Південь Португалії: що відвідати, де зупинитися та як дістатися

Милі міста півдня Португалії з білими будиночками, рибацькі села на березі Атлантичного океану та чудова природа сподобається і любителям пляжної мандрівки, і поціновувачам пригод та невеликих походів. Провінція Алгарве має красиві миси, пляжі, скелі, морські гроти та печери. Доволі легко проїхати її всю, а що та де побачити я розповім у цій статті.

ЩО ПОДИВИТИСЯ В ЛАГУШІ

Лагуш (Lagos) — найсимпатичніше місто разом з його природними локаціями. Я пораджу обрати Лагуш, якщо хочеться побути на півдні довше та базуватися в одній точці. Якщо ви любите природу так, як і я, тут можна задовольнити себе сповна.

Гарний старий центр з ресторанчиками та крамничками, вузькі вулички, вихід на набережну до старовинного замку — місто не дуже велике, але його пляжі, гроти, скелі та краєвиди буквально перехоплювали мені подих.

ПУНТА-ДА-П’ЄДАДЕ В ЛАГУШІ

Лише на відстані 30 хвилин пішки від центру є чудове місце Пунта-да-П’єдаде (Ponta da Piedade). Берег тут скелястий та уривчастий. Він нерівно обривається перед океаном, утворюючи різні форми — печери, арки, невеликі бухти, оточені гострими пиками скель. Вода тут насичено зелена або глибоко синя, а берег теплого жовтого та помаранчевого відтінків. Ідеальне поєднання двох стихій — води та землі.

Пунта-да-П’єдаде — велика територія вздовж Атлантичного океану. Тут варто прогулятися в різні боки, залізти на верхівку однієї зі скель, а потім спуститися сходами вниз до води та гротів. На прогулянку тут треба запланувати пару годин. А краще залишитися на захід сонця. Взяти вино, мріяти про вічне та будувати плани на подорожі. Океан цьому дуже сприяє.

Обов’язково включіть Пунта-да-П’єдаде до своєї мандрівки. Це місце буде серед найкращих вражень, обіцяю! Найзручніше дістатися до локації машиною. Але можна пішки або велосипедом з Лагуша. Я йшла пішки: 30 хв з Лагуша, треба було рухатись вздовж траси.

ПЛЯЖ КАМІЛУ БІЛЯ ЛАГУША

Зовсім поряд з Пунта-да-П’єдаде є пляж Камілу (Praia Do Camilo) — моя друга локація, яку я виділю найбільше. Він назавжди запам’ятається мені у рожево-теракотових тонах, які можуть бути лише на заході сонця, коли я потрапила сюди. Цей пляж — ще одна принада міста Лагуш на півдні Португалії.

Також читайте

Туристичні тренди 2020 року: як змінюються подорожі і самі туристи

Щоб потрапити на пляж Камілу, потрібно спуститися з дороги сходами. Навколо його оточують високі береги та скелі помаранчевого, майже червоного кольору. А з океану накочують синьо-зелені хвилі. Тут є печера-тунель, яка веде на секретний пляж, що розташовано на іншому боці високої скелі. Якби не цей тунель, то доступ до пляжу був би лише човном.

ПЛЯЖІ МІСТА ЛАГУШ

Окрім цих двох локацій, в Лагуші є ще кілька пляжів. Серед них варті уваги: Піньяу (Pinhão) — поряд з містом та Естудіантес (Estudiantes) — зі старовинним римським мостиком на скелю.

МИС САН-ВІСЕНТЕ

Мис Святого Вікентія (Cabo de São Vicente) — крайня південно-західна точка Португалії. Це ще одна чудова локація для краєвидів та піших прогулянок. Сюди також чудово приїхати на захід сонця. На мисі розташований старий маяк середини ХІХ ст. Він вважається другим найпотужнішим маяком Європи, поступається лише одному з маяків Франції, та його світло видно на відстані аж 60 км.

