Голокост і папа Пій XII. Ватикан відкриває архіви часів Другої світової війни

У понеділок Ватикан відкрив свої архіви часів Другої світової війни. Дотепер вони трималися у таємниці через підозри, що папа Пій XII, який очолював тоді католицьку церкву, закривав очі на жахи Голокосту.

Пій XII, якого іноді називають “папою Гітлера”, займав Святий престол у 1939-1958 роках.

Деякі історики стверджують, що понтифік знав про масові вбивства євреїв нацистами, але нічого не робив.

Однак Ватикан наполягає, що Пій XII активно вів негласну роботу для порятунку людей.

Розібратися у тому, що ж було насправді, допоможуть архівні документи, до вивчення яких готові приступити десятки вчених.

Серед них – співробітники вашингтонського музею Голокосту, а також відомий експерт у темі понтифікату Пія XII, професор історії університету Мюнстера Хуберт Вольф.

“Немає сумнівів у тому, що папа знав про масові вбивства євреїв”, – цитує Вольфа агентство Франс прес.

Минулого тижня співробітники Ватиканського секретного архіву показали журналістам секцію з документами, що стосуються Пія XII – це мільйони сторінок і сотні папок

За словами глави Ватиканського секретного архіву єпископа Серджіо Пагано, документи, що покривають період Другої світової війни, налічують мільйони сторінок і відсортовані за тематикою у 121 розділ.

Співробітники архіву говорять, що всі місця у приміщенні, призначеному для вивчення документів, заброньовані вченими з різних країн до кінця року.

Друг нацистів або святий?

Папа Пій XII – одна з найбільш суперечливих фігур у новітній історії католицької церкви.

Якщо припущення вчених про його мовчазне потурання винищенню євреїв правильні, це може ще більше похитнути репутацію церкви, яка останнім часом і без того пов’язана зі скандалами, зокрема, педофілією.

Однак рік тому нинішній папа Франциск ухвалив рішення розсекретити архіви, заявивши, що церква не боїться історії.

За його словами, понтифікат Пія XII припав на дуже важкий час, коли доводилося приймати болісні рішення, засновані на загальнолюдській та християнській моралі, які декому можуть здатися не цілком прозорими.

До інтронізації папу Пія XII звали Еудженіо Пачеллі. У 1920-х роках він у сані кардинала був призначений апостольським нунцієм (церковно-дипломатичний пост) до Німеччини, і на його очах до влади там прийшли нацисти.

“Щурячі стежки”

За словами вчених, в архівах Ордена Єзуїтів є кілька документів, у яких Пія XII інформують про створення концтаборів.

Однак відповідей папи на ці послання поки ніхто не бачив.

Карикатура в нацистській газеті СС 1937 року: кардинал Пачеллі обіймає жінку-комуністку

Історик Хуберт Вольф каже, що він з особливим інтересом чекає на можливість прочитати листи послів різних країн, адресовані понтифіку в розпал війни.

У істориків також накопичилося багато питань про одну з так званих “щурячих стежок” – маршрут, організований представниками вищого духовенства католицької церкви для втечі нацистських військових злочинців у країни Південної Америки після закінчення війни.

У 2009 році папа Бенедикт XVI схвалив пропозицію Конгрегації з канонізації святих про присвоєння Пію XII титулу високоповажного.

Зазвичай це перший крок в обряді зарахування до переліку святих.

Однак, як передає з Рима кореспондент BBC News Марк Лоуен, щодо Пія XII ц. процедуру призупинили через його суперечливу роль в роки війни.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Слава Україні!

Літературне Місто – Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.

