Символіка кольорів у літературі
Матеріал розкриває символічне значення кольорів у літературі, допомагає навчити виконувати кольоровий аналіз твору учням 5-11 класів. Виконання такого виду аналізу дозволяє дітям глибше зрозуміти ідею та настрій тексту
У літературі визначають символічне значення кожного кольору залежно від контексту:
Білий – символ невинності, чистоти й радості. Він – нейтральний: в ньому – чарівна сила денного сонячного світла
Червоний -символ крові й вогню, бо це – гарячий колір. У ньому – всі сторони життя: з однієї – повнота життя, свобода та енергія; з іншої – ворожнеча, помста й агресивність.
З однієї сторони – це символ любові, а з іншої – символ страждань.
Оранжевий – символ слави, величі та гідності. Його стихія – вогонь і Земля, а небесне світило-Сонце
Жовтий – символ тепла, радощів і поваги. Це – колір золота і стиглого колоса, через які він уособлює Сонячне світло. Він може мати і суперечливе значення: з однієї сторони, це – колір Сонця і золота, як застиглого сонячного променя, а з другої – колір опалого листя та достиглих хлібів, що означає завершення, кінець, а інколи і загибель
Золотий – символ святості. Він також символізує Сонце і багатство. Та золотий колір має бути чистим, а багатство – духовним.
Зелений – символ природи і молодості; він –«міст» між двома протилежними кольорами веселкового спектру -гарячим червоним і холодним синім. А тому виступає кольором надії на злагоду, мир і спокій.
Голубий – близький за духом синьому кольору, символізує благородство, ніжність і вірність, і легкий сум через розуміння конечності прекрасного і неповторного в людському житті та недосяжності вічного, як недосяжна небесна блакить…
Синій – символ вірності, задуми, довір’я і безкінечності. Як безконечними бачиться морська далечінь і небесна глибина. Він настільки серйозний, що аж холодний. ньому – і фарби моря, і прохолода землі.
Фіолетовий – особливий символ, бо поєднує в собі два протилежних кольори – гарячий червоний і холодний синій. Це колір філософських роздумів.
Чорний – символ темряви, зла і смерті. Взагалі, всіх злих сил, процесів гниття і затемнення.
Сірий – колір буденності й нудьги, пилу, диму, попелу
Коричневий – колір землі, дерева. Теплий колір, означає достаток
Рожевий – колір легковажності, мрій, флірту, легкої закоханості, наївності.
Кольори можуть поєднуватися, конфліктувати, домінувати чи навпаки – скорятися, потрапляти під вплив певного відтінку чи навіть потрапляти в пастку конкретної палітри, ставати лейтмотивом твору чи з’являтися одинично.
Що символізують квіти і трави в українській традиції?
Наші предки вважали квіти і трави своїми оберегами. Ними не лише прикрашали свою оселю, а й використовували в народній медицині, надавали їм сакрального значення. Нижче подаємо список трав з описом, що вони символізують в давній українській традиції:
- Полин і петрушка – захист від русалок;
- Любисток, татарське зілля – охорона від злих духів;
- Калина – символ надії або розлуки;
- Волошки – говорять про скромність і ніжність;
- Маки – означають красу та молодість;
- Квітка едельвейс (шовкова косиця) – символ кохання і мужності, вірності і патріотизму;
- Ромашка — і сьогодні є символом чистого кохання, ніжності та шлюбної відданості й вірності;
- Соняшник — є ще одним елементом, що символізує собою відданість і вірність;
- Мальва, півонія та ружа — своєрідні символи мудрості, віри, надії, любові;
- М’ята — давній оберіг малої дитини та її здоров’я;
- Материнка лікарська — символ материнського серця, любові мами;
- Лілея — символізує, сильні дівочі чари, привабливість, чистоту та цнотливість;
- Цвіт яблуні або вишневий квіт — материнська відданість;
- Хміль — є давнім символом розуму та гнучкості;
- Польовий дзвіночок — щире серце та вдячність;
- Листя чи плоди дуба — символ богатирської сили;
