Синтаксис. Пунктуація
Речення
§ 137. Присудок та способи його вираження

Прямо над нашою хатою пролітають лебеді. Вони летять нижче розпатланих, обвислих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів. Дід говорить, що так співають лебедині крила. Я придивляюсь до їхнього чаяння, прислухаюсь до їхнього співу, і мені теж хочеться полетіти за лебедями, тому й підіймаю руки, наче крила. І весь цей світ тріпоче–міниться в моїх очах і віддаляє та й віддаляє лебедів. Але я не хочу, щоб вони одлітали від нас. От коли б якимсь дивом послухали мене: зробили круг над селом і знову пролетіли над нашою хатою. Аби я був чародієм, то хіба не повернув би їх? М. Стельмах.

Типи присудків

Простий дієслівний (виражений одним словом):

Україно моя, Україно, я для тебе на світі живу (Д. Павличко).

Складений (допоміжна + головна частини):

Україні, її люду хочу вічно я служити (П. Тичина);

Будь оборонцем України.

Будь смолоскипом днів нових.

Складний — комбінації складених присудків:

Нас, браття, голос предків просить мудрішими сьогодні буть (В. Крищенко).

Простий дієслівний присудок

Простий дієслівний присудок може виражатися:

✵ Дієсловом у формі будь-якого способу, часу, особи:

Веселий вересень у лісі

Повісив ліхтарі,

І сонце на злотистім списі

Гойдається вгорі.

Вересню мій, веслами весело греби.

Ждуть тебе на березі з кошиком гриби. Б. Олійник.

Листопад утопив краєвиди у розтоплену золотом синь. Є. Маланюк.

Із-під крил журавлиних мені під вікно листопад стелиться. Б. Олійник.

Цвітуть осінні тихі небеса (А. Малишко).

Натягне дощ свої осінні струни,

Торкне ті струни пальчиком верба.

Та хай осені коні розірвали припони,

Буйношалим вітрам я тебе

не віддам, не віддам.

Простим є також присудок, виражений дієсловом у складеній формі майбутнього часу:

В бентежнім серці буде биться повік нескінчена весна (Є. Маланюк).

Буди мріяти й жити на крилах надій (Д Луценко).

✵ Неозначеною формою дієслова:

А нам перемагать і жить! (П. Тичина ).

Як тебе не любити, Києве мій! (Д. Луценко).

✵ Вигуковою формою дієслова, яка передає коротку миттєву дію:

Аж двері рип у хату із сіней (Л. Глібов ).

А сонце з хмари — блись (Є. Гребінка).

І раптом — сіп! А вас у серце штрик! (Остап Вишня).

А журавлі все кру-кру.

✵ фразеологічними та іншими стійкими сполученнями:

Астрономія була ахіллесовою п’ятою в його знаннях. Він був стріляною птицею. Вона була на сьомому небі.

Засоби ускладнення простого дієслівного присудка:

✵ Частки як, ну, немов, таки, наче, мов, собі та інші:

Дощ іде і наче стукає срібним пальцем у вікно (В. Сосюра).

Бадьорий марш музика грає, а в серце мовби завертає нечувана весна (Ю. Клен ).

Берези мов іскрилися корою, стояли, мов дівчата в чистоті (М. Сингаївський ).

Перекладав я, перекладав, а потім думаю собі. (Остап Вишня).

✵ Повторення одного й того самого слова:

Соняшники вечоріють, поступово смеркають, поночіють–поночіють (Є. Гуцало).

Та вже цвітуть, цвітуть нарциси, тендітним полум’ям горять (В. Крищенко).

✵ Повторення синонімічних або спільнокоренєвих дієслів:

Сонце гріло–пекло, грало в калюжах (В. Винниченко).

За хмарами дощовими горить–сяє ясне сонечко (П. Куліш).

Пісня пташина дзвеніла–лилася (Б. Грінченко).

В серці розкішно цвіте–процвітає злотистая квітка-надія (Леся Українка ).

✵ Вживання дієслів з послабленим або втраченим лексичним значенням: знай, візьми:

А він одного дня ясного в село візьми та й заявись (С. Воскрекасенко).

