М’ята перцева

Стебло м’яти перцевої прямостояче, переважно голе, може досягати у висоту близько 100 см. Листя м’яти перцевої супротивне, розташоване на коротких черешках. Воно має подовжено-яйцеподібну форму і відрізняється загостреним кінчиком і зубчастими краями, серцеподібною основою. У рослини забарвлення листя залежить від сорту і коливається від світло-зеленого до фіолетового. Кореневище м’яти перцевої розташовується горизонтально і покрито корінцями. Квітки рослини дрібні, двостатеві, червоно-фіолетового відтінку, зібрані в колосовидні суцвіття на верхівках пагонів.

М’ята перцева: Лікувальні властивості, опис, користь, показання, застосування в медицині

Склад

М’яти перцевої листя містить каротин, органічні кислоти, аскорбінову кислоту, рутин, флавоноїди, мікроелементи, дубильні речовини і цинеол. У складі ефірної олії рослини в кількості 40-60% присутній ментол.

Фармакологічна дія

За рахунок високого вмісту ефірної олії листя перцевої м’яти має заспокійливу, гіпотензивну, антисептичну, знеболювальну і протиблювотну дію. Препарати на основі даної рослинної сировини забезпечують антигіпоксичний і слабкий спазмолітичний ефект. Листя м’яти стимулює виділення жовчі та має протиблювотну дію. М’яти властивості включають у себе розрідження і виведення мокротиння з бронхів і легенів.

Регіони проростання лікарської рослини

Зміст

Загальна інформація

М’ята перцева – рослина, виведена штучним шляхом. Для її селекції були обрані м’ята колоскова і м’ята водяна. З цієї причини рослина не зустрічається в диких умовах, а культивується з лікувальною метою в найбільш підходящих кліматичних умовах. Рослина практично не виробляє життєздатного насіння. М’яти властивості дозволяють використовувати її для приготування лікарських засобів.

М’ята перцева (холодянка, холодна м’ята) – багаторічна рослина, що культивується в лікувальних цілях. Має яскраво виражений запах і смак, не зустрічається в диких умовах.

Заготівля сировини

Заготівлю листя м’яти перцевої проводять під час цвітіння рослини в червні-липні. Час збору сировини – перша половина дня в суху погоду. Для заготівлі м’яту зрізають ножицями або ножем разом із стеблами. У промислових масштабах рослина заготовляється механічним способом. Зрізані стебла краще не мити. Якщо сировину необхідно промити, її акуратно кладуть у ємність з водою, а потім струшують вологу. Обсохлі й підготовлені стебла збирають у пучки і підвішують під навісом або розкладають на рівній поверхні тонким шаром на папері чи тканині. Щоб сировина просушувалася рівномірно, стебла можна подрібнити на шматки по 7-10 см. Сушити м’яту потрібно в провітрюваному приміщенні, уникаючи сонячних променів. Стебла відокремлюють від листя в уже висушеному вигляді. Зберігають м’яту перцеву в сухих, герметично закритих скляних банках.

Лікувальні властивості

М’яти лікувальні властивості включають седативну дію на організм. Вживання відварів і настоїв рослини підвищує секрецію травного тракту, стимулює відтік жовчі і покращує апетит. Завдяки вмісту речовин, які здатні стимулювати слизові оболонки і рецептори, прийом м’яти підсилює кровообіг і роботу кишечника. При цьому препарати на основі м’яти перцевої розслаблюють гладку мускулатуру і знімають спазми в шлунково-кишковому тракті. Також вони розширюють коронарні судини і покращують кровопостачання міокарда в цілому.

При втиранні в шкіру препарати з рослини викликають подразнення рецепторів і відчуття холоду. За рахунок звуження холодових рецепторів забезпечується розширення судин у внутрішніх органах, що дозволяє знизити прояв больових відчуттів при різних захворюваннях. Завдяки цій властивості м’ята включається до складу препаратів для лікування дерматитів та екзем, лікарських засобів і паст для зубів і ясен.

М’ята: користь для організму

М’яти корисні властивості різноманітні, тому рослина здатна впливати на організм комплексно і глибоко:

• Лікарські форми на базі даної рослини мають ранозагоювальний і болезаспокійливий ефект.
• Регулярне вживання засобів з м’яти виявляє помірну сечогінну дію.
• Так як м’ята стимулює перистальтику кишечника, це дозволяє пригнітити процеси гниття і бродіння в кишечнику.
• Приймання засобів з м’яти стимулює апетит завдяки підвищенні секреції травних залоз.
• Завдяки антисептичній і протимікробній дії м’ята може використовуватися місцево для лікування грибка нігтя.

