Чи можна ходити в храм без хустки? Пояснює ПЦУ

8 березня митрополит Епіфаній написав: “Усіх – і чоловіків, і жінок – ми раді бачити у наших храмах завжди. І чи будуть то жінки з покритою чи непокритою головою, одягнені в спідницю чи в штани, заміжні чи розведені, з дітьми чи без, в будь-який день календаря – храми Православної Церкви України завжди відкриті для наших вірянок у їхніх духовних потребах”.

Утім, у деяких храмах жінкам досі роблять зауваження, якщо ті не покривають голову.

Представник пресслужби ПЦУ протоієрей Михайло Омельян пояснив “УП. Життя”, чи обов’язково носити хустку в храмі.

“Для Православної Церкви України важливою є кожна людина, яка приходить до Господа. Варто зазначити, що хустка на голові жінки не є основною ознакою побожності людини. Тож ми не повинні зустрічати людину за її зовнішнім виглядом, сварити чи осуджувати за це, особливо, якщо людина вперше у храмі.

Варто прийняти її з увагою та християнською любов’ю. Бо важливо не те, чи в хустці чи без неї жінка йде до храму, а важливо – з якими намірами, думками та настроєм. Якщо ти будеш дивитися в душу людини, на її серце та на виклик з яким прийшла людина до храму, то в тебе не буде часу дивитися на одяг, в якому людина прийшла”, – каже протоієрей.

У ПЦУ наголошують: якщо жінка заздалегідь не планувала відвідати храм і не взяла з собою хустку, але хоче зайти помолитися, то не потрібно відмовлятися від цього через непокриту голову.

“Отримавши духовну незалежність, ми звільняємось від пут забобонів, міфів чи надуманих заборон, які нав’язувались протягом десятиліть, щоби відштовхнути людей від Церкви, встановити додаткові бар’єри, напустити страху і посіяти відчуття “негідності”, – також писав Епіфаній.

Церква негативно ставиться до цькування жінок за непокриту голову у храмі.

“Храм – це простір для прояву християнської любові, а не для цькувань. Причиною подібного роду цькувань є нібито “всезнання” як себе поводити в храмі, а насправді – гординя та відсутність богословської освіти.

Тож пам‘ятаймо настанови Спасителя: “І як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм” (Лк. 6: 31)”, – пояснив Михайло Омельян.

Чи можна ходити до церкви і хрестити дітей під час місячних?

“Дівчата та жінки під час менструації не мають відчувати духовного дискомфорту, а отже мають право й можуть відвідувати храми Божі, брати участь у Таїнствах Церкви, ставати хрещеною мамою у ці дні”, – кажуть у пресслужбі ПЦУ.

Старозавітні приписи, які визначали, що є “чистим”, а що ні – певною мірою стосувалися практичної сторони і норм гігієни.

“Те, що було “нечистим”, означало ризик хвороб, інфекцій і запалень, і саме тому підлягало ряду суворих обмежень і заборон.

Одним із благ ХХІ століття, в якому ми живемо, є велика кількість різних гігієнічних засобів, які можуть застосовувати жінки у своїх потребах, не становлячи загрози ні для себе самих, ні для тих, хто їх оточуватиме”, – каже Михайло Омельян.

Він також посилається на слова Святителя Григорія Двоєслова, який жив на початку VII століття: “Не слід забороняти жінці під час місячних входити до церкви… Менструація – не гріх. Насправді, це чисто природний процес”.

“Пам’ятаймо, що єдиним джерелом скверни в людині може стати її серце, якщо ним опанує зло – і це жодним чином не залежить від статі людини чи дня календаря”, – додає протоієрей Михайло.

Нагадаємо, раніше у ПЦУ відповідали, чи потрібно завішувати дзеркала в домі, коли хтось помер. Також ми пояснювали, чи можна християнам вінчатися у високосний рік.

Чи потрібно носити чорне на знак жалоби: кому та як довго

Традиція носити прикраси або одяг чорного кольору у знак жалоби походить щонайменше з часів Римської імперії, коли в знак трауру вдягали тоги з темної вовни. В період Середньовіччя та епохи Відродження у Європі жінки в жалобі та вдови носили відмінні покрови та головні убори – у стилі консервативної моди. Хоча це скорше була данина звичаям.

Хто має носити чорну хустку та вдягатися у траур, як довго потрібно носити темний одяг у жолобі, розбиралося РБК-Україна (проєкт Styler).

При написанні матеріалу використовувалися такі джерела: поради священника Олексія Філюка читачам видання “20 хвилин (Новини Тернополя)”, сайт Спілки православних журналістів, Almedia, сайт “Траур”.

