстав позову, що не передбачено одночасно процесуальними правами, тому у суду відсутні підстави для прийняття до розгляду заяви із зміненим предметом та підставами позову».

Поряд із цим, в Ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 25.07.2016 у справі № 815/2868/16 вказано, що «суд враховує, що підстава позову – обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

Предмет позову – це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не дають йому можливості задовольнити свої інтереси.

Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог».

Крім того, в Ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2016 у справі № 904/10368/16 зазначено, що «здійснивши оцінку змісту заяви Позивача в сукупності зі змістом раніше поданого ним позову, суд дійшов висновку, що така заява, не спрямована на зміну предмету позову, адже виходячи з приписів ГПК України, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує із засобами захисту права, які визначені, в тому числі в ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, а відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні Позивачем іншого, на відміну від первісно обраного способу захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що за поданою заявою, Позивач вимагає визнання недійсним ще одного рішення, оскарження якого не було предметом первісно заявленого позову, тобто заявляє вимоги, які перебувають поза межами спірних правовідносин у справі, таку заяву слід розцінювати як подання іншого (ще одного) позову, що не відповідає приписам процесуального закону, а відтак, зазначена зава підлягає залишенню судом без розгляду, приєднуються до матеріалів справи, а позов підлягає вирішенню за первісно заявленою вимогою».

В Ухвалі Господарського суду м. Києва 09.06.2016 у справі № 910/7433/16 міститься посилання на Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в якій під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову – це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову.

Натомість, в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» від 12.06.2009 року за № 5, визначення терміну «предмет позову» полягає у визначенні конкретних вимог позивача, «підстава позову» – чим він обґрунтовує свої вимоги і «зміст вимоги» – спосіб захисту свого права, який вын обрав.

З огляду на викладене вище, можна зробити висновок, що предмет позову – це певні вимоги позивача, як майнового так і немайнового характеру, а підстави позову – обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, які включають фактичні обставини справи та нормативно-правове обґрунтування цих обставин.

Тому, в разі необхідності, зміни позивачами (їх законними або уповноваженими представниками) предмету або підстав позову, слід враховувати судову практику, яка склалася за певними категоріями справ, їх відмінності та уникати одночасної зміни предмету та підстав позову.