Складені іменний та дієслівний присудки

Складеним іменним присудком називають присудок, який складається з іменної частини, що виражає його зміст (лексичне значення), і допоміжного дієслова-зв’язки, що виражає граматичне значення способу, часу та особи.

Люди — прекрасні. Земля — мов казка.

Світ здається чарівною казкою, нерозгаданим плетивом мрій.

Ти знаєш, що ти — людина. Усмішка твоя — єдина, мука твоя — єдина, очі твої — одні.

Найчистіша душа незрадлива, найскладніша людина проста.

Ми — не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних (З тв. В. Симоненка ).

Структура складеного іменного присудка:

Дієслово-зв’язка

Дієслово бути (був. є, буде) та дієслова з послабленим лексичним значенням: ставати, являти собою, робитися, вважатися, залишатися, доводитися тощо.

Іменна частина

Стань просто мною.

Я — тобою стану (О. Забужко).

Висоти тоді лиш вважаються взятими, коли їх вершини вінчаються прапором (Є. Летюк).

З літами, що там не кажіть, стаєш куди мудрішим (О. Підсуха).

Іменна частина складеного присудка. У ролі іменної частини складеного присудка можуть виступати різні частини мови:

✵ Іменники в називному, родовому або орудному відмінках без прийменника:

Життя — шалений герць добра і зла (В. Коломієць).

Людина стає людиною тільки серед л юдей (Й. Бехер).

Істина є добром інтелекту. Логіка є чеснотою інтелекту (Г.Кониський).

Прикметники в називному або орудному відмінках, а також у формі вищого або найвищого ступеня.

Ми серцями і любов’ю вірні (А. Малишко ).

За смерть сильніше лиш кохання (Б. І. Антонич).

О самото, ти, знаю, найтрудніша,

Тебе навчитись тяжче, ніж покори. Є. Маланюк.

З усіх утрат утрата часу найтяжча (Г. Сковорода).

✵ Числівники (кількісні й порядкові):

Два плюс три — п’ять.

Він був третім у черзі.

Вітчизна в нас одна (М. Рильський).

Час — тільки те, що можна віддати

Людям на щастя і на добро.

Я не такий, щоб зрадити людину (Леся Українка).

Без ядра горіх ніщо, так само які людина без серця (Г. Сковорода).

Теплом і ясністю душа моя повита. (Олександр Олесь).

Він ще не знаний, ще не пережитий, єдиний день — життя мого корона (О. Теліга ).

✵ Фразеологічні сполучення слів (та ді вони заступають прикметник).

Алюр був у три хрести (С. Скоренко ).

Примітки.

1. При іменниках у називному відмінку можуть уживатися частки це, то, ось, які теж входять до складу присудка:

Вірний приятель — то найбільший скарб (Нар. тв.).

Дружити — значить бути старанним учнем у школі вимогливості (В. Сухомлинський ).

Дружба народів — це злагода й мир (М. Рильський).

2. Іменна частина складеного присудка може включати порівняльні сполучники як, ніби, мов, наче, начебто, нібито та ін.:

Степ — як суцільний кришталь (О. Гончар).

Подих рідної землі — наче хліб з долоні мами.

Подих рідної землі — ніби ласка наймиліша (В. Крищенко).

Складеним дієслівним присудком називають присудок, що складається з неозначеної форми дієслова, яка виражає його основне лексичне значення, і змінюваного допоміжного слова, яке виражає його граматичне значення (спосіб, час, особу чи рід, число).

Хотіла б я вийти у чистеє поле, припасти лицем до сирої землі.

Довго я не хотіла коритися весні.

Я прагну усю мою тугу в єдинеє слово зложити.

Ти блискавицею мусиш світити у тьмі.

Та невже ви й досі вірити не перестали в камінне щастя?

Бажаю так скінчити я свій шлях, як починала: з співом на устах (З тв. Лесі Українки ).