ЩО ТАКЕ ПОСТУП? XII

XII
Отеє ми перейшли всі важніші питання, які на­
суваються при обміркуванні того, що таке поступ. Ми ба­
чили, як чоловік із стану майже дикого звіра помалу виби­
вався чимраз вище. Ми бачили, що се поліпшення його ста­
ну йшло не всюди однаково, що в одних місцях люди дохо­
дили до вищої освіти, в інших лишалися в дикім стані.
Ми бачили, що дорога того поступу була не проста ані
одностайна; що певні місця, осягнувши досить високий
поступ, упадали; що певні важні відомості та винаходи,
звісні людям у давнину, потім забувалися і не раз аж ло
сотках літ люди віднаходили їх наново. Ми бачили далі,
що головною движучою силою поступу є поділ праці; ми
вказали далі, що той поділ праці вкупі з вродженою всім
людям неоднаковістю сил, здібностей і вдачі вироджуе гро­
мадську й освітню нерівність, а та нерівність нарешті д;о-
344 ходить до величезного противенства між крайньою бідністю
одних та нечуваним багатством інших, і то бідністю міліо­
нів робучих людей і багатством невеликої жміньки легко-
робів або й цілковитих неробів. Нарешті ми перебрали най-
важніші думки тих, що силкуються знайти вихід із того
страшного положення.
Чого ж шукають усі ті люди?
На се одна відповідь: шукають дороги до поступу, але
не такого як досі. їх не задовольняє сам поступ багатства;
вони питають: а в чиїх руках се багатство, хто й на що ко­
ристується ним? їх не задовольняє сам поступ науки й шту­
ки; вони хочуть, аби наука і штука були власністю всіх
людей, прояснювали їх розум і звеселяли життя. Як ба­
чимо, обік зросту багатства, науки й штуки зросло також
почуття милосердя, любові до людей, справедливості. Люди
починають переконуватися, що само багатство, сама наука,
сама штука не може дати чоловікові повного щастя. На­
скільки чоловік може бути щасливим у житті, він може се
тільки в співжитті з іншими людьми, в родині, громаді,
нації. Скріплення, утончення того почуття любові до інших
людей, до родини, до громади, до свого народу — отеє
основна підвалина всякого поступу; без неї все інше буде
лише мертве тіло без живої душі в ньому.
Повного особистого щастя, не заколоченого ніякими
прикростями, чоловік не осягне ніколи; та проте він весь
вік старається та силкується поправити своє життя, усувати
прикрості, добитися щастя. Міліонизнаходять одиноке ща­
стя на землі в тій надії, що правдиве щастя знайдуть по
смерті, за гробом. Але інші міліони людей у наших часах
говорять, що поки там до загробового щастя, а нам треба
доложити сил і заходів і розуму, аби знайти хоч яке-таке
щастя тут, на землі.
Так само всі ми знаємо, що й повного громадського щас­
тя, повного, так сказати, раю на землі люди не діб’ються
ніколи. Але се ще не рація, щоб ми закладали руки і байдуж­
но дивилися, як міцний душить слабого, як багач кривдить
та висисає бідного, як одиниці кривдять та руйнують сотки
й тисячі людей. Чи буде, чи не буде з того рай на землі,
а ми борімося з кождим поодиноким лихом, з кождою
поодинокою кривдою, та дбаймо заразом не лише про
те, аби побороти її в тім однім випадку, але також про
те, аби по змозі заткати джерело подібного лиха й на
будуче.
345 Колись, перед сотками літ лікарі не дуже придивлялися
до поодиноких хороб та болячок, але зате ламали собі
голови, щоб винайти такий лік, який би міг лічити всі
можливі хороби. Вони вже й назву придумали для сього
ліку, назвали його згрецька панацея, нібито вселік.
Але такого ліку на всі хороби ніхто не винайшов і не еи-
найде ніколи. Позбувшися мрії про той чудовий вселік,
почали лікарі докладніше придивлятися поодиноким хоро-
бам, слідити об’яви, що виступають при її погіршенні і пэи
поліпшенні, і звільна назбирали величезний запас спосте­
режень та досвідів, що тепер називається медициною. Кож-
ду слабість, кождий об’яв стараються пізнати якнайдоклад-
ніше, а від пізнання вже недалеко й до вилічення.
От таке саме йз тими громадськими, суспільними сла­
бостями, що спадають на людей при поступі наперед. Те,
що ми досі роздивили, всі оті ради: повороту до природи,
до селянського стану, до бездержавства, заведення повної
спільності — все се такі панацеї, яких не зварить і не
приготує ніякий аптекар. Вони бентежать людей, ворушать
їх думки і заставляють їх шукати нових доріг, і в тім їх е;є-
лика вартість, їх історична заслуга. Але певності, панацеї
в них не шукайте. Поступ цілої людськості — се величезна
і дуже складна машина. Вона порушується силою, на яку
складаються тілесні й духові сили всіх людей на світі; ані
одному чоловікові, хоч який би він був сильний та здіб­
ний, ані одній якісь громаді годі запанувати над рухом
тої машини, годі керувати нею. Як у цілій природі, так і
в розвою людства керму держать два могутні кондуктори,
тоті самі, яких пізнав вже великий німецький поет і вче­
ний Йоганн Г ете, а то голод і любов. Голод — се
значить матеріальні і духові потреби чоловіка, а любов —
се те чуття, що здружує чоловіка з іншими людьми. Люд­
ського розуму в числі тих кондукторів нема і, певно,
ще довго не буде.
ДОДАТОК
На стор. 100* пропущено докінчення розділу
VIII, яке додаємо тут і просимо прочитати в однім тягу
перед розділом IX.
В царстві звірів і ростин бачимо двоякий розвій, що
проявляє себе досить неоднаково. Деякі животвори жи­
вуть одинцем, а інші купами, більше або менше здруженя-
346 ми громадами. Ми згадували вже про ті малесенькі живо­
твори, зложені з одної клітини, різні бакцілі, бактерії,
діатомеї, форамініфери та інфузорії. Можна сказати, ще
їх майже не торкнувся розвій: які були перед міліонами
літ, такі є й досі .Властивий поступ почина­
ється аж там, де наступає здруження:
отже, при животворах многоклітинних, а далі там, де кіль­
ка, кількадесят окремих животворів збирається докупи для
спільного життя. Одним із найсильніших двигачів поступу
являється розділ різних полів, мужеського і женського, а
потім їх співділання при плодженні та виводженні потом­
ства. Сей розділ бачимо вже в царині ростин; маємо, при­
міром, коноплі накопні (мужеські) й матірні (женські).
Далеко виразніший і важніший сей поділ між звірами. Даль­
ший наслідок сього поділу — се здруження матірне з по­
томством у вищих звірів, де мати мусить більше або менше
довгий час годувати та оберігати своє потомство. Вже тут
безоглядна боротьба за єствування, перевага сильнішого
над слабшим уступає на бік, бо сильніший (мати, часом
і отець) оберігає слабшого (дітей).
Але у інших звірів бачимо ще щось більше. Пчоли та
мурашки творять цілі держави, громади, зложені з многих
тисяч осібників, зорганізованих для дружної боротьби
за єствування. Внутрі такої організації боротьба майже
зовсім устає; організація сама в собі живе дружно, різ­
ниці між сильними й слабими пропадають, цілість висту­
пає до боротьби за єствування як єдність. Для удержання
тої цілості кожда одиниця приносить жертви, прим., кожда
пчола тратить свої полові органи і робиться безплодною,
кождий трут (самець) робиться безоружним дармоїдом і му­
сить гинути наглою смертю по доповненні свого громад­
ського завдання. Значить, з погляду самої дарвіністичної
науки кожда одиниця в пчолячім царстві поступає зовсім
противприродно, ослаблює себе в боротьбі за єствування
на те тільки, або коштом того загального ослаблення зложи­
ти докупи велику і міцну цілість — пчоляче царство. Як
бачимо, боротьба за єствування може мати різні форми:
одна форма — се поєдинкова боротьба, така, яку бачимо
у щупака або вовка, а друга форма — се громадська бо­
ротьба, яку бачимо у пчіл та мурашок.
Чоловік хіба на найнижчім ступені дикості задоволяв-
ся такою вовчою боротьбою за єствування, та й то ще хто
знає, чи так; у деяких мавп ми бачимо вже життя в біль­
347 ших або менших громадах, серед яких видно початки пев­
ного порядку й дружності. А ціла історія людського рсду,
то властиво історія здруження людей, зливання одиниць
і дрібних родин у громади, племена та держави. Первісна,
вовча боротьба за єствування приймає в такім громадськім
житті зовсім інші форми, вироджує інші почуття та цілі,
а поперед усього почуття єдності та дружності людського
роду супроти всієї решти природи. От тим-то думка дар­
віністів, що люди повинні боротися за своє єствування без
огляду на людяність, по-вовчому, по засаді: хто
дужчий, той ліпший, є властиво запереченням поступу в тій
формі, в якій він одиноко можливий між людьми, і значила
би властиво цофнення чоловіка на становище вовка або
дикуна.

