Словник фразеологізмів
до то́го (до цьо́го) то́ргу і пі́шки. Дуже радий тому, що є, із задоволенням погоджується з цим. [Химка:] Гості ж, певно, не обманять — прийдуть. [Палажка:] О-о, вони до того торгу і пішки! (Панас Мирний); — От і добре братіку [братику],— сказав Кочубей,— як оддаси чолом ясновельможному панові гетьманові .. та зараз приходь до мене з товариством .. У нас хрестини ..— Спасибі, братіку [братику] Василю, я до сього торгу й пішки, як ото кажуть,— осміхнувся Палій (Д. Мордовець).
до то́го (до цьо́го) то́ргу і пі́шки. Дуже радий тому, що є, із задоволенням погоджується з цим. [Химка:] Гості ж, певно, не обманять — прийдуть. [Палажка:] О-о, вони до того торгу і пішки! (Панас Мирний); — От і добре братіку [братику],— сказав Кочубей,— як оддаси чолом ясновельможному панові гетьманові .. та зараз приходь до мене з товариством .. У нас хрестини ..— Спасибі, братіку [братику] Василю, я до сього торгу й пішки, як ото кажуть,— осміхнувся Палій (Д. Мордовець).
під стіл пі́шки ходи́ти (бі́гати), ірон. Бути дуже малим, малою дитиною. — Ти що, нас лякаєш?— завівся друкар.— Ти ще під стіл пішки ходив… (В. Дрозд); — Ну, то як, Михайле? Будеш чабаном? Хлоп’я задкує від Горпищенка.. — Я льотчиком буду… Як Петро ваш…— Ага! — хихикає Корній.— Під стіл пішки ходить, а вже й воно розібралося, де вершки, а де відвійки (О. Гончар); — Володя Шевченко, здається, учора під стіл пішки бігав, а тепер уже рулює на комбайні (З журналу). ходи́ти пі́шки під столо́м. — Коли не вмів ще й букваря читати, Ходив, як кажуть, пішки під столом. Любить мене навчила мати… (В. Симоненко).
під стіл пі́шки ходи́ти (бі́гати), ірон. Бути дуже малим, малою дитиною. — Ти що, нас лякаєш?— завівся друкар.— Ти ще під стіл пішки ходив… (В. Дрозд); — Ну, то як, Михайле? Будеш чабаном? Хлоп’я задкує від Горпищенка.. — Я льотчиком буду… Як Петро ваш…— Ага! — хихикає Корній.— Під стіл пішки ходить, а вже й воно розібралося, де вершки, а де відвійки (О. Гончар); — Володя Шевченко, здається, учора під стіл пішки бігав, а тепер уже рулює на комбайні (З журналу). ходи́ти пі́шки під столо́м. — Коли не вмів ще й букваря читати, Ходив, як кажуть, пішки під столом. Любить мене навчила мати… (В. Симоненко).
сім верств пі́шки за шмат ки́шки, зі сл. бі́гти. Докладаючи багато зусиль, але даремно. — Пані Наталко! вас кличе панотець на якусь там розмову. Щоб зараз… як кажуть, кидайте печене-варене і біжить притьмом… сім верств пішки за шмат кишки (М. Лазорський).
під стіл пі́шки ходи́ти (бі́гати), ірон. Бути дуже малим, малою дитиною. — Ти що, нас лякаєш?— завівся друкар.— Ти ще під стіл пішки ходив… (В. Дрозд); — Ну, то як, Михайле? Будеш чабаном? Хлоп’я задкує від Горпищенка.. — Я льотчиком буду… Як Петро ваш…— Ага! — хихикає Корній.— Під стіл пішки ходить, а вже й воно розібралося, де вершки, а де відвійки (О. Гончар); — Володя Шевченко, здається, учора під стіл пішки бігав, а тепер уже рулює на комбайні (З журналу). ходи́ти пі́шки під столо́м. — Коли не вмів ще й букваря читати, Ходив, як кажуть, пішки під столом. Любить мене навчила мати… (В. Симоненко).
Моріс Метерлінк — Синій птах (аналіз, паспорт твору)
Тема. Розповідь про двох дітлахів – брата і сестру, які вирушили у подорож у пошуках Синього птаха – птаха щастя.
Ідея. Щастя насправді живе поруч, його не варто далеко шукати, а потрібно лише навчитися вміти бачити його; мандри допомагають зрозуміти й оцінити свій дім.
Проблеми. Сенс буття; всемогутність людини; духовний пошук людини; любов до життя; очікування дива.
Композиція і сюжет твору
П’єса складається з п’яти дій, дванадцяти картин, що є досить самостійними епізодами. Головні персонажі Тільтіль і Мітіль зустрічаються в символічних ситуаціях з алегоричними персонажами і проходять різні етапи духовного розвитку. Ці зустрічі збагачують досвід і виховують душу Тільтіля і Мітіль.