Структура складеного дієслівного присудка:

Допоміжна частина

1. Допоміжні дієслова

2. Прикметники та дієприкметники

3. Присудкові прислівники

4. Стійкі сполучення слів

Основна частина

Неозначена форма дієслова (інфінітив)

Засоби вираження допоміжної частини:

✵ передають початок, кінець, продовження дії: почати, стати, взятися, кинутися, метнутися, кінчати, перестати, кинути; продовжуватися, лишитися, не переставати:

Ти зрікся мови рідної,

Тобі твоя земля

родити перестане.

Я вірші став писать під вечір золотий (В. Сосюра);

✵ виражають можливість, неможливість, прагнення, бажання: могти, мусити, хотіти, намагатися, бажати, думати:

Прагну небо бачити в синій хустині (І. Драч).

Хто багато взяв од людей, мусить багато віддати (Р. Іваничук).

✵ —Прикметники (повні і короткі) та j дієприкметники: рад (радий). певен (певний ), ладен (ладний ), згоден (згодний), готов (готовий), годен (годний), повинен (повинний); змушений, зобов’язаний. покликаний:

Він ладен стати на оборону правди людської (О. Гончар).

Люди, люди! Я ваш брат, я для вас рад жити, серця свого кров’ю рад ваше горе змити (І. Франко).

✵ Присудкові прислівники: треба, можна, слід, доцільно, необхідно:

Без пізнання мети ніщо не можна належно вивчити (Г. Кониський).

✵ Стійкі сполучення слів:

не в силі, не в змозі, мати можливість, мати намір, виявляти бажання, мати право:

І що нам смерть? Прожитого безмірність ніяка смерть не в силі нам узять (І. Франко).

Розрізняйте!

Складені дієслівні присудки не треба плутати з простими, які мають при собі додатки або обставини мети, виражені неозначеною формою дієслова.

Об’єктний інфінітив відповідає на питання додатка й співвідноситься з окремим діячем: дієслово-присудок та неозначена форма дієслова — різносуб’єктні дієслова.

Мені радять жити без ілюзій (Л. Забашта).

Порівняйте: мені радять, щоб я жила без ілюзій.

Інфінітив мети в реченні є обставиною мети при дієсловах зі значенням руху, переміщення в просторі та ін.

Птиці зелені у пізню пору спати злетілись на свіжий проруб (Л. Костенко).

Порівняйте: птиці злетілись на проруб. того щоб спати.

Складний присудок

Складним називають присудок, утворений з двох і більше компонентів що є комбінацією різних типів присудків:

Простий дієслівний + складений іменний:

Жінки втомились бути некрасивими (Л. Костенко).

Я хочу бути вічно юним, незламно-молодим (П. Тичина).

Складений дієслівний + складений іменний:

Я хочу правді бути вічним другом і ворогом одвічним злу (В. Симоненко ).

Хотіла б я піснею стати у сюю хвилину ясну. (Леся Українка).

Складений дієслівний + складений дієслівний:

Він спробував почати готуватися до випускних іспитів.

Використовуючи сайт ви погоджуєтесь з правилами користування

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Ми приєднуємось до закону про авторське право в цифрову епоху DMCA прийнятим за основу взаємовідносин в площині вирішення питань авторських прав в мережі Інтернет. Тому підтримуємо загальновживаний механізм “повідомлення-видалення” для об’єктів авторського права і завжди йдемо на зустріч правовласникам.

Копіюючи матеріали во повинні узгодити можливість їх використання з авторами. Наш сайт не несе відподвідальність за копіювання матеріалів нашими користувачами.

Наче присудок

Порівняльний зворот належить до стилістичних засобів мови.

Порівняльний зворот, порівнюючи одні предмети з іншими, образно характеризує їх. Наприклад, у реченні: Друзі, висівайте доброту, бо вона, як хліб, потрібна людям. (Д. Луценко.) — доброта порівнюється з хлібом за допомогою порівняльного звороту як хліб.

