Зміст:

Афіша, плакат чи постер — у чому різниця

Афіша, плакат і постер — три поняття, що часто використовуються у сфері маркетингу, реклами та мистецтва. Незважаючи на те, що вони можуть здаватися схожими, кожен із цих термінів має своє власне значення та функцію.

У цій статті ми розглянемо, яку інформацію в собі несуть афіша, постер та плакат, розкривши їх використання, особливості та призначення. Незалежно від того, ви мистецтвознавець, дизайнер, маркетолог або просто цікавитеся цими аспектами, ми розкриємо вам всі нюанси цих трьох форм візуального вираження.

Історія виникнення афіш, плакатів та постерів

Здавна афіші були невід’ємною частиною життя. У стародавніх Афінах та Римі вони висіли на вулицях, були розміщені у відкритих будинках Помпеї, встановлювалися на колонах та стовпах на найжвавіших місцях, щоб інформувати громадян про поточні події міста.

Мармурові та металеві пластини використовувалися для фіксації державних законів, судових рішень, а також для оголошень про театральні постановки та спортивні змагання.

У Середньовіччі афіші продовжували залишатися простими та нестандартизованими. Вони часто створювалися вручну і не мали характерного дизайну.

У 18-19 століттях афіші стають художнішими і іноді виконуються як гравюр. Гравюра — це метод створення зображення шляхом вирізування або висвердлювання малюнку на поверхні спеціального матеріалу, зазвичай металевої або дерев’яної пластини. Художник створював зображення, вирізаючи або гравіюючи його на пластині, а потім прокочував пластину через прес, щоб зробити відбиток на папері. Гравюра могла бути чорно-білою чи кольоровою, залежно від методу мистецтва. Однак, варто зазначити, що ця технологія була трудомісткою та дорогою.

У 1796 році німецький актор-аматор Алоїз Зенефельдер винайшов літографію. І це перевернуло все. Ця техніка друку стала інноваційною після винаходу гравюри на дереві в XV столітті.

Літографія — це метод друку, в якому зображення створюється на плоскій поверхні, як правило, на камені або металевій пластині за допомогою хімічного процесу. Художник малює зображення на літографічному камені або пластині, використовуючи жирне чорнило або крейду. Після цього пластина обробляється таким чином, що частини, покриті олією, притягують чорнило, тоді як інші частини залишаються чистими. Потім пластину можна використовувати для створення багатьох відбитків на папері. Простіше кажучи, це техніка, коли друкарська фарба під тиском переноситься з плоскої друкованої форми на папір.

Цей метод був набагато економічнішим і гнучкішим, ніж створення гравюр.

Використання гравюри чи літографії означало, що митці могли створювати якісні та художні зображення, які були придатні для масового друку. Ці методи також дозволяли впроваджувати деякі художні елементи, додавати колір та деталізацію до афішів, роблячи їх привабливішими для публіки. Такі афіші стали важливими інструментами реклами. Перші афіші на основі літографії з’явилися у 1836 році.

Наприкінці 1870-х років французький художник і літограф Жуль Шере спростив процес кольорової літографії, дозволивши робити відбитки різними фарбами з одного каменю. Крім того, Шере створив новий художній стиль у плакатному мистецтві, передбачивши мистецтво модерну. На основі його робіт такі художники, як Тулуз-Лотрек, Т.-А. Стейнлен, Ежен Грассе та Альбер Гійом, освоїли та розвинули мистецтво плаката.

Справжнім майстром плаката став французький художник Тулуз-Лотрек. Він брав активну участь у створенні та розвитку цієї форми мистецтва. Тулуз-Лотрек створив безліч знаменитих плакатів, у тому числі для паризьких нічних клубів, таких як «Moulin Rouge» та «Le Chat Noir».

Тулуз-Лотрек не тільки зробив плакати більш художніми та привабливими, а й зробив значний внесок у розвиток мистецтва модерн. Його роботи поєднували в собі елементи живопису та графіки, і він вважається одним із попередників цього художнього руху.

Його плакати досі залишаються популярними колекційними предметами та об’єктами вивчення у сфері мистецтва та дизайну.

Афіша «Японский диван»
Анрі де Тулуз-Лотрек

З появою кіно, плакати для фільмів стали власним та незалежним напрямом мистецтва.