Події твору розпочинаються напередодні Різдва, коли стає можливим будь-яке диво. Тільтіль і Мітіль радіють чужому святу, дивлячись на сусідній багатий дім. Несподівано до брата й сестри завітала Фея і запропонувала вирушити на пошуки Синього птаха для її хворої онучки, яка хоче бути щасливою. Тільтіль і Мітіль погоджуються і з чарівним зеленим капелюшком Феї (який повертає зір людям, бо вони “осліпли і не бачать справжній світ навколо себе”) та чарівним діамантом (який відкриває істинну сутність – “душу” людей, предметів, тварин, стихій) вирушають на пошуки. Їх супроводжують Собака, Кіт, Цукор, Хліб, Вода, Вогонь, а також Душа Світла. Розвиток дії твору пов’язаний із мандрами різними Країнами.
- Синій птах (повний текст) ▲ читається майже за 3 години
- Синій птах (характеристика та аналіз героїв твору)
- Синій птах (скорочено)
- Синій птах (шкільні твори)
- Яка ідея п’єси М. Метерлінка “Синій птах”?(та інші запитання)
- Біографія Моріса Метерлінка
Країна Спогадів – це країна тих, кого вже немає серед нас. Тут діти зустрічають своїх померлих Дідуся з Бабусею, братів і сестер. У спілкуванні з ними Тільтіль і Мітіль розмірковують про смисл і роль людської пам’яті. Автор нагадує читачам і глядачам про моральний обов’язок пам’ятати про тих, хто пішов у вічність.
Наступна зустріч відбувається у палаці Ночі (четверта картина). Там мешкають сили зла, охороняє двері в цей палац потвора без очей – Мовчання. Тільтіль мужньо переборює страх, відчиняє двері і викриває всі таємниці Ночі. Найбільша з них – велика істина – мільйони синіх птахів.
Далі діти потрапляють до Лісу (п’ята картина), де зустрічаються з душами дерев і тварин. Мешканці світу природи теж не хочуть віддавати Синього птаха – “велику таємницю речей і щастя”, вони опираються. Але діти знову перемагають, бо людина є володарем природи.
У шостій картині діти отримують наказ від Феї вирушити на цвинтар. Там (сьома картина), охоплені страхом, Тільтіль і Мітіль побачили, як із розкритих могил повільно виростають “цілі снопи квітів”, встає зоря, почули, як прокидаються птахи й наповнюють простір гімном Сонцю і Життю. Ця символічна картина змушує замислитися над поняттями вічності.
Попереду юних мандрівників чекає небезпечна країна – Сади Блаженства. Про це їх попереджає Душа Світла (восьма картина). Блаженства підступніші й небезпечніші, ніж найбільші Нещастя.
Наступна знакова зустріч відбувається у Царстві Майбутнього (десята картина), де живуть ще не народжені діти, безліч майбутніх винахідників і поетів, тих, що виростять на Землі чудові плоди, принесуть людям невідоме світло, знищать несправедливість. Очам Тільтіля і Мітіль відкривається цей світ незвичайного, бо вони чисті душею, їм будувати майбутнє, їм передавати найкращий досвід прийдешнім поколінням.
Одинадцята картина “Прощання” не менш символічна, ніж попередні. Упродовж року Тільтіль і Мітіль зі своїми супутниками мандрували світом, однак так і не знайшли Синього птаха. Птах із Країни Спогадів почорнів, птах із Країни Майбутнього став червоним, птахи з Палацу Ночі померли, а в лісі спіймати птаха не вдалося… Можливо, він зовсім не існує або змінює колір, як тільки його саджають у клітку? З такими думками діти повертаються додому і, прокинувшись уранці, помічають, що все навколо змінилося, стало кращим. Насправді змінилися вони.
Сусідці, дуже схожій на Фею, Тільтіль подарував для хворої онуки свою сіру горличку, і птах став синім. Коли дівчинка одужала, Синій птах вирвався з її рук і полетів геть. Тільтіль обіцяє відшукати його й повернути. З цим проханням він звертається і до глядачів, прагнучи їх теж залучити до пошуків щастя.
Експозиція. Тільтіль і Мітіль у ніч перед Різдвом виглядають у вікно і спостерігають за веселощами дітей з багатої сім’ї. Діти мріють теж жити у достатку.
Зав’язка. Прихід до дитячої кімнати старої сусідки, яка перетворюється на Фею, її розповідь про хвору онуку, прохання знайти Синього птаха.
Розвиток дії. Подорож дітей чарівною країною, зустріч з іншими героями.
Кульмінація. Брат і сестра повертаються додому і розуміють, що щастя – зовсім близько. Діти по-новому дивляться на свій дім і батьків.
Розв’язка. Зустріч дітей з сусідською дівчинкою, яка одужала. Горлиця тікає з рук Тільтіля і дівчинки.