Антидоти отруйних речовин

Антидоти отруйних речовин (протиотрути отруйних речовин) – специфічні засоби профілактики уражень і лікування уражених отруйними речовинами. Антидоти отруйних речовин є як засобів першої допомоги у всіх медпунктах і лікувальних закладах, а також перебувають на оснащенні підрозділів і етапів медичної евакуації в системі медичної служби військ і цивільної оборони.
До антидотам отруйних речовин відносяться засоби детоксикації, яка відбувається внаслідок адсорбції і подальшого видалення отруйних речовин з організму або внаслідок хімічної нейтралізації їх з утворенням нетоксичних (малотоксических) речовин. За способом дії антидоти отруйних речовин поділяються на чотири групи.
1. Антидоти фізико-хімічної дії включають в себе обволікаючі і адсорбуючі речовини. У практиці широке поширення одержали тільки останні – активоване (деревний, тваринний) вугілля та біла глина. Ці засоби ефективні лише в разі раннього застосування, до всмоктування отруйних речовин у кров.
2. Антидоти хімічної дії знешкоджують отруйні речовини в крові і тканинах постраждалого внаслідок нейтралізації ІВ або освіти малотоксических або нешкідливих речовин. Так, наприклад, при отруєнні синильною кислотою застосовують гіпосульфіт натрію; які при цьому утворюються нешкідливі роданистого сполуки виводяться з організму з сечею. Дифосген можна нейтралізувати гексаметилентетраміном (уротропіном) у разі раннього застосування останнього, тобто до всмоктування отруйних речовин у тканини та кров потерпілого. Як лікувальний засіб гексаметилентетрамін марний з-за швидкого гідролізу дифосгена в організмі.
3. Антидоти конкурентного дії безпосередньо на отруйні речовини не діють, але вступають з ними у конкурентні відносини (антагонізм) за впливу на реактивні системи організму. На цьому принципі ґрунтується застосування кисню в якості антидота при отруєнні окисом вуглецю; тіолових з’єднань – при ураженні люізітом; реактиваторов холінестерази – препаратів групи піридину (ПАМ, ТМБ-4), гідроксиламіну – при ураженні отруйними речовинами типу зарин; атропіну та інших холінолітиків – при ураженні отруйними речовинами нервово-паралітичної дії.
4. Антидоти фізіологічної дії викликають фізіологічний ефект, протилежний дії отруйних речовин. Наприклад, барбітурати призначають при судомному синдромі, спричиненому фосфорорганічними отруйними речовинами.
У якості антидотів ціаністих з’єднань застосовують хромосмон (метиленовий синій у суміші з глюкозою). Іноді застосовують кілька антидотів послідовно. Так, при отруєнні ціанідами спочатку вводять метгемоглобинообразователи (амілнітрит), потім серусодержащіе речовини (гіпосульфіт) і глюкозу; при ураженні отруйними речовинами типу зарин – великі дози холінолітиків (атропін) і реактиваторов холінестерази (ПАМ), а у важких випадках – наркотичні препарати.
Ефективність антидотної терапії залежить від можливо більш раннього початку лікування, застосованих засобів та ряду інших умов.
Лікувальні антидоти застосовують після впливу отруйних речовин, антидоти профілактичні через півгодини – годину до передбачуваного контакту з отруйними речовинами. Строки застосування антидотів, необхідність повторного їх використання, вибір доз і шляхів введення визначаються їх властивостями, клінічною картиною і ступенем тяжкості ураження отруйними речовинами, а також умовами, в яких надається медична допомога та проводиться лікування потерпілого (див. Хімічна зброя).
Для багатьох отруйних речовин (іприт, дифосген), а також для BZ (отруйні речовини, що викликають тимчасові, оборотні, психози) антидотів не знайдено. В таких випадках проводиться неспецифічне лікування постраждалих.