У чорне – мінімум на один рік

У деяких країнах у середні віки вдови та найближчі родичі померлого могли носити чорне та темне до кінця свого життя. Переважно через те, що вони усамітнювалися після смерті найближчого родича – чоловіка, брата, коханого чи сина.

На Сході жалобним цвітом вважається білий. Наприклад, в Індії в білих шатах проводжають свого померлого родича в далеку дорогу.

У давніх слов’ян зима асоціювалася зі смертю. У цей час року більшість рослин відмирало, а сама земля вкривалася білим пологом, як саваном. Не даремно наречених одягають у білу весільну сукню – вони ніби вмирають для свого роду і відроджуються вже в сім’ї чоловіка.

В арабських та африканських країнах білий колір ототожнювався з яскравим, палючим світлом сонця. У сильну спеку джерела висушуються, рослини та тварини гинуть без вологи. Навпаки, чорний колір землі, що дарує прохолоду та поживні речовини, символізував життя.

В Іспанії колір жалоби – це білий, а заміж дівчата виходять у червоних платтях. У Франції колір трауру – червоний.

В Україні чорна стрічка чи хустка – чіткий знак жалоби. Також обирається чорний одяг – сукні, подовжені спідниці. Бажано, щоб на одязі не було яскравих деталей. Вважається, що найоптимальніше – носити таке вбрання від одного року. Але є нюанси.

Якщо померла бабуся або дідусь – чорну хустку носять півроку. Якщо далекі родичі – три місяці.

Чорну хустку можна знімати після похорон мами, батька, подружжя, дітей – тільки через один рік. І щороку на річницю її знову вдягають, згадуючи померлу близьку людину.

Водночас на сам похорон у чорне вдягаються усі присутні та обов’язково родичі та близькі друзі. Жінкам з непокритою головою не можна заходити ані на цвинтар, ані до церкви й на похорон не варто брати хустки іншого кольору, крім чорної. Але на ній може бути візерунок – чорними нитками чи срібними.

Бог є Богом живих, а не мертвих

Священник Олексій Філюк вважає, що це – особисте діло кожного. І колись на траур носили біле, а не чорне.

“Хочу сказати, що сам чин похорону має відправлятись священником у білому облаченні, у білих ризах. І перші християни на похорон теж приходили у білому. І навіть це можна побачити на фото з 1920-их років. Там усі жінки в білих хустинках. Але в радянський час церкви були закриті, домовини почали робити чорними, люди почали одягатись у чорне на похорони. Це прийшло до нас в ХХ-му столітті. Зазвичай істинні християни не мали б носити скорботу, бо, нагадую, Бог є Богом живих, а не мертвих”, – каже він.

Отець Олексій підкреслює, що багато людей носить жалобу, аби уникнути осуду інших людей.

“Думаю, люди роблять це просто, щоб уникнути осуду. Хтось носить 9 днів, хтось 40, а хтось до кінця життя, бо похоронив рідного чоловіка чи навіть дитину. Це справа кожного. Я, як священник, не можу перев’язати жінку з чорної в білу хустину під час похорону”, – пояснив він.

У загальному: якщо помер близький родич, то сувора жалоба має бути 40 днів. Далі – на розсуд кожної людини.

«Неможна» чи «не можна»?

Ми кожного дня вживаємо в своєму мовленні слово «не можна», проте не всі знають, як правильно його писати, тож розберімося з цим, аби уникати помилок в подальшому.

Слово «не можна» належить до так званих модальних слів, які ще інколи відносять по прислівників. Деякі мовознавці виділяють цю окрему группу в самостійну частину мови, яку називають модальник. Також до неї належать слова: звісно, дійсно, очевидно, звичайно, правда, здається.

В ширшому розумінні модальниками вважають й вставні слова та словосполучення, які також не виконують синтаксичної функції в реченні, а виражають лише ставлення мовця або певний стан. Звісно, характеристики та етимологія (походження) аналізованого слова «не можна» і, наприклад, вставного «мовляв» різні, тому не всі мовознавці підтримують виділення модальника. В шкільному курсі української мови його не виділяють зовсім.

Часто мовці плутають правопис слова з прислівниками, які можуть писатися з «не» разом чи окремо. Але за правилами української мови «не можна» завжди пишемо окремо, незалежно від контексту.

Наприклад

• Не можна чіпати оголений провід голими руками.
• Чому мені не можна з’їсти цукерку до обіду?
• Вагітним не можна вживати забагато цитрусових: вони викликають алергію.

Увага! В українській мові слово (не) можна завжди пишеться з літерою «а» наприкінці. Не плутайте з російським відповідником «можно». Тому запам’ятайте, що аналізоване модальне слово «не можна» завжди пишемо з часткою «не» окремо в будь-якому контексті.