Чому католики і православні хрестяться по-різному?
Знак Хреста, або хресне знамення, здійснювалися в ранньохристиянській Церкві правою рукою (часто одним пальцем) на різних частинах тіла — наприклад, на чолі, на грудях або на вустах (подібно виглядає так зване мале хресне знамення, яке католики латинського обряду здійснюють під час Меси перед читанням Євангелія). Хресне знамення поступово сформувалося як знак благословення, і здійснювалося воно по-різному: одним або декількома пальцями або цілою рукою. На пам’ятниках іконографії – як на Сході, так і на Заході — благословляюча рука Христа, святих або священнослужителів зображена з витягнутим середнім і вказівними пальцями (що символізує дві природи у Христі — людську і Божественну) в той час як інші три пальці складені разом. Іноді хресне знамення відбувалося трьома перстами — що символізує Пресвяту Трійцю. Таким чином форма здійснення знаку хреста були різна, і уніфікувався вони поступово в рамках окремих традицій. Так що правильно було б говорити не стільки про «католицьке» і «православне» хресне знамення, скільки про різні традиції: католики східних обрядів роблять хресне знамення так само, як і православні. У всіх традиціях спочатку відбувається вертикальний рух рукою зверху вниз, а потім горизонтальне: у деяких зліва направо, у інших — навпаки.
Спочатку на Заході хресне знамення здійснювалося так само, як і на Сході: справа наліво, трьома пальцями правої руки. Свідчення цьому можна знайти в тексті Папи Інокентія III «De sacro altaris mysterio». Згодом ця практика видозмінилася, і хресне знамення почали здійснюваьт зліва направо всією долонею. Після Тридентського собору (XVI століття) цей жест був зафіксований у документах.
У візантійській традиції хресне знамення здійснюється справа наліво трьома пальцями, з’єднаними разом — вказівним, середнім і великим, а два пальці залишаються при цьому притиснуті до долоні. Три з’єднані пальці, згідно з тлумаченням, символізують Пресвяту Трійцю, а два інших пальці — дві природи Христа. Раніше у візантійської традиції існувала інша форма хреста —двоперстя. Вона збереглася донині у старообрядців. Таким чином знак хреста здійснюється з’єднаними разом вказівним і середнім пальцями, а до долоні притиснуті три пальці. Це й була первісна форма хреста, що прийшла на Русь із Візантії. Греки згодом замінили двоперстя на триперстя, а на Русі двоперстя зберігалося до реформи Патріарха Никона в столітті XVII. Старообрядці, які відкидали реформи Никона, зберегли двоперстя.
Цікаво, що в православній літературі подаються різні тлумачення символіки хреста. У деяких джерелах стверджується, що дотик до чола означає освячення нашого розуму, до живота — наших внутрішніх почуттів, а до плечей — освячення тілесних сил. Зустрічається й таке пояснення: чоло означає небеса, черево — землю, а горизонтальний рух від плеча до плеча — те, що Святий Дух обіймає все.
Що стосується католицьких тлумачень символіки Хреста, то передовсім вони стосуються самого сенсу здійснення цього знаку. Так, святий Тома Аквінський писав: «Хресне знамення — це знак Страстей Христових, який ми здійснюємо не просто для освячення або благословення, але для сповідання нашої віри в силу Страстей Господа». Для католика виконання знаку хреста — в будь-якій формі, в будь-якому обряді — означає насамперед проголошення приналежності до Христа. Хресне знамення — це також сповідування нашої віри в Пресвяту Трійцю: Отець, Син і Святий Дух. Воно означає нашу готовність прийняти свій хрест і йти за Господом; щоразу, здійснюючи знак хреста, ми оновлюємо зобов’язання нашого хрещення.
Чому вони хрестяться по-iншому?
Одна з найбільш очевидних відмінностей між православними та католиками – це різниця в звершенні хресного знамення. Як відомо, католики хрестяться усією долонею правої руки, зліва направо, а православні – справа налiво, трьома пальцями: з’єднуючи в пучку великий, вказівний i середній пальці. Чому існує така відмінність?
Зображення хреста на своєму тілі християни творили ще з апостольських часів. Правда, форма такого знамення могла бути абсолютно різноманітною. Древні християни могли осіняти хрестом лише чоло, уста чи груди. Римо-католики й досі зберегли схожу традицію – вони на Мессі перед читанням Євангелії великим пальцем правої руки зображують три маленьких хреста на чолі, устах і серці ( це т.зв. мале хресне знамення).
Древня іконографія зображає Спасителя, Який благословляє світ двома пальцями – з’єднаними разом вказівним і середнім. Також існують зображення, на яких святі благословляють трьома пальцями. У такому випадку два пальці складені разом символізують дві природи поєднані в Ісусі Христі – божественну та людську, а три пальці разом – Пресвяту Трійцю.
Як бачимо, правильно буде говорити не про католицьке чи православне знамення, а про певну традицію, якої дотримувалися в певні епохи в конкретних Церквах.