Антидоти ІВ (від грец. antidotos – протиотрута) – протиотрути, знешкоджуючі отруйні речовини (ОР) в організмі. У зв’язку з швидкістю течії інтоксикації організму при дії сучасних ІВ, часто зі смертельним результатом, А. рекомендуються для індивідуального забезпечення особового складу військ і перебувають на оснащенні всіх медичних пунктів та установ, що надають першу медичну допомогу. В основі дії А. лежать закономірності, властиві фармакодинамічних антагонізму. У відповідності з цим А. можна поділити на такі групи.
1. Антидоти фізичної дії, наприклад розчинники, за допомогою яких У шкірного дії можуть бути видалені з поверхні шкірних покривів. Деякі автори відносять до цієї групи вугілля-адсорбенти тваринного і рослинного походження, що застосовуються у вигляді суспензії (2-4 стіл, ложки на 1/2 л води) всередину при пероральному ураженні ОР типу іприту.
2. Антидоти фізіологічної дії справляють протилежний дії Про фармакологічний ефект, наприклад збуджуючі засоби – при паралізують отрути (аналептики – при отруєннях наркотиками, в тому числі метиловим спиртом), барбітурати – при судомному синдромі, спричиненому фосфорорганічними ОР.
3. Антидоти хімічної дії можуть бути розділені на підгрупи:
а) Антидоти, що діють шляхом утворення нерозчинних у воді сполук, наприклад Antidotum metallorum – стабільний розчин сірчистого водню, призначений для виведення з шлунка солей важких металів і металоїдів типу миш’яку, сурми у вигляді нерозчинних у воді сірчистих сполук;
б) Антидоти, що діють шляхом окислення, наприклад водні розчини перманганату калію, що застосовуються для промивання шлунка при пероральних отруєннях іпритом, морфіном, фосфором (при цьому утворюються відповідно сульфоксид, оксидиморфин і фосфорна кислота);
в) А., що діють шляхом відновлення, наприклад ронгалит, або формальдегидсульфоксилат натрію, який при пероральному застосуванні у вигляді розчину 1 : 10 осаджує токсичні метали типу ртуті з різних їхніх солей;
г) А. конкурентного дії, які відхиляють на себе дію отрути, що вражає нормальний субстрат. Так діє, наприклад, унітіол на миш’як;
д) А., утворюють комплекси з отруйними сполуками. Сюди відносяться А.с клешневидными зв’язками – так звані хелати, або комплексони, наприклад похідні етилендіамінтетраоцтової кислоти (ЕДТА), кальцій-динатрієва сіль якої застосовується у вигляді ін’єкцій або таблеток при отруєннях солями важких металів типу свинцю і рідкоземельних металів;
е) А., реактивирующие ферменти, блоковані (ингибированные) різними отрутами. Такі, наприклад, реактиваторы, відновлюють ингибированную фосфорорганічними речовинами ацетил-холінестерази [2 ПАМ – піридин-2-аль-доксим-метиодид, ТМБ-4 – 1,3 біс-(N-пиридиний-4-альдоксим)-пропандибромид].
Розрізняють А. загального і специфічного дії. У першому випадку А. може служити протиотрутою групи сполук, близьких за своїми властивостями. Наприклад, antidotum metallorum є протиотрутою ряду важких металів, А. типу унітіолу дають позитивний ефект щодо виведення з організму ряду солей ртуті, кадмію, кобальту. А. специфічної дії (наприклад, реактиваторы холінестерази) є протиотрутою суворо вибіркової дії.
А. можуть бути прямого і непрямого дії. Наприклад, глюкоза по відношенню до синильної кислоти є А. прямої дії, вона прямо впливає на неї, утворюючи циангидрин. А. типу нітриту натрію, також застосовувані при ураженні синильною кислотою, є А. непрямої дії: під їх впливом утворюється метгемоглобін, який зв’язує синільну кислоту, перетворюючись в цианмет-гемоглобін.
А. застосовують лікувальні після впливу ІВ, А. профілактичні застосовують за півгодини-годину до передбачуваного контакту з ІВ. Сучасні дослідники прагнуть створювати комбіновані А. (наприклад, поєднання холінолітичних засобів з реактиваторами в А. фосфорорганічних ОР).
Дози різних А. – див. Отруєння.

• • Анатомічний атлас
  • Фізіологія людини
  • Дитячі хвороби
  • Йога
  • Правильне харчування
  • Як схуднути
  • ЛФК (лікувальна фізкультура)
  • Курорти Європи
  • Лікування народними засобами
  • Лікарські рослини
  • Проктологія
  • Психіатрія
  • Алкоголізм
  • Куріння
  • Спортивна медицина
  • Судова медицина

  До теми

  Російські окупанти в містах, де важко прорвати оборону, можуть використовувати хімічну зброю з нервовою паралітичною дією — зарин.

  Що це за речовина, як її розпізнати, та як діяти у випадку отруєння зарином?

  Хімічна зброя Росії: зарин

  Про можливе застосування хімічної зброї, зокрема, зарину, російськими військами у війні з Україною повідомив Центр протидії дезінформації при РНБО з посиланням на міжнародну волонтерську спільноту «InformNapalm». За даними розвідки, з 20 березня 2022 року командному складу РФ роздали ампули з «Атропіном», який є антидотом, що застосовується при отруєнні хімікатами і «Зарином» у тому числі.

  У серпні 2013 року саме російські ракети, наповнені нервово-паралітичною речовиною зарин, були запущені сирійськими військами в передмісті Дамаска Гута (Сирія).

  Тоді було вбито понад 1400 людей. За даними міжнародної організації «Human Rights Watch», ракети класу «земля-земля», які випускали в Сирії, були саме ракетами М-14, які вироблялися за часів Радянського Союзу та були в арсеналі Росії.

  Варто звернути увагу, що РФ 1997 року була однією з країн світу, що підписали Конвенцію про заборону хімічної зброї.

  Згідно з цим документом, не дозволено виготовляти хімічні речовини в промислових цілях. Втім, дії Росії неодноразово демонстрували зневагу до Конвенції.