Колись в давнину на мис заїжджали пірати з Франції та Нідерландів, а ще тут було багато баталій різних флотилій: то іспанці, то нідерландці, то французи — всім тут було щось потрібно. Дістатися мису можна на авто або велосипеді. Громадський транспорт сюди не ходить.

ЩО ПОДИВИТИСЯ В ЛАГОА

Лагоа (Lagoa) — зовсім маленьке містечко, воно немає виходу до океану. Я приїхала сюди, щоб дістатися печер Бенагіл. Бенагіл — це селище не березі океану. Тут є пляж та неповторні морські печери. Печери розташовані в 6 км від Лагоа, до якого я приїхала автобусом з Лагуша. А потім йшла пішки 6 км, проклавши маршрут на maps.me. Громадський транспорт до Бенагіла не ходить.

Поїздка автобусом з Лагуша в Лагоа триває орієнтовно годину. Квиток коштує 9 євро у два боки. Приїхати машиною до печер — найбільш оптимальний варіант.

ПЛЯЖ ТА ПЕЧЕРИ БЕНАГІЛ

Моя подорож півднем Португалії була б неповною без морських печер Бенагіл (Benagil). Це настільки унікальне місце, що без нього не можна поїхати з півдня країни! Чесно. Печери Бенагіл можна побачити знизу, тобто з моря, та згори.

Більшість людей беруть екскурсію на човні та допливають морем. Я впевнена, що знизу печери мають фантастичний вигляд. Але, коли я була, човни не висаджували людей в середині, й це зупинило мене від цього туру. Я спостерігала зверху за човнами. Катер підпливав до печери на кілька секунд і відразу відпливав.

Тур човном коштує 25-35 євро з людини, залежно від сезону. Човен їздить ще вздовж берега, підпливаючи до різних бухт та гротів. Якби я вибрала поїхати човном, я хотіла б вийти в печері, щоб все роздивитися та зробити фото й відео. З форумів я знаю, що інші висаджувалися з човна в середині печери. Отже, якщо братимете човен, то обов’язково уточніть, чи можна буде вийти в печері.

Реально й самому доплисти з пляжу, який розташований поруч з печерами та відділений скелями. Єдине — для цього потрібно дуже добре плавати. Тут сильні течії та хвилі. Також треба врахувати припливи та відливи. Втім, багато хто плаває сюди самостійно. Перед спробою, впевніться, що ви зможете здолати океан.

Ще один варіант — приплисти з пляжу на каяку або на сапборді. Думаю, це більш безпечно, ніж плисти самому. Цікаво подивитися на печери згори. Виглядає це, як гігантська діра в землі з неймовірним краєвидом внизу. У мене найкращі враження!

ПЛЯЖ МАРІНЬЯ

Пляж Марінья (Marinha) розташований зовсім поряд з Бенагілом. Якщо планувати відвідати печери Бенагіл, то варто включити у план і пляж Марінья зі скелями та природними арками.

В різних путівниках його часто рекомендують, як один з пляжів міста Албуфейра. Але від Албуфейри до Маріньї аж 24 км. Його можна відвідати з Альбуфейри, якщо мати машину. А від пляжу Бенагіл можна дійти пішки — лише 1,5 км (20 хв).

ЩО ПОДИВИТИСЯ В АЛБУФЕЙРІ

Албуфейра (Albufeira) є доволі популярним курортом на півдні Португалії. Сюди, на мій погляд, приїжджає найбільше туристів заради пляжів. Центр старовинний з красивими вуличками та будинками, давніми церквами та годинниковою вежею, яка (якщо між нами) не дуже сильно вражає, але є принадою міста.

Також читайте

Що потрібно зробити і відвідати в Лісабоні

Розглядайте відпочинок в Албуфейрі, якщо шукаєте пляжного відпочинку. Албуфейра побудована на пагорбах, тому, гуляючи там, потрібно буде пройтися вгору-вниз сходами або можна користуватися ескалаторами та ліфтами. Але краще пройтися пішки, правда?

Тут багато міських пляжів з широким піщаним берегом. На мій погляд, найкращі пляжі розташовані на захід від міста, наприклад, пляж Коелья. До нього 6 км. Дорогою до Коельї можна зупинитися на пляжах Пунта-Ґранде чи Св. Рафаеля.