За часів Першої світової війни плакат активно використовувався як засіб агітації. У Баухаузі, в рамках експериментів у галузі дизайну, плакат став невід’ємною частиною концепції промислового дизайну. Баухауз, школа та рух у мистецтві та дизайні, активно просував ідеї функціональності, мінімалізму та синтезу різних мистецтв.

У цьому контексті плакат сприймався як важливий елемент візуальної комунікації, який має не лише інформувати, а й надихати, викликати емоції та передавати концепцію. Дизайнери Баухауза прагнули до досконалості у графічній та друкарській роботі, створюючи плакати, які були збалансовані у кольорі, формі та змісті.

Композиція VIII
Василь Кандинський

Технології виробництва постійно змінювалися і стиль плакатів еволюціонував. У більш сучасні часи, плакати виходять за рамки художнього мистецтва, займаючи важливе місце у сфері рекламного дизайну.

То чи є різниця між афішею, постером та плакатом?

Зараз слова «афіша», «постер» та «плакат» часто використовуються як синоніми, але насправді кожне з цих понять має свої особливості та різницю у застосуванні. Давайте розберемося, у чому полягають ці відмінності і яке значення кожна з них має у сферах маркетингу, мистецтва та реклами.

Що таке афіша?

Афіша — це рекламний матеріал, призначений для інформування людей про майбутні події, заходи, виставки, концерти, спектаклі, фільми, конференції та інші публічні заходи.

Основна мета афіші — привернути увагу до заходу та надати глядачам чи відвідувачам необхідну інформацію: час, місце проведення та список учасників. Афіші зазвичай містять яскраві зображення та мінімальну кількість тексту.

Що таке постер?

Постер — це форма друкованої графіки, призначена для привернення уваги до певного повідомлення, продукту, заходу чи ідеї.

Постери часто додають рекламні кампанії для просування продуктів, фільмів або подій.

Ось найпоширеніші види постерів:

Постери до фільмів. Створюються для реклами фільмів чи серіалів.
Музичні постери. Рекламують музикантів чи останній альбом.
Спортивні постери. Використовуються для просування спортивних подій, команд чи спортивних товарів. Вони можуть містити фотографії спортсменів та інформацію про матчі.
Вінтажні постери. Використовуються для оформлення інтер’єру. Їх часто колекціонують як предмет мистецтва.
Постери із репродукціями картин. На таких постерах друкують відомі всьому світу картини. Можуть використовуватись у освітніх цілях.
Подієві постери. Створюються для анонсів різних подій.
Екологічні постери. Закликають піклуватися про довкілля.

Ці види постерів можуть сильно відрізнятися за стилем, дизайном та призначенням, але їх спільна мета — привернути увагу і передати інформацію, чи то реклама, мистецтво, освіта чи розвага.

Що таке плакат?

Плакат — великий друкований аркуш паперу, на якому розміщується інформація або повідомлення. Плакати зазвичай створюються для реклами товарів, послуг, заходів. Також вони можуть транслювати важливі соціальні, політичні чи культурні повідомлення.

Рекламні плакати. Ці плакати створені для реклами продуктів, послуг, заходів чи брендів. Вони зазвичай містять яскраву графіку та контактну інформацію.
Подієві плакати. Використовуються для реклами культурних подій: концертів, виставок та фестивалів. Вони можуть містити зображення артистів та дати заходів.
Освітні плакати. Ці плакати використовуються в освітніх закладах для візуалізації навчальних матеріалів та полегшення розуміння складних концепцій.
Мотиваційні плакати. На них друкують цитати, що надихають, і зображення, щоб мотивувати людей до досягнення цілей.
Медичні плакати. Надають інформацію про профілактику хвороб та медичні послуги. Можуть містити поради щодо догляду за здоров’ям.
Політичні плакати. Широко використовуються в політичних кампаніях для агітації виборців.

Це лише кілька прикладів видів плакатів та постерів. Кожен з них має свої особливості та цілі, і вони можуть використовуватись у різних сферах життя, від реклами до мистецтва та освіти.

Отже, якщо коротко, чим відрізняється постер від плаката і чим відрізняється від афіші постер?

