Ді́рка (англ. hole) — нанообласть кристала, яка набуває позитивного заряду внаслідок генерації. Коли електрон покидає атом гелію, то на місці електрона залишається «дірка».
ДІРКА, и, ж. Те саме, що діра 1. Дим ішов просто на хату й виходив у дірку, прорубану в стелі (Н.
Незаповнений електронний зв'язок у кристалічній решітці напівпровідника називається діркою – вона має позитивний заряд, по абсолютній величині рівний заряду електрона, і, отже, є носієм позитивного заряду. Дірка може бути заповнена електроном, який відірвався від сусіднього атома.
p-n перехі́д (електронно-дірковий перехід) — область контакту напівпровідників p- та n-типу всередині монокристала напівпровідника, в якій відбувається перехід від одного типу провідності до іншого. Ця область характеризується одностороннім пропусканням електричного струму.
напівпровідники — електрони й дірки; метали й вакуумні прилади — електрони; електроліти й суперіоніки — йони; плазма — електрони та йони.
Ді́рка (англ. hole) — нанообласть кристала, яка набуває позитивного заряду внаслідок генерації. Позначається зазвичай латинською літерою h від назви англ. hole. Діркова провідність — перенесення електричного заряду через кристал під дією зовнішнього електричного поля, який полягає в тому, що електрони …