Лікування цитомегаловірусної інфекції залежить від стану, імунітету пацієнта та тяжкості інфекції. У здорових людей з неускладненою ЦМВ-інфекцією лікування може не знадобитися, оскільки імунна система часто може контролювати вірус.
Імуноглобуліни до цитомегаловірусу IgG – специфічні білки, які виробляють клітини лімфоцити у період гострої фази захворювання. Вони є ознакою «зустрічі» організму з вірусом у минулому, а отже, доказом існування сформованого імунного захисту. Це надважливо для вагітних, бо визначає вірогідність ускладнень.
Цитомегаловірус (ЦМВ, CMV) особливо небезпечний при імунодефіцитних станах, вагітності. Він вражає імунну систему, головний мозок, органи дихання, травлення, сечовидільної системи тощо, є однією з найчастіших причин смерті хворих на СНІД.
Загалом застосування ацикловіру як вторинної профілактики менш ефективне, ніж застосування ганцикловіру. Таким чином, ганцикловір та валганцикловір є препаратами вибору у лікуванні пацієнтів з CMV-інфекцією та застосовуються для проведення вторинної профілактики у хворих з імунодефіцитом.
Цитомегаловірус – це вірус із сімейства герпесвірусів. Характеризується різноманітністю клінічних проявів. Відноситься до так званих опортуністичних інфекцій. IgM з'являються з першого – другого тижні після інфікування і зберігаються до 10 місяців при первинному інфікуванні.
Авідність антитіл Toxoplasma gondii IgG – це аналіз, що дозволяє уточнити скільки часу пройшло з того моменту, як пацієнт перехворів токсоплазмозом. Це важливо, перш за все, при плануванні вагітності.
Антитіла IgG до цитомегаловіруса з’являються через 2-3 тижні після інфікування. Оскільки вони циркулюють в крові довічно, їхнє одноразове визначення не показує рівня активності вірусу і не вказує на тип інфекції – первинна або повторна активація "сплячого" цитомегаловіруса.