Найбільш відомим способом зображення на собі знаку хреста до п’ятого століття було знаменування одним пальцем, зазвичай вказівним, самого чола. Про це пишуть чимало істориків, зокрема Тертуліан чи святитель Іоан Золотоустий. А вже з п’ятого століття ми знаходимо свідчення про використання двоперстя – зображення віруючим знаку хреста на своєму тілі двома пальцями правої руки. Звичайне нам триперстя з’явилося доволі пізно. Історичних свідчень про нього немає раніше XII століття. Слід також підкреслити, що незалежно від того, яким саме способом віруючі складали персти, напрямок руку руки був для всіх однаковий: угору-вниз-право-ліво. Підкреслю – і для католиків, і для православних.
Узагалі, питання способу звершення знаку хреста: зліва на право, чи з права на ліво, надзвичайно глибоке, бо в саме в ньому приховано особливу символіку, внутрішній зміст цієї зовнішньої дії. Протиставлення правої та лівої сторін – універсальне для людства. При чому, правій стороні, зазвичай, приписується позитивний зміст, а лівій – негативний. Таке тлумаченням перейшло й у церковний вжиток. Як ми вже згадували, православні хрестяться з правого боку на лівий, а католики – зліва на право. Так само, як католики, хрестяться монофізити – вірмени, копти, ефіопи, сірійці. У той час несторіани хрестяться так само, як і православні. В обох випадках правий бік вважається «правильним». Різниця в тому, що православні символічно починають «з правильного», а католики – прямують до цього. Однак, до XVI століття немає жодних відомостей, що католики хрестилися саме таким чином.
Така традиція з’явилася після Тридентського Собору (1545-1563), який мав на меті об’єднати католицьку Церкву, серед іншого – шляхом уніфікації обрядів та богослужінь.
Папа Пій V у своєму «Missale Romanum» (1570 р.) наказує: «Благословляючи себе, звертай до себе долоню правої руки з усіма пальцями, складеними разом і простертими [відкриту долоню], і роби хрест від чола до грудей, і від лівого плеча до правого. Якщо благословляєш іншого, то звертай долоню мізинцем [ребром] до того, кого благословляєш, також благословляючи витягуй праву рукою з усіма пальцями, так само складеними разом і простертими. Так роби при кожному благословенні».
Таким способом папа хотів уніфікувати католицький обряд, намагаючись максимально його виділити від православного. Так, наприклад, він заборонив причастя під двома видами – Хліба та Вина, як це було в Німеччині, а також скасував можливість богослужінь по східному «грецькому» обряду. У цьому контексті, цілком ймовірно, спроба догматизації місцевого звичаю – хреститися з ліва на право, мала на меті саме зафіксувати раз і назавжди звичай, відмінний від православного.
Оскільки католики до кінця XVI ст., могли хреститися в «обидва боки» і «по-своєму», і «по-православному», то це питання не могло бути предметом полеміки з православними. В той час греки, які завжди хрестилися з права на ліво, вважали католицьку практику неправильною, еретичною. На Константинопольському Соборі 879 р. вони звинувачували латинян у тому, що ті «зображення хреста починають з лівого боку, всупереч Писанню, в якому правій стороні завжди надається перевага».
Рух зліва на право може розумітися, як рух душі від темряви до світла, від гріха до спасіння. Натомість, рух руки з правого боку розумівся як очитительний ритуал, який освячує людину та зберігає від усього гріховного.
На Русі найдревнішою формою хресного знамення було двоперстя, що прийшло до нас із Візантії. Але згодом греки замінили двоперстя на триперстя, а на Русі до реформи патріарха Нікона XVII ст. все ще зберігалось двоперстя. Старообрядці, які відкинули реформи Нікона, досі зберегають двоперстя.
Завершуючи нашу розмову скажемо ще кілька слів чому саме хресне знамення звершується з права на ліво. Це доволі природна символіка. 112 Псалом каже «Зі сходу сонця до заходу нехай буде хвальне ім’я Господнє». Такий напрям руху цілком природній не лише для сонця, але й для людини, бо Христос – наше «Сонце Правди», «Схід Сходу» приходить до темного захожу – гріховного людського єства. Якщо ж католикам здається, що сонце прокидається на заході – це звучить, як мінімум, дуже дивно.
Торкаючись чола людина просить у Спасителя Бога про освячення розуму, живота – внутрішніх почуттів, а до плечей – освячення тілесних сил. За іншим тлумаченням, чоло символізує небеса, живіт – землю, а горизонтальний рух від одного плеча до іншого – дію Святого Духа від краю до краю всесвіту.
Осіняти себе хресним знаменням слід на початку молитви, під час молитви та після її закінчення. Також хрестимось при наближенні до всього святого: при вході до храму, при цілуванні хреста, ікон, святих мощей. Хреститися треба також і під час важливих випадків життя: в небезпеці, в горі, в радості, перед початком всякого діла та після його закінчення, перед їжею та після їжі, перед виходом із дому, іпісля повергнення та багатьох інших ситуаціях. Хресним знаменням освячуються всі Божественні Таїнства, ним здійснюється освячення і всякої речі, необхідної для життя.
Знайшли помилку – виділіть фрагмент та натисніть Ctrl+Enter. Якщо хочете допомогти проекту – натисніть це посилання.