Порівняльний зворот може бути виражений:
1) іменником:
а) у називному відмінку: Дуб стоїть, як воїн;
б) у непрямому відмінку: Треба навчитися шанувати свою Батьківщину, як матір. (А. Яна.);
2) прикметником: Повітря тут у видолинку особливо прозоре, наче скляне. (В. Пономаренко.);
3) займенником: Волю першу твою виконаю, як мою;
4) дієприкметником: Микола раптово пішов, а Марія залишилась стояти, як вкопана. (В. Підмогильний.);
5) дієприслівником: До хати, наче рятуючись, вбіг Миколка. (В. Підмогильний.);
6) числівником: Всі, як один, вони повернулись до рідного села (З газ.);
7) прислівником: Далекий ліс також видавався не сірим, як раніше, а бархатно-чорним. (О. Десняк.)

Порівняльний зворот може виконувати різні синтаксичні функції:
1) порівняльного означення: Наче зачарований, дивився Василько на вогонь, дивився не кліпаючи. (В. Підмогильний.);
2) порівняльної обставини:
а) мети: У цей час, наче на сміх, зайшов до передпокою вітчим і щось почав розповідати…(А. Яна.);
б) часу: Ганна була такою ж стрункою та привабливою, як колись. (О. Донченко.);
в) місця: Рівний голос батька лунав з лісу, наче з якогось приймача. (Ф. Маківчук.);
г) способу дії: Ліс трепетав, тривожився, як велика, стомлена людина. (В. Чемерис.);
ґ) причини: Василина повільно, наче побоючись, повернулась до нього (І. Нечуй-Левицький);
3) порівняльної прикладки:
а) до підмета: Справжнє почуття, воно, як наче золотавий промінь, завжди проб’є душу своїм поривом. (А. Яна.);
б) до присудка: Устина не плакала, але була сумна, наче хвора, й обличчя у неї все потемніло. (І. Багряний.);
в) до означення: Іван поступово заглиблювався у високий, наче мокрий ще від вранішньої роси, очерет. (В. Підмогильний.);
г) до додатка: Липами було обсаджено весь майдан, наче суцільним частоколом. (Остап Вишня.);
ґ) до обставин: Раптом донісся до неї звідкись, наче здалеку, його такий милий і рідний голос. (М. Івченко.);
4) порівняльного присудка: Вийшовши з вулички, Гнат наче впірнув у море білого світлаю. (М. Коцюбинський.)

У реченні порівняльний зворот може бути або членом речення, або неповним підрядним реченням.

Порівняльні звороти вводяться в речення за допомогою слів як, мов, немов, немовби, наче, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж і под. Вони можуть виділятися з обох боків комами і можуть не виділятися.

Знайдіть і виправте помилки в постановці розділових знаків.
(Як виконувати завдання)

Звірина, як і птаство, так поховалася, ніби її ніколи не водилося в лісі. (Василь Шкляр “Залишенець. Чорний ворон”.)

Звірина як і птаство так поховалася, ніби її ніколи не водилося в лісі. (Василь Шкляр “Залишенець. Чорний ворон”.)

Кому перед як ставимо, якщо порівняльний зворот починається сполукою як і: Українська література, як і вся наша культура, переживає не кращі часи. (З газ.)

Вона ніби вітер, що крутить вітряки наших розумів, але її у ярмо не впрягти. (Валерій Шевчук “Сповідь”.)

Вона, ніби вітер, що крутить вітряки наших розумів, але її у ярмо не впрягти. (Валерій Шевчук “Сповідь”.)

Комами не відокремлюються порівняльні звороти, які входять до складу присудка: Повітря неначе прозорий граніт. (Д. Павличко.)

Головне, щоб зараз ніхто не дізнався, аби не була звістка про наше кохання для них як сніг на голову. (Світлана Талан “Розколоте небо”.)

Головне, щоб зараз ніхто не дізнався, аби не була звістка про наше кохання для них, як сніг на голову. (Світлана Талан “Розколоте небо”.)

Кома не ставиться, якщо порівняльний зворот входить до складу фразеологізмів типу жити як сир у маслі, боятися як вогню тощо: Запахло сіркою, горілим, і дощ линув як з відра. (Панас Мирний.)

Ти, як завжди, знайшов найкращі слова, щоб вселити в мою душу радість таємничої стежки вічного пошуку. (Олесь Бердник “Вогнесміх”.)