ЩО ПОДИВИТИСЯ У ФАРУ

Фару (Faro) не має безпосередньо виходу до океану, хоча там є канали, доки та порт. Історичний центр Фару не дуже великий, втім, доволі симпатичний. Місто відоме тим, що тут менше людей — ніхто не затримується у Фару надовго. Можна перевернути порожні вулиці на перевагу та зробити красиві фото серед старовинних вуличок, адже в Албуфейрі та Лагуші з цим вже буде складніше. Обійти місто можна доволі швидко. У Фару є міжнародний аеропорт, тому сюди зручно прилетіти, щоб почати свою подорож півднем країни.

ЯК ДОБИРАТИСЯ У ПРОВІНЦІЮ АЛГАРВЕ

Є два варіанти: прилетіти у Лісабон або Фару

До Лісабона з Києва літають прямі рейси WizzAir та SkyUp. Або можна летіти з пересадкою, поєднавши різні лоукости або регулярні авіалінії (будьте уважні та не купуйте переліт через Лондон!)

З Лісабона на південь можна дістатися автобусом (від 36Є/два боки) або потягом (від 40/два боки). Поїздка займе ~4,5-6 год.

1) Київ-Лісабон-Київ — від 109 євро у два боки.

2) Львів-Лісабон-Львів — від 167 євро у два боки.

Щоб долетіти до Фару, доведеться зробити пересадку, адже прямих рейсів з України немає.

1) Київ-Фару-Київ — від 92 євро у два боки.

2) Львів-Фару-Львів — від 153 євро у два боки.

ДЕ КРАЩЕ ЗУПИНИТИСЯ

Я рекомендую Лагуш: там є і пляжі, й історичне місто, і природа. Якщо шукаєте пляжного відпочинку — обирайте Албуфейру

ЯК ПЕРЕСУВАТИСЯ

У статті я кілька разів згадувала, що машина є найбільш оптимальним варіантом у цьому регіоні. Боюсь, це дійсно так. До багатьох локацій неможливо дістатися громадським транспортом. Машину я зазвичай шукаю на Rentalcars.com — агрегаторі, який підбирає найдешевші варіанти в різних компаніях.

Автобуси або потяги ходять лише між містами. У моєму випадку автобуси виявилися не дуже надійним транспортом: дуже часто запізнювалися від 40 хв до 2 год. Інформацію про автобуси я дивилася на цьому сайті та на автостанціях. Між великими містами можна їздити потягом: сайт португальської залізниці.

КОЛИ КРАЩЕ ЇХАТИ ДО ПОРТУГАЛІЇ ДЛЯ МОРСЬКОГО ВІДПОЧИНКУ

Чудово розумію, що пора відпусток найчастіше влітку, втім, я не пораджу їхати на південь Португалії в цей сезон:

• доволі сильна спека;
• велика кількість туристів;
• вищі ціни.

Весною чи восени (навіть у жовтні) можна купатися, а туристів менше, погода тепла та приємна. Я була у листопаді. Купатися було прохолодно, хоча вдень було сонячно та тепло. Втім, я бачила місцевих, які купалися та до вечора сиділи на пляжі. Як тільки сідало сонце в листопаді, то ставало доволі прохолодно без курточки.

Більше про подорожі читайте тут: hannaburlaka.com

Ставропольський край

суб’єкт Російської Федерації / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia

Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:

Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Ставропольський край?

Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини

Ставропольський край — суб’єкт Російської Федерації.

• Межує з Ростовською областю, Краснодарським краєм, Калмикією, Дагестаном, Чеченською, Кабардино-Балкарською, Карачаєво-Черкеською республіками.
• Край входить до складу Північно-Кавказького економічного району і федерального округу
• Крайовий центр — місто Ставрополь
• Відстань від Ставрополя до Москви — 1198 км
• Площа 66 160 км²
• Населення — 2701,2 тис. осіб (2006) (2735,1 — 2002)
• Густота населення 41 oc/км² (2006), питома вага міського населення — 56,5% (2006)

Коротка інформація Ставропольський край, рос. Ставропольский край .