Щоб визначити, чим корисна м’ята для організму, необхідно відзначити хімічний склад рослини та її особливості. Разом з ментолом у листі м’яти перцевої міститься урсолова кислота. Дана речовина знижує холестерин, стимулює спалювання жиру і активізує ріст м’язів. Цинеол, який входить до складу листя рослини, має відхаркувальну і антибактеріальну дію. Для поліпшення травлення корисний бетаїн, який також входить до складу частин перцевої м’яти. Речовина захищає клітинні мембрани і підвищує розчинність різних активних речовин організмом, покращує травлення, знижує тиск. Бетаїн необхідний для лікування дискінезії жовчних шляхів, гепатиту, диспепсії, захворювань печінки.

М’ята та її протипоказання

Протипоказаннями до приймання м’яти служать чутливість до одного з компонентів у складі, а також гіпотонія, підвищена кислотність, вагітність. З обережністю застосовують м’яту при цукровому діабеті, так як препарати з рослини здатні вступати в реакцію з лікарськими засобами від даного захворювання.

За матеріалами:

1. Мазнев Н. И. Золотая книга лекарственных растений / Н. И. Мазнев. — 15-е изд., доп. — М.: ООО «ИД РИПОЛ Классик», ООО Издательство «ДОМ. XXI век», 2008. — 621 с.
2. Мазнев Н. И. Травник / Н. И. Мазнев. — М.: ООО «Гамма Пресс 2000», 2001. — 512 с. с илл.
3. Товстуха Є. С. Фітотерапія / Є. С. Товстуха. — К.: Здоров’я, 1990. — 304 с., іл., 6,55 арк. іл.
4. Чухно Т. Большая энциклопедия лекарственных растений / Т. Чухно. — М.: Эксмо, 2007. — 1024 с.

Інформація надана з ознайомчою метою і не повинна бути використана для самолікування.

Дата публікації: 12.08.2015

Азбука елеватора

Як сушити сою, особливості зберігання та сушіння сої. Очищення сої

Соя – це вигідно

Основними виробниками сої у світі є США, Бразилія, Аргентина і Китай. Останнім часом ця культура набула широкого поширення і в Україні. Наразі соя – в списку пріоритетних експортно-орієнтованих культур із високим рівнем економічного прибутку, і виробництво її в нашій країні щорічно збільшується.

Судіть самі: якщо порівняти з тією ж кукурудзою, то посівної площі тут потрібно в 2,5 раза менше, при грамотному підході вихід продукту з гектара буде той же, а ціна і затребуваність продукту на ринку в сої в кілька разів вище . Причому, вибравши цю культуру, виграють і ті, хто орієнтований на експорт, і ті, хто вирощує сою для комбікормової галузі, яка в Україні зараз розвивається досить активно. Крім того, кліматичні зміни в Україні з тенденцією до поступового підвищення температур сприяють вирощуванню сої в місцях із великою кількістю опадів, а отже, і зростанню її врожайності.

При цьому вимоги покупців, зокрема експортерів, до якості такої продукції високі, тому одним із важливих умов отримання прибутку є грамотне вирощування і післязбиральна обробка. І якщо технологічні елементи вирощування сої відпрацьовані досить детально, то питання, пов’язані із доробкою і зберіганням врожаю насіння, вимагають окремих роз’яснень.

Особливості сої, що впливають на процеси очищення та сушіння

1. Соя (як і більшість бобових) порівняно із зерном інших культур містить більше білка (38–40%) і жиру (вміст сирої олії в сої – до 18–22%). Ці показники в поєднанні з підвищеною гігроскопічністю насіння призводять до того, що за несприятливих умов (наявність органічних домішок, підвищена вологість) продукція дуже швидко псується.
   Навіть сухе насіння сої за наявності домішок самозігрівається. І вже тим більше небезпечно залишати необробленим зерно сої, зібране в дощову погоду: навіть одна ніч зберігання в буртах може призвести до розмноження цвілевих грибів і самозігрівання зерна і як наслідок – до зниження якості та втрати прибутку. Тому основне завдання післязбиральної доробки сої – якомога швидше очистити і посушити.
2. Що стосується особливостей сушіння. Зерно сої сухе, щільне, має структурно відособлені оболонки, а тому і меншу поверхню випаровування – а це знижує вологовіддачу.
   Вся теплота витрачається в основному на нагрівання насіння, а не на випаровування вологи. При цьому поверхня зерна швидко зневоднюється, а центральна частина зернівки залишається вологою. Тому при застосуванні інтенсивних режимів сушіння насіннєві оболонки розтріскуються.

Очищення сої

Отже, відразу ж після збирання врожаю насіння сої максимально очищують від необмолочених бобів, незрілого битого і плюсклого зерна.

• У зв’язку з тим, що насіннєва оболонка сої дуже ніжна, очищення слід проводити дуже дбайливо.
• Повноцінного насіння сої має бути не менше 95%, домішок насіння інших рослин – не більше 15 шт./кг, у тому числі бур’янів – не більше 5 шт./кг.
• Згідно з агротехнічними вимогами до післязбиральної доробки весь урожай сої ділиться по насіннєвому режиму на такі фракції:
  • непридатні для використання і фуражні відходи,
  • продовольче зерно,
  • посівний матеріал.

  Як сушити сою

  1. Насіння сої вважають сухим, коли його вологість не перевищує 12%, середньої сухості – 12–14%, вологим –15-16% і сирим – більше 16%. Тому вологу і сиру сою зазвичай досушують до вологості 12–14%.
  2. Особливість процесу сушіння зерна сої полягає в тому, що її зернівка повільно віддає вологу (0,5–0,8%/год) і дуже легко пошкоджується від механічного впливу. Крім того, оболонка зерна висихає швидше, ніж ядро ​​з сім’ядолями і зародком, починає збільшуватися і під тиском ядра розривається, в результаті чого сім’ядолі розходяться.
  3. Тому насіння сої необхідно сушити так, щоб швидкість випаровування вологи з поверхні зерна не перевищувала швидкість переміщення вологи з центру зерна до його поверхні. Інакше нерівномірне висушування різних частин зерна призведе до їх нерівномірного усаджування, за яким послідує розтріскування зерен.
  4. Для сушіння зерна бобових використовують шахтні сушарки. Допускається видалення за один пропуск 3-4% вологи.
  5. Насіння сої сушать в м’якому режимі за температури нагрівання 25–30 °С залежно від початкової вологості. Тому і температура агента сушіння в шахтних сушарках не повинна перевищувати рівня 50–70 °С (для початкової вологості більше 19%) або 60–80 °С (для початкової вологості до 19%).
  6. Товарне зерно сої можна сушити за температури, вищої на 5–10 °С, ніж температура насіння.
  7. Сою, як і всі бобові, обов’язково сушать з відлежуванням.
  8. Важливою умовою в кінці сушіння є охолодження насіння. Його температура не повинна перевищувати температуру навколишнього середовища більше ніж на 10 °С.
  9. Для сої з вологістю менше 15% ефективне також сушіння активним вентилюванням (повітря підігрівається до 30 °С при питомій подачі 400–600 м куб./т).

  Порада досвідченого елеваторника: Максимальну точність сушіння забезпечує автоматизована зерносушарка. Похибка вологомірів вхідної та вихідної вологості, якими вона оснащена, тут становить не більше 0,5%. Так ви убезпечите себе від недосушеної або пересушеної продукції і подальших наслідків таких помилок.

  Розміщення і зберігання насіння сої

  • Однією з основних умов зберігання насіння сої є контроль гідротермічного режиму і ретельне управління ним в процесі всього зберігання.
  • Силоси, в яких зберігається соя, обов’язково повинні бути обладнані системою термометрії. Причому із кроком термопари в 2 рази меншим, ніж для інших культур. Така система представляє собою сукупність термопідвісок із цифровими датчиками і програмне забезпечення для передачі і відображення даних в інтерфейсі. Завдання системи – безперервний моніторинг і попереджувальна сигналізація.
  • Використовуючи показники термометрії, гідротермічним режимом керують за допомогою активної системи вентилювання зернової маси. Останнє може бути організовано в режимах підсушування, охолодження або «оздоровлення» насіннєвої маси залежно від її стану.
  • Найбільш прийнятними є такі режими вологості сої при зберіганні:
    – протягом зими для товарних партій сої – вологість 13% або менше;
    – 12% або менше при зберіганні до одного року;
    – 11% або менше при зберіганні більше одного року.

  Порада досвідченого елеваторника: Базова вологість при покупці сої відрізняється у різних експортерів. Так, для прикладу, у японських покупців вона знаходиться на рівні 12%, а у корейських – 14%. Все визначається виключно вимогами контракту.

  Потрібно більше інформації? Ми підготували детальні статті:

  1. Тримайте зерно холодним! (читати статтю).
  2. Вентилювання силосу. Система вентиляції (читати статтю).
  3. Особливості сушіння різних культур (читати статтю).
  4. Шахтна комбінація (читати статтю).
  5. Зазираючи в «шахту» (читати статтю).

  Автор – Світлана Ларіонова, менеджер зі зв’язків з громадськістю KMZ Industries (Facebook, Linkedin)