- Барвінок — найважливіший символ життя, безсмертя людської душі, оберіг від злих та заздрісних сил, зілля щирого чистого кохання та дівочої краси, вірного міцного шлюбу. Вважалося, що варто дівчині та парубку з’їсти бодай листочок барвінку, то між ними одразу ж спалахне сильне кохання. Кожна з пелюсток цієї диво-квітки також має своє значення:
- перша – то врода;
- друга – ніжність;
- третя символізує незабутність;
- четверта – то родинна злагода;
- Айстра – символ чистого і ніжного кохання. Як осіння квітка, символізує пізнє або останнє кохання;
- Жоржина – символізує успіх та всепереможну силу життя;
- Євшан- зілля – символ пам’яті про рідну землю і Батьківщину;
- Конвалія – символ сердечної щедрості, душевної відкритості й надмірної довірливості;
- Кульбаба – сонячна квітка. Насіння кульбаби означає крихкість, свободу і швидкоплинність життя;
- Льон – це символ дівочої краси, увінчаної довгою косою;
- Верба – символ води, вона тягнеться до води та очищає воду;
- Жито – символ життя та життєвої мудрості;
- Тополя – символ дівочої краси та тендітності, але й символ смутку;
- Береза – символ привабливості, ніжності та жіночності;
- Виноград – символ роду, родини, родючості;
- Пшениця – символ краси життя, щасливого добробуту, тілесного та духовного багатства;
- Підсніжник – провісник тепла, символ сподівань на краще майбутнє. У народі їх називають квітами надії;
- Півонія– символ розквіту дівочої краси й жіночої зрілості. Також символ пишноти і повноти літа;
- Плющ – часто символ смутку і безсмертя, а також потаємних любовних утіх та вінок давніх богів;
- Троянда – королівський символ верховенства, урочистої краси, особливої й величної вроди. Королева квітів, тому й вітають трояндовими букетами дуже шанованих людей.
– Культурно-історичний, просвітницький портал “Спадщина Предків”
Долучайтесь до спільноти та діліться публікацією у соцмережах:
Словник української мови
1. Розпускання бутонів, поява квітів; цвітіння. Весна. Автомати не в силі спинить Ні теплого вітру, ні розквіту бруньок (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 243) ; Легенький свіжий подих пробудженої природи, в якому вже відчувалися пахощі раннього розквіту. торкався і його розпаленої душі (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 137) ; Все співало про весну, про те, як радісно прокидається від зимового сну вся природа, про кохання і про розквіт землі (Зінаїда Тулуб, В степу. 1964, 371) ; * Образно. Стояв вересень, час пишного розквіту зірок (Юрій Бедзик, Полки. 1959, 59) .
2. перен. Найкраща пора в розвитку фізичних і духовних сил людини, її молодості, краси, таланту і т. ін. У роки розквіту (1890—1900) С. Васильківський показує себе як талановитий колорист (Мистецтво, 1, 1966, 26) ; Всі організми переживають розквіт, старіння і смерть (Наука і життя, 8, 1968, 9) .
Розквіт років (літ, віку, сил і т. ін. ) — пора найвищого духовного і фізичного розвитку. Іван Валер’янович — елегантний мужчина в розквіті років (Юрій Яновський, I, 1954, 194) ; Професор Матвій Корнецвіт втрачав сина, найбільш дороге, що лишилося йому на старість від розквіту літ (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 5) ; Славний ювілей Великого Жовтня Радянська Україна зустрічає в розквіті всіх своїх.. сил (Комуніст України, 9, 1967, 2) .
3. перен. Найвищий ступінь піднесення, процвітання чого-небудь. Більше як про все дбає Лимар про добробут, відбудову, розквіт свого колгоспу (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 120) ; Розквіт української радянської науки нерозривно зв’язаний з Великою Жовтневою соціалістичною революцією, з соціалізмом, з мудрою ленінською національною політикою Комуністичної партії (Комуніст України, 2, 1969, 52) ; Наша доба є добою розквіту культур, національних формою і соціалістичних змістом (Максим Рильський, IX, 1962, 123) .