Географія

Розташований у центральній частині Передкавказзя й на північному схилі Великого Кавказу. Ставропольський край простягнувся на 285 км із півночі на південь і на 370 км із заходу на схід.

Рельєф, геологія й корисні копалини

Більша частина території Ставропольського краю зайнята Ставропольською височиною, що переходить на сході в Терсько-Кумську низовину (Ногайський степ). На півночі височина зливається з Кумо-Маницькою западиною. У смузі передгір’їв виділяється район Кавказьких Мінеральних Вод з горами-лаколітами, висотою до 1401 м (г. Бештау).

Корисні копалини — природний газ, нафта, поліметали (що містять уран), будівельні матеріали. Найвідоміші родовища: газу — Севєро-Ставропольсько-Пелагіадінське (запаси близько 229 млрд м³) і Сенгілеєвське; газового конденсату — Мірненське й Расшеватське; нафти — Прасковейське.

Високий потенціал геотермальних вод краю, розвідано чотири значних родовища: Казьмінське, Георгіївське, Терсько-Галюгаєвське й Ніжне-Зеленчукське з загальним дебітом в 12 тис. м³/сут.

Запаси будівельної сировини на кінець 1990-х: глин для виробництва цегли й черепиці — 90 млн м, керамзиту — 12 млн м³, силікатних виробів — 125 млн м³, піщано-гравійних матеріалів — 290 млн м³, будівельного каменю — 170 млн м³, стекла — 4,6 млн т.

Особливе багатство краю — мінеральні лікувальні води. На 2000-ий використовується близько 1370 м³/добу, що становить тільки 10% від потенціалу.

Клімат

Клімат помірно континентальний. Середня температура січня −5°С (у горах до −10°С), липня від +22 до +25°С (у горах до +14°С). Опадів випадає: на рівнині 300–500 мм на рік, у передгір’ях — понад 600 мм. Тривалість вегетаційного періоду — 180–185 днів. На території краю діють 13 метеорологічних станцій Росгідромету .

Гідрографія

Основні річки — Кубань, Кума з Подкумком, Золка [ru] та ін., Калаус, Єгорлик, Великий Зеленчук, Кура, Манич. Озера нечисленні: Тамбуканське озеро (із запасами лікувальної грязі), частина озера Манич-Гудило, озеро Цаган-Хак [ru] та ін.

Річки й скидні канали регіону мають значний енергетичний потенціал, реалізованим на 2000-і роки в розмірі до 750 млн квт г/рік

Ґрунти

Ставропольський край розташований, в основному, у степовій і напівпустельних зонах. Ґрунти головним чином чорноземні (південні й предкавказькі) і світлокаштанові.

Переважають різнотравно-злакові й злакові степи, на сході й північному сході — полинно-злакова рослинність із солонцями й солончаками.

Рослинність

На високих ділянках Ставропольської височини — масиви широколистих дубово-грабових лісів (ділянки лісостепу). У степу живуть гризуни (ховрахи, полівки, хом’яки, тушканчики й ін.), зустрічаються їжак, ласка, лисиця, вовк. У плавнях Куми — очеретяний кіт і кабан. На озерах і болотах багато водоплавного птаха.

Державні пам’ятки природи крайового значення

15 вересня 1961 року прийнято постанову про присвоєння статусу державного пам’ятника природи крайового значення: Дубовому лісу на Прикалауських висотах [ru] , печері «Кам’яні сараї», урочищу «Семистожки», буковому лісу на Воровськоліських висотах (Чумацький ліс), Георгіївському піщаному кар’єру, озеру Пташине, долині річки Кубань у станиці Барсуковській [ru] , Біломечетьському піщаному кар’єру, Кармаліновському піщаному кар’єру, Баталінському мінеральному джерелу, Баталінський печері, ділянкам тису ягідного в Бекешівському і Боргустанському лісництвах, скелям «Броненосець» і «Міноносець