Афіша — зазвичай анонсують подію чи захід.
Постер — рекламує фільми, концерти, музичні гурти чи якісь події. Деякі постери також використовуються для оздоблення інтер’єрів.
Плакат — найчастіше використовують у освітніх цілях, і навіть передачі важливих соціальних чи політичних повідомлень.

Розуміння цих відмінностей допомагає краще використовувати кожен із цих видів графічного дизайну відповідно до конкретних потреб та цілей вашого проекту.

Як друкують постери та плакати у друкарні

Пропонуємо розглянути, як створюються постери та плакати у друкарні, та які особливості цього процесу.

Вибір відповідного формату та розміру

Перший крок у створенні постера чи плаката — визначення формату та розміру. Рішення залежить від цілей продукції. Постери для кіноафіш або реклами подій зазвичай мають стандартні розміри, тоді як художні плакати можуть бути різними форматами.

Нижче наведено таблицю з типовими розмірами афіш та плакатів, хоча точні розміри можуть відрізнятися залежно від конкретних вимог та стандартів.

Що таке припуск і як його розрахувати?

Перш ніж отримати готову деталь, з заготівлеюпроробляють масу різноманітних операцій. Однією з найбільш важливих є визначення припуску на обробку. Його розмір – це різниця між розміром заготовки і розміром деталі за кресленням. У даній статті ми дізнаємося, що таке припуск і як правильно його розрахувати.

види припусков

Припуск – це шар металу, який знімають зповерхні заготовки для отримання готової деталі. Це необхідно для того, щоб забезпечити точність необхідних розмірів і необхідну якість поверхні деталі. Ми вже з’ясували, що таке припуск, а тепер дізнаємося, які існують його різновиди. Залежно від способу виготовлення деталі, припуски можуть бути проміжними, междуопераціоннимі і загальними. Як правило, останні вираховуються шляхом складання междуопераціонних. Припуск може розраховуватися як на певний розмір, так і на сторону.

Від чого залежить величина?

Ми вже з’ясували раніше, що таке припуск, атепер дізнаємося, від яких чинників може залежати його розмір. В першу чергу, звичайно ж, від технічних умов якості поверхні і точності обробки деталі. Крім того, розмір припуску залежить від конфігурації деталі та її розмірів. Ще один важливий фактор, що впливає на обирану величину, – це вид виробництва. Не можна забувати і про похибки установки деталі в пристрій.

Розрахунок припуску двома способами

Ми вже з’ясували, що таке припуск і якічинники впливають на його розмір, а тепер дізнаємося, як правильно його розрахувати. Існує два способи: статистичний (табличний) і аналітичний (розрахунковий). Перший визначається по відповідним ГОСТам і залежить від типу заготовки і маршруту обробки. В першу чергу, для того щоб розрахувати розмір припуску на обробку статистичним методом, необхідно розробити маршрут обробки заготовки. Далі призначаються технологічні допуски для технологічних переходів. Тепер, згідно з таблицями, з відповідними ГОСТами призначаються елементи припуску R_z і h. Крім того, необхідно обчислити величину сумарних просторових похибок. Технологічний припуск, що розраховується табличним методом, потрібно починати обчислювати з останнього переходу, тобто в порядку зворотного ходу технологічного процесу.

Для обчислення припуску аналітичним методом використовують такі формули.

Для циліндричних поверхонь:

R_z – величина мікронерівностей;
h – глибина дефектного шару;
ρ_i-1 – величина сумарних просторових відхилень;
ε_i – похибка установки заготовки;
i – припуск на дану операцію.

Проміжні припуски на механічну обробку (мінімальні) розраховуються з дуже високою точністю – до мікрометра, а округлення необхідно проводити в бік збільшення.

Незважаючи на те, який вид припускурозраховується, необхідно також враховувати, що його величина повинна перевищувати мінімальну товщину стружки, яку знімає ріжучий інструмент в розраховується технологічної операції. Звичайно ж, в різних ситуаціях і при різноманітних видах обробки заготовки вишенаписанное формули можуть незначно змінюватися. Наприклад, з формули забирається глибина дефектного шару і її припуск (h_i-1) При шліфуванні після термообробки, оскільки в даному конкретному випадку поверхневий шар необхідно зберегти.