Ти як завжди знайшов найкращі слова, щоб вселити в мою душу радість таємничої стежки вічного пошуку. (Олесь Бердник “Вогнесміх”.)

Виділяються звороти як завжди, як звичайно, як і раніше, як правило, як виняток, як (мов) навмисне, як (наче) один: Прокіп підходив спокійний і діловитий, як завжди. (М. Коцюбинський.)

А з новою роботою вихідних тепер у мене більше ніж треба. (Олександр Вільчинський “Дерева на дахах”.)

А з новою роботою вихідних тепер у мене більше, ніж треба. (Олександр Вільчинський “Дерева на дахах”.)

Не ставиться кома у реченнях зі словосполученнями типу не раніше як (ніж), більш як (ніж), менш як (ніж), як слід, як треба, як повинно бути, незважаючи на наявність слова як (ніж) у їх складі: Подумай як слід. Цього більш як достатньо.

Я був наче тесля, якого примусили стругати віконні рами, не показавши розмірів вікон. (Максим Кідрук “Бот”.)

Я був, наче тесля, якого примусили стругати віконні рами, не показавши розмірів вікон. (Максим Кідрук “Бот”.)

Комами не відокремлюються такий порівняльний зворот, який входить до складу присудка: Я вам наче рідний. (М. Івченко.)

Останнє речення прозвучало майже як звернення до офіційної особи. (Олександр Вільчинський “Дерева на дахах”.)

Останнє речення прозвучало майже, як звернення до офіційної особи. (Олександр Вільчинський “Дерева на дахах”.)

Комами не відокремлюються такий порівняльний зворот, який має перед сполучниками як, ніби прислівники зовсім, майже, частку не: Обручка була зовсім як золота. Дівчинка говорила майже як доросла.

Музиці не треба два рази казати. Дарка хвилину стоїть, ніби сильно заспана, потім дає ногам знати. (Ірина Вільде “Метелики на шпильках”.)

Музиці не треба два рази казати. Дарка хвилину стоїть ніби сильно заспана, потім дає ногам знати. (Ірина Вільде “Метелики на шпильках”.)

Порівняльні звороти в усному мовленні виділяються інтонацією, а на письмі — комами. Якщо зворот стоїть в середині речення, то коми ставляться з обох боків: Час летів, немов на крилах, і, мов сон, життя минало. (Леся Українка.)

І думається, що загубитися в місті, де літають чайки – це майже як одягти балетні туфельки й навчитися кружляти в повітрі. (Надійка Гербіш “Теплі історії до шоколаду”.)

І думається, що загубитися в місті, де літають чайки – це майже, як одягти балетні туфельки й навчитися кружляти в повітрі. (Надійка Гербіш “Теплі історії до шоколаду”.)

Незалежно від того, у ролі яких членів речення вони виступають, порівняльні звороти не відокремлюються, якщо перед ними наявні прислівники майже, зовсім: Іній блищав зовсім як сіль.

Ніхто не виглядав її так, як вони, ніхто не любив її дужче за них. (Василь Шкляр “Залишенець. Чорний ворон”.)

Ніхто не виглядав її так як вони, ніхто не любив її дужче за них. (Василь Шкляр “Залишенець. Чорний ворон”.)

Кому перед як ставимо, якщо порівняльному зворотові передують слова такий, так: Такі, як вони, мають право бути щасливими.

Кому не ставимо, якщо порівняльний зворот має характер стійкого словосполучення: берегти як зіницю ока, боятися як вогню, один як палець, почервонів як рак, холодний як лід, дивиться як теля на нові ворота, ясно як божий день і т. д.

Інші вправи

Всі вправи
(На головну сторінку)

Розділові знаки в простому реченні

Тире в простому реченні

Розділові знаки при непоширених прикладках

Однорідні члени речення

Відокремлені члени речення

Вставні та вставлені конструкції
(слова, словосполучення, речення)

Складне речення

Загальна характеристика складних речень.
Коми в складносурядному та складнопідрядному реченнях.

Інші розділові знаки в складносурядних, складнопідрядних і безсполучникових складних реченнях