МЕНЮ

• Науки
  • Мовознавство
  • Літературознавство
  • Психологія
  • Історія
  • Культурологія
  • Літературознавчі статті та праці
  • Мовознавчі праці
  • Педагогічні праці
  • Наукові роботи (дипломні, реферати та ін.)

  Нові записи

  • Початок Європи : Епоха Великого Переселення Народів
  • Історія Шумерів і падіння Аккадської Імперії
  • Ядерна зброя: виникнення, розвиток та сучасний стан
  • 245 днів війни в Україні на анімованій карті
  • Висадка в Нормандії: Операція, що змінила хід Другої світової війни
  • Як нацисти втікали в Аргентину після Другої світової війни?
  • Історія Тайваню. Чому він такий важливий для США та Китаю?
  • Велика Британія та її колонії: історія захоплення світу (Перша частина)
  • Арабо-Ізраїльські війни: Битва за виживання
  • Історія України: Український шлях до незалежності

  Літературне місто – це унікальна онлайнова бібліотека та освітній ресурс одночасно! Тут ви знайдете навчальні матеріли, літературу та книжки, що допоможуть вам у навчанні та викладанні. На Літмісті широко представлені матеріали по мовознавству, які ви не знайдете в інших бібліотеках.

  Вам допоможе велика колекція матеріалів з літературознавства, а також з психології – практичної та теоретичної. У нашій електронній бібліотеці ви знайдете багато художніх творів українських і не тільки авторів.

  Ексклюзивний підбір матеріалів з культурології, історії України і не тільки стануть в нагоді як студенту, так і викладачу. Окрім того, тут ви знайдете багато періодичних видань та наукових робіт, серед яких тільки ексклюзивні та якісні. Також до вашої уваги рубрика Это интересно! Електронна бібліотека Літературне місто завжди рада допомогти!