Як доглядати за півоніями в липні. Експерти розповіли, як правильно обрізати квіти та чим їх підживити
За словами експертів, півонії пересаджують восени, а в липні потрібно зробити правильне обрізання. Для цього спочатку видаліть квіти, які опали або зів’яли, і ретельно полийте кущі.
Не варто в липні обрізати рослини під корінь, тому що після завершення цвітіння півонії починають закладати бруньки на наступний рік і накопичувати поживні речовини.
Експерти рекомендують під час обрізання залишити нижню частину квітконоса із трьома листочками. Якщо йдеться про деревоподібні півонії, то досвідчені садівники видаляють бутони, а стебло обрізають на дві бруньки нижче.
“Обрізання варто проводити не одразу після опадання квіток, а через три-чотири тижні, коли стебла починають уже прилягати до землі”, – порадили автори публікації.
Після завершення цвітіння півонії також можна підживити добривом на основі калію та фосфору.
Піони або півонії
Українці полюбляють піони (або півонії) за розкішні квіти, невибагливість і морозостійкість. Легенди про півонії.
Півонії – улюблені квіти українців. Вони багаторічні, не потребують особливого догляду і добре зимують у ґрунті, витримуючи мороз до -20. З’являються квіти ранньою весною, із першим теплом: із ґрунту тягнуться до сонця вишневі пагони, з яких потім розгортаються листочки.
Налічують майже 35 видів півоній:білого, жовтого, жовто-гарячого, рожевого, вишневого і червоного кольорів з відтінками.
Рання вишнева півонія зацвітає наприкінці травня, саме до свята останнього дзвоника у школах. Найпізніше цвітуть півонії наприкінці червня. До липня листя і квіти всихають.
Пересаджують і розмножують півонії наприкінці серпня або на початку вересня. На новому місці квітка починає цвісти лише на 2-3 рік.
Колись півонію називали панською квіткою. У давні часи вона була улюбленицею всіх успішних та багатих людей. Традиційно, кожен хто досягав слави і грошей, повинен був посадити в своєму саду чарівні півонії – як вдячність долі за щедрі дари. Згодом ця традиція стала доброю прикметою: вважають, що кущ півоній в оранжереї принесе господареві достаток і успіх у справах.
Примітно і те, що півонія має лікувальні властивості. Її корені містять крохмаль, цукор, алкалоїди і дубильні речовини. Виявлено незначний вміст ефірної олії, глютамін, аргінін, таніни. У листках півонії є вітамін С, а в насінні – олія. В пелюстках квітів, особливо в червоних, міститься барвна речовина пеонін, щоправда, отруйна. Примітно і те, що червона півонія не пахне.
Використовують півонію і для косметичних засобів або ж випускають цілі серії кремів та гелів із ніжним ароматом цієї королівської квітки.
У Китаї піон вважається національною квіткою, і йому приписуються магічні властивості. Говорять, злі духи щезають навіть зображення піона. Наприклад, у Китаї цій квітці приписують дар залучати в життя людини любов. Півонія в цій країні – символ порядності та сором’язливості. Китайці вірять, що злі духи зникають із тих місць, де посаджені півонії, оскільки аромат квітки несумісний з природою представників темряви – він діє на них гнітюче.
Півонія виступає носієм чоловічої енергії Ян. Китайці наділяють магічними властивостями лише червоні півонії та означують їх як символ любові, багатства і слави. Одна легенда оповідає, що у відомої коханки імператора Китайської імперії Ян Гуйфей в спальні завжди стояли вази зі свіжими півоніями. При цьому імператор виконував всі забаганки своєї коханої і зберігав вірність тільки їй.
Дуже цікаво ставлення до півонії вірмен. У цього народу він є священною рослиною, посланим людям Господом для вигнання бісів.
Захисні властивості півонії приписували і в середньовічній Англії. Насіння і коріння цієї рослини нанизували на нитку і надягали на шию дитині, щоб уберегти її від підступів нечистої сили. Браслети і намиста, де крім коренів рослини були ще й корали або кремній, ставали найсильнішим оберегом від зурочень.
В Україні півонії зображають на одязі, як елементи інтер’єру приміщень та декорують ними присадибні ділянки не лише у сільській місцевості, а й біля багатоповерхівок. Півонії завжди нагадують людям про весняну красу і про те, що краса ця не триває довго.