  За словами Філіппи Ленца, яка є директоркою Центру досліджень науки та безпеки Королівського коледжу Лондона, Російська Федерація має різноманітну хімічну зброю в своєму арсеналі — від складних хімічних речовин, які відрізняються нервово-паралітичною дією, до бочок з хлором, що почали виготовлятися ще за часів Першої світової війни.

  Як виглядає зарин?

  Зарин належить до фосфорорганічних бойових речовин нервово-паралітичної дії. На вигляд це рідина, при випаровуванні, газ без кольору та запаху, надзвичайно отруйна.

  Як зарин потрапляє в організм людини?

  Газ потрапляє в організм людини через шкіру, слизові оболонки ока та органів дихання.

  Забруднений зарином одяг також несе загрозу, тому що випаровується та отруює людей довкола.

  Зарин важчий за повітря, тому небезпека отруєння зарином вище в низинах, ще вища — у підвалах.

  Швидкість дії зарину

  Симптоми отруєння залежать від кількості отриманої дози зарину, швидкість дії – від того, яким чином ця хімічна зброя потрапила до організму.

  Найшвидше ця бойова речовина діє при вдиханні парів, в такому випадку симптоми розвиваються від секунди до хвилини і наступає смерть.

  Повільніше, якщо зарин потрапив в організм, наприклад, через отруєну воду чи коли отруйна речовина потрапляє на шкіру. Але це також дуже небезпечно.

  Основні симптоми отруєння зарином?

  • Найбільше зарин впливає на нервову систему, надмірно її активуючи, що супроводжується різноманітними симптомами.

  В першу чергу людина, отруєна зарином відчуває:

  • закладеність носа;
  • сльозотечу;
  • біль в очах, зір порушується, зіниці звужуються;
  • сильне слиновиділення та пітливість;
  • відчуття скованості в грудях, кашель;
  • дихання пришвидшується;
  • нудоту, блювання, діарею, біль в животі;
  • надмірне сечовиділення;
  • головний біль, слабкість, запаморочення;
  • серцебиття пришвидшується або, навпаки, сповільнюється;
  • тиск понижується або, навпаки, підвищується;
  • Навіть мінімальна доза крапля зарину, яка потрапить на шкіру, може спричинити пітливість та посмикування м’язів в місці, де відбувся контакт.
  • Подальший перебіг отруєння супроводжується сплутаністю свідомості яка закінчується судомами, конвульсіями, зупинкою дихання, паралічем та смертю.

  Що робити при ураженні зарином?

  Згідно з «National Library of Medicine», при найпершій підозрі про застосування хімічної зброї, не гайте часу, щоб принюхатись чи щось проаналізувати. Бо симптоми та тяжкість отруєння залежить від часу протягом якого зарин чи інша отрута діяла на вас.

  • Якщо ви носите окуляри, одягніть їх.
  • Якщо снаряд із зарином розірвався біля будинку, потрібно негайно зачинити вікна, двері, закрити всі вентиляційні отвори. Ні в якому разі не вмикати кондиціонер.
  • Не виходьте на вулицю одразу після атаки хімічною зброєю, термін дії більшості отрут сягає години. Потрібно дочекатись сповіщення що хімічна загроза минула, інформацію про шляхи безпечної евакуації.
  • Якщо вибух відбувся на вулиці, потрібно негайно залишити це місце, рухаючись проти вітру.
  • Пересуватися потрібно швидко, але не бігти, щоб не прискорювати дихання. Бажано заховатись у найближчому приміщенні хоча б в автомобіль з піднятими вікнами.
  • Якщо ви зазнали хімічної атаки, потрібно якнайшвидше позбутися одягу. Зарин на одягу випаровується і становить небезпеку. Одяг не варто знімати через голову, краще розрізати та таким чином зняти його.
  • Після того, як зняли одяг, потрібно промити всі ділянки шкіри як контактували з отрутою водою, краще з милом. Чим більше, тим краще.
  • Очі також потрібно ретельно промити водою не менше 10 хвилин.
  • Не торкатися поверхонь, які можуть бути заражені зарином.
  • Штучна вентиляція легень, тим більше штучне дихання в такій ситуації неприпустиме.
    Єдиний варіант при отруєнні зарином, як і іншої бойовою отрутою, звернутися до військових чи співробітників ДСНС, у яких є спеціальні протоколи дії на такі випадки.

  Якщо звернутися до спеціалістів немає можливості, то, за словами лікарки-кардіолога Дар’ї Степчини, якщо ворог буде застосовувати зарин, який є хімічною зброєю нервово-паралітичної дії, найкращим антидотом є:

  Також варто використовувати водні розчини аміаку, лугів, пероксиду водню, розчин гідроксиламіну у слабко-лужному середовищі для знезараження поверхонь, приміщень, предметів та навіть одягу.

  Волосся та нігті, які були відкриті та уражені зарином, необхідно зістригти. Так ви зменшите прояв симптомів.

  Якщо отрута потрапила до ротової порожнини, рекомендується якнайшвидше промити шлунок — слабким лужним розчином.

  Пізніше потрібно дати постраждалому активоване вугілля.