Як встановлювати пожежні сповіщувачі

Установка пожежних сповіщувачів будь-якого типу – це цілий комплекс спеціалізованих робіт, проведення яких має дотримуватися встановленого регламенту і нормам, прописаним в тематичних документах МНС. При цьому, установку і подальше обслуговування пожежних сповіщувачів повинні проводити компанії, що мають ліцензію на здійснення подібного роду діяльності.

Установка димових пожежних сповіщувачів.

Для визначення кількості установки димових пожежних сповіщувачів необхідно взяти до уваги два основних критерії:

• Площа приміщення.
• Можлива контрольована площа одним датчиком.

Встановлювати пожежні димові сповіщувачі рекомендується безпосередньо під перекриттям. Якщо з яких-небудь міркуванням подібна розстановка не представляється можливим, допускається установка пожежних сповіщувачів на колонах, стінах і інших несучих конструкціях.

Слід зазначити, що місце розташування димового пожежного сповіщувача в тематичних документах не прописано, а вказані лише відстані від перегородок і кутів приміщення. Тому, встановлювати відповідні датчики рекомендується в місцях, де на площі захвату площі приміщення буде максимальною.

Відстані від перекриттів і кутів, прописані нормами установки пожежних точкових димових сповіщувачів, такі:

Установка датчика під перекриттям здійснюється на відстані не менше 10 см від стіни.

У разі, якщо димовий сповіщувач розташовується на перегородках або колонах, його рекомендується розташовувати на відстані від 10 до 30 см включно габарити приладу від перекриття та 10 см від кута.

Установка лінійних димових пожежних сповіщувачів дотримується трохи інших правил. Вони встановлюються на перегородках або колонах таким чином, щоб оптична вісь приймача і джерела проходила на відстані, не менше ніж 10 см від перекриття. При цьому, приймач і випромінювач повинні розташовуватися на будівельній конструкції так, щоб в ході експлуатації в зону виявлення пожежі не потрапляли сторонні об’єкти, здатні перетнути оптичну вісь.

Розташовувати в приміщенні димові оптичні сповіщувачі необхідно таким чином, щоб між їх оптичною віссю і іншими предметами, відстань становила не менш підлозі метра, щоб уникнути будь-яких перешкод і не перешкоджати своєчасному виявленню загоряння.

Установка ручних пожежних сповіщувачів.

Ручні пожежні сповіщувачі не призначені для автономного виявлення вогнищ загоряння і приводяться в дію безпосередньо людиною. При цьому, правила установки відповідних механізмів залежить не тільки від їх типу, а й безпосередньо від приміщення, в якому буде проводитися монтаж.

Згідно з правилами, встановлювати ручні сповіщувачі про пожежу рекомендується на стінах, колонах і інших відповідних перегородкових елементах приміщення на висоті 1,4-1,5 метра від підлоги.

Монтувати ручні пожежні сповіщувачі рекомендується в місцях, далеко розташованих від постійних або електричних магнітів, в тому числі електричних приладів, здатних утворювати навколо себе магнітні поля, які в подальшому здатні порушити безперебійну роботу механізму сповіщувача і його своєчасне спрацьовування у разі, якщо хто-небудь приведе його в дію.

Якщо установка ручних сповіщувачів здійснюється в адміністративних або громадських будівлях, в яких постійно велике скупчення людей, вони повинні розташовуватися в наступних місцях:

• Холи.
• Коридори.
• Вестибюлі.
• Сходові площадки.
• Близько всіх виходів з будівлі.

Установка пожежних ручних сповіщувачів в кабельних спорудах, типу тунелі, здійснюється близько їх входів, аварійних виходів, у розгалужень. При цьому, доступ до приладу екстреного оповіщення не повинен бути утруднений будь-якими сторонніми предметами.

Установка автономних пожежних сповіщувачів.

Перш ніж приступати до установки автономного пожежного сповіщувача. необхідно порахувати їх кількість на одне приміщення. Як правило, це значення береться таким чином, щоб на кожен з приладів доводилося до 30 кв. м. площі. Однак це значення може змінюватися, якщо в технічній документації до датчика прописані інші (менші) цифри.

Встановлюються автономні пожежні сповіщувачі в основному на стельовому перекритті. Якщо такий монтаж з тих чи інших причин здійснити неможливо, їх можна встановити на стіні або колоні, беручи до уваги наступні відстані:

• Від стельового перекриття прилад повинен розташовуватися на відстані не більше 30 см.
• Самий верхній чутливий елемент датчика повинен розташовуватися на відстані від 10 см від стельового перекриття.
• При цьому автономні сповіщувачі не рекомендується встановлювати в кутку приміщень.

Зустрічаються конструкції стелі, коли він розбитий на окремі складові. В цьому випадку рекомендується встановлювати автономний прилад на кожному з незалежних відсіків. У тому випадку, якщо на стелі є виступаючі частини, висота яких перевищує 8 см, максимальну контрольовану площа одного приладу необхідно зменшити на 25%.

На багатоярусних стельових перекриттях, висота яких перевищує 40 см і площа більше 0,75 м. Кв. рекомендується встановлювати окремий автономного приладу для виявлення загоряння.

Потрібно також уникати установку пожежних сповіщувачів в тих місцях, на які постійно потрапляють прямі сонячні промені і близько припливної вентиляційної системи. Швидкість повітряного потоку в місцях монтажу відповідних приладів не повинна перевищувати показник в 1 м / с.

Установка світлового табло і сирени.

Встановлюючи пожежну сигналізацію в великих будівлях, необхідно задіяти повний комплекс приладів, в тому числі спеціальні світлові табло і сторонні звукові сповіщувачі. Їх установка і експлуатація також вимагає враховувати певні правила і норми.

Наприклад, встановлювати інформаційні знаки та світлові покажчики рекомендується в місцях, які задовольняють таким умовам:

• Знак в установленому місці повинен бути чітко видно. не повинні заважати його сприйняттю сторонній фон, природне або штучне освітлення
• Інформаційною табло або знак повинні потрапляти в поле зору будь-якої людини
• Якщо світлові інформаційні табло або знаки вказують напрям до місця евакуації під час пожежі, відстань між ними не повинно перевищувати 60 м.

Звукові оповіщувачі можуть встановлюватися як зовні, так і зсередини приміщення. При це, мінімальна висота місця їх кріплення повинна становити 2,3 метра, а від стелі до звукової сирени – не менше 15 см. Настінні звукові сповіщувачі, які приводяться в дію людиною, розташовуються по точно таким же правилом.

Схожі статті

Де встановлюються автономні пожежні сповіщувачі

Головна Завантаження Публікації Особливості вибору, застосування та побудови теплових пожежних сповіщувачів. Частина 1.

Особливості вибору, застосування та побудови теплових пожежних сповіщувачів. Частина 1.

• забезпечувати своєчасне виявлення основних чинників пожежі;
• не давати хибних спрацювань;
• надійно працювати протягом усього строку експлуатації.

Вибір пожежного сповіщувача повинен починатися з визначення головної первинної ознаки як найімовірнішого чинника пожежі, яка може виникнути у приміщенні, захищеному системою пожежної сигналізації. Рекомендації щодо вибору типу пожежних сповіщувачів надано у державному стандарті ДСТУ-Н ОБІЧ/ІЗ 54-14 [1] та державних будівельних нормах залежно від призначення приміщення та виду пожежного навантаження. Саме такий новий нормативний документ введено у дію в Україні: ДБН В.2.5-56:2010 [2] замість ДБН В.2.5-13-98*[3], який уже не відповідає вимогам державних стандартів європейського рівня щодо компонентів систем пожежної сигналізації, що вже діють в Україні кілька років.

Таким чином, у виборі пожежних сповіщувачів належить керуватися вимогами ДБН В.2.5-56:2010 та ДСТУ-Н CEN/TS 54-14, у яких наголошено, що теплові пожежні сповіщувачі слід використовувати, якщо в зоні контролю в разі виникнення пожежі в початковій стадії передбачено тепловиділення та застосування інших типів сповіщувачів недоцільне з причини наявності чинників, що призводять до хибних спрацювань. Крім того, теплові пожежні сповіщувачі належить вибирати з урахуванням класу сповіщувачів зі значеннями нормальної температури використовування їх, максимальної температури використовування, мінімальної та максимальної статичної температур спрацювань, згідно з вимогами ДСТУ ЕN 54-5 [4]. З іншого боку, в пункті 6.4.3 стандарту ДСТУ-Н CEN/ТS 54-14 наведено вимоги, які повинні виконувати у процесі вибору теплових пожежних сповіщувачів, але ці вимоги не узгоджуються між собою та з вимогами державного стандарту на відповідний компонент: ДСТУ EN 54-5. Зрозуміло, це редакторська помилка у перекладі стандарту, коли теплові сповіщувачі із найменше чутливих стали «найчутливішими із усіх існуючих типів сповіщувачів». Але у цьому ж самому пункті йдеться про «теплові пожежні сповіщувачі динамічного типу», хоча у ДСТУ EN 54-5 теплових сповіщувачів такого типу не передбачено. Виправити цю помилку могла б національна примітка до такого неоднозначного пункту, але обговорення проекту ДСТУ-Н СЕN/TS 54-14 було не досить широким, тому нині з’явилося багато зауважень до цього документа, наприклад, на українському пожежному форумі: http://firehelp.org.ua/forum/index.php?fid=5&id= 125371138842.

Звичайно, вибраний тип автоматичних пожежних сповіщувачів повинен забезпечувати щонайраніше попередження про пожежу з урахуванням середовища, де планують їх установлювати. Немає такого типу пожежного сповіщувача, який би задовольняв усі варіанти використовування, тому остаточний вибір залежатиме від конкретних умов. Кожен тип сповіщувача не однаково реагує на ознаки пожеж. Часто доцільно використовувати комбінацію різних типів пожежних сповіщувачів, а також комбіновані, або мультисенсорні [5].

Загалом тепловий пожежний сповіщувач має найповільнішу реакцію, але у разі пожежі з інтенсивним виділенням тепла і малим димоутворюванням такий сповіщувач має спрацьовувати раніше, ніж димовий. Як точкові димові, так і точкові теплові пожежні сповіщувачі придатні для використання у більшості типів будівель, але зазвичай непридатні для зовнішнього застосування. Це зумовлено тим, що продукти згоряння потрапляють до сенсорів точкових сповіщувачів завдяки конвекції, яка виникає у закритому приміщенні і якої немає на відкритому просторі.

У системах пожежної сигналізації найчастіше застосовують максимальні точкові теплові сповіщувачі. Для досягнення мінімальної інерційності та високого рівня завадостійкості такі сповіщувачі вибирають відповідного температурного класу: А1, А2, В, С, D, Е, F або G. Згідно з ДСТУ ЕN 54-5, ці класи характеризуються такими показниками:

• нормальна температура використовування;
• максимальна температура використовування;
• мінімальна статична температура спрацювання;
• максимальна статична температура спрацювання.

Досвід виробництва максимальних точкових пожежних сповіщувачів свідчить, що найпоширенішим є клас А2. Дуже рідко у нові проекти закладають сповіщувачі інших класів, і тільки тоді, коли у процесі експлуатації об’єктів виявляють регулярні хибні групові спрацювання сповіщувачів, виникає потреба у внесенні змін у проект та застосуванні сповіщувачів іншого класу, наприклад, А2S, В, або ВS.

Далеко не кожний фахівець знає, що означає індекс «S» біля позначки класу теплового сповіщувача та які особливості об’єктів, де доцільно застосовувати сповіщувачі такого класу.

Це не стосується тих фахівців, які знають, що головні моменти нормативних документів зазвичай видрукувані маленьким шрифтом як примітка до якогось пункту чи в якомусь «вісімдесят шостому» додатку, до читання якого у багатьох не доходять руки.

Ситуація ускладнюється ще й тим, що теплові сповіщувачі з такою позначкою не мають визначення ні в самому стандарті ДСТУ ЕN 54-5, ні в інших чинних стандартах, де наводять терміни та визначення у галузі пожежної сигналізації: ДСТУ 2273 [6], ДСТУ ЕN 54-1 [7], ДСТУ ІSО 8421-3 [8], ДСТУ ІSО 7240-1 [9]. Немає визначень і у точкових теплових сповіщувачів із індексом «Р». Не можуть допомогти ні білоруські, ні російські нормативні документи про компоненти систем пожежної сигналізації. Так, у стандарті НПБ 103 [10] Республіки Білорусь (див. п. 9) стверджується:

«По способу определения факторов пожара ТПИ подразделяются на классы в соответствии с СТБ 11.16.01 и обозначаются в настоящих Нормах следующими прописными латинскими буквами:

• максимальный ТПИ – «М»;
• разностный ТПИ – «Я»;
• дифференциальный ТПИ – «8».

Каждый из классов ТПИ по температуре или инерционности срабатывания в настоящих Нормах условно подразделяется на 8 типов с присвоением одного из буквенно-цифрових индексов: А1; А2; В; С; D; Е; F; G».

Скорочення «ТПИ» означає українською «тепловий пожежний сповіщувач». Детальніший аналіз технічних вимог свідчить, що табличні цифри інерційності максимальних сповіщувачів та сповіщувачів із додатковим індексом «R» з НПБ 103 відповідають технічним вимогам точкових теплових сповіщу¬вачів відповідних класів А1; А2; В; С; D; Е; F; С та А1R; А2R; ВR; СR; DR; ЕR; FR і GР українського стандарту ДСТУ ЕN 54-5. Але сповіщувачі з індексом «S» у цих стандартах мають зовсім протилежні технічні властивості. Білоруський тепловий сповіщувач з індексом «S» має інерційність, що залежить тільки від швидкості зростання температури і не залежить від температурного класу сповіщувача та не має параметра «статична температура спрацьовування», що підтверджує тільки диференціальний характер параметрів такого сповіщувача.

За новим російським стандартом ГОСТ Р 53325 [11], точкові теплові пожежні сповіщувачі ділять згідно з характером реакції на контрольовану ознаку пожежі відповідно до п. 4.1.1.4 на:

• максимальні;
• диференціальні;
• максимально диференціальні.

Згідно з п. 4.5.1.1 вказаного стандарту, максимальні сповіщувачі відповідно до температурного класу маркують символами: А1; А2; А3, В; С; D; Е; F; G, Н. Як бачимо, у російському стандарті з’явилися додаткові температурні класи А3 та Н. Максимально диференціальні сповіщувачі маркують як: А1R; А2R; А3R; ВR; СR; DR; ЕR; FR, GR, НR.

А диференціальні сповіщувачі маркують тільки символом «R», водночас сповіщувачів із маркуванням «S» зовсім не передбачено. Треба додати, що параметри максимальних сповіщувачів відповідних класів, за російским ГОСТом, відповідають параметрам максимальних сповіщувачів, за білоруським НПБ 103, та параметрам сповіщувачів відповідних класів, за ДСТУ ЕN 54-5.

Таким чином, точкові теплові пожежні сповіщувачі звичайних температурних класів за європейським та українським стандартами можна називати максимальними. Максимально диференціальні сповіщувачі відповідних класів, згідно з російським стандартом, відповідають за параметрами «разностным ТПИ», за білоруським нормативним документом, та українським сповіщувачам відповідних температурних класів з індексом «R». Важливо зазначити, що у російському НПБ 85-2000 [12] був ще один клас теплових сповіщувачів – сповіщувачі з диференціальною характеристикою, тобто сповіщувачі, температура спрацьовування яких залежить від швидкості зростання температури довколишнього середовища. Саме такі сповіщувачі маркували додатковим індексом «Р», а диференціальні мали маркування «R1». Параметри сповіщувачів з індексами «R» та «R1» відрізнялися не надто, але різниця була, тому сповіщувачі, зроблені в Україні з додатковим індексом «R» за ДСТУ ЕN 54-5 для експорту у Російську Федерацію та у Республіку Білорусь, повинні були мати три зовсім інші назви. Добре, що в ГОСТі Р 53325 зменшилася кількість типів точкових теплових пожежних сповіщувачів за характером реакції на контрольовану ознаку пожежі, але назва типу залишилася не за характером реакції на контрольовану ознаку пожежі, а за характером будови сповіщувача для виявлення змін параметрів ознаки пожежі.

Повертаючись до державного стандарту ДСТУ-Н СЕN/ТS 54-14 з його вимогами щодо вибору типу пожежного теплового сповіщувача, можна сказати, що назва «теплові пожежні сповіщувачі динамічного типу» – це назва типу за характером будови сповіщувача для виявлення змін параметрів ознаки пожежі.

Якщо детально поглянути на визначення, наведені у першій частині європейського стандарту серії ЕN 54, то можна побачити такі рядки:

«3.1.6 максимальний пожежний сповіщувач (static detector)

Сповіщувач, який формує сигнал, коли вимірювана величина ознаки горіння перевищує протягом достатнього часу визначене значення.

3.1.7 диференційний пожежний сповіщувач (differentia detector)

Сповіщувач, який формує сигнал, коли різниця (як правило, незначна) величин ознаки горіння двох або більше чутливих елементів сповіщувача перевищує протягом достатнього проміжку часу визначене значення.

3.1.8 пожежний сповіщувач динамічного типу (rate of rise detector)

Сповіщувач, який формує сигнал, коли швидкість зміни величини контрольованої ознаки горіння перевищує протягом достатнього проміжку часу визначене значення».

У визначеннях, зазначених у пп. 3.1.7 та 3.1.8, йдеться про те, як треба будувати сповіщувач, щоб вкладатись у значення параметрів інерційності теплового сповіщувача з відповідними індексами.

Якщо застосовувати сповіщувач із двома тепловими сенсорами, що розташовані у різних частинах сповіщувача (один зовні корпуса сповіщувача, другий у корпусі разом з іншими елементами), то у таких сенсорів буде різна реакція на швидку зміну температури довколишнього середовища. Згідно з наведеним вище визначенням, такий сповіщувач потрібно називати диференціальним тепловим сповіщувачем.

Якщо у тепловому сповіщувачі буде застосовано мікроконтролер, то такий інтелектуальний сповіщувач може розрахувати не тільки швидкість зростання температури, але й величину прискорення зміни температури. Саме такий сповіщувач треба назвати тепловим сповіщувачем динамічного типу. Легко побачити, що визначення теплового сповіщувача динамічного типу та теплового сповіщувача з диференціальною характеристикою, за російським НПБ 85-2000, практично не відрізняються.

Російські розробники ГОСТу Р 53325 зрозуміли, що не істотно, який принцип побудови застосовано у сповіщувачах, температурний клас яких містить індекс «R», але чомусь залишили у нормативному документі окремий клас диференціальних сповіщувачів. Є окремий клас диференціальних сповіщувачів і в білоруському стандарті НПБ 103, але чомусь їх маркують індексом «S».

ДСТУ ЕN 54-5 вимагає, щоб будь-які теплові пожежні сповіщувачі спочатку відповідали вимогам максимальних теплових пожежних сповіщувачів, і тільки потім їх перевіряють на відповідність додатковим вимогам, що підтверджують додатковими індексами «R» або «S». Але цей документ не містить ні назв таких сповіщувачів, ні дозволів на використання визначень з інших стандартів, чинних у галузі пожежної сигналізації.

І знову ми повертаємося до запитання: яким має бути тепловий сповіщувач по ДСТУ ЕN 54-5, щоб мати право маркуватися додатковим індексом «S»? Для цього треба не пропустити примітку 1 до п. 4.2 вказаного документа: «Сповіщувачі з індексом «S» не спрацьовують нижче мінімальної статичної температури спрацьовування, яка вказана в класифікації (таблиця 1), навіть при високій швидкості зростання температури повітря»

А також розібратися з вимогами до випробувань, згідно з п. 6.1 та новою приміткою до п. 6.1.1: «Сповіщувачі з індексом 8 ідеально підходять для використання в таких приміщеннях, як котельні і кухні, яким властиві високі швидкості підвищення температури протягом тривалого часу». Під час випробувань зразок сповіщувача повинен бути стабілізований при температурі, зазначеній у таблиці відповідно до класу. Після стабілізації зразок має бути переміщений за час, що не перевищує 10 с, у потік повітря зі швидкістю 0,8 м/с (масовий еквівалент при 25 °С) і з температурою, зазначеною в таблиці. Зразок повинен бути в потоці повітря не менше 10 хв, реєструють будь-яке спрацьовування зразка за цей час чи протягом переміщення.

До того ж сповіщувач із індексом «S» повинний бути інерційнішим стосовно максимальних теплових сповіщувчів, позаяк нижні межі часу спрацьовування для цих сповіщувачів відповідають мінімальному перевищенню температури повітряного потоку над температурою стабілізації на 29 °С. А це вже примітка маленьким шрифтом до п. 6.1.3.

Таким чином, за технічною суттю теплові пожежні сповіщувачі з індексом «S» є прямими антиподами сповіщувачів з індексом «R». Але як же їх називати? Це запитання залишається без відповіді, бо не було передбачено ці визначення розробниками європейського стандарту – фахівцями німецької фірми VdS.

Але ж нічого надтяжкого у цій проблемі з назвами сповіщувачів немає. Потрібно тільки пам’ятати з дитинства мудрість капітана Врунгеля: «Як шхуну назвеш, так вона і попливе!». Якщо провести паралель між тепловими пожежними сповіщувачами та тепловими регуляторами, які зазвичай застосовують у промисловій автоматиці, то нікого не засмучують назви: пропорційно-інтегральний регулятор, пропорційно-диференціальний регулятор та навіть пропорційно-інтегральний-диференціальний регулятор. І той факт, що сучасні регулятори – це вже промислові контролери, у яких усі функції виконано цифровими засобами, аж ніяк не впливає на те, що назви регуляторів за функціональною ознакою залишаються ті ж самі. Тому два типи сповіщувачів, що відповідають за технічними параметрами сповіщувачам з індексом «R», та сповіщувачі теплові динамічного типу пропонуємо називати одним як найбільш уживаним терміном: максимально-диференціальні теплові. Сповіщувачі з додатковим індексом «S» пропонуємо називати максимально-інерційними тепловими. Такі пропозиції належить обговорити у відповідній робочій групі національного технічного комітету ТК 25 і згодом рекомендувати для зміни у стандартах ЕN 54-5 та Н СЕN/ТS 54-14 європейському технічному комітету ТК 72.

1. ДСТУ-Н СЕN/ТS 54-14:2009 «Системи пожежної сигналізації та оповіщення. Частина 14: Настанови щодо планування, проектування, монтування, введення в експлуатацію, експлуатування і технічного обслуговування».
2. ДБН В.2.5-56:2010 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту. Системи протипожежного захисту».
3. ДБН В.2.5-13-98* «Інженерне обладнання будинків і споруд. Пожежна автоматика будинків і споруд».
4. ДСТУ ЕN 54-5: 2003 «Системи пожежної сигналізації. Частина 5. Сповіщувачі пожежні теплові точкові».
5. ЕN 54-15 «Fire detection and fire alarm systems – Part 15: Point detectors using a combination of detected fire phenomena».
6. ДСТУ 2273 – 93 «Система стандартів безпеки праці. Пожежна техніка. Терміни та визначення основних понять».
7. ДСТУ ЕN 54-1:2003 «Системи пожежної сигналізації. Частина 1. Вступ».
8. ДСТУ ІSО 8421-3: 2007 «Протипожежний захист. Словник термінів. Частина 3. Пожежна сигналізація та оповіщування».
9. ДСТУ ІSО 7240-1:2007 «Системи пожежної сигналізації та оповіщування. Частина 1. Загальні положення, терміни та визначення понять».
10. НПБ 103 – 2005 «Нормы пожарной безопасности Республики Беларусь. Извещатели пожарные тепловые. Общие технические требования. Методы испытаний».
11. ГОСТ Р 53325-2009 «Техника пожарная. Технические средства пожарной автоматики. Общие технические требования. Методы испытаний».
12. НПБ 85-2000 «Нормы пожарной безопасности. Извещатели пожарные тепловые. Технические требования пожарной безопасности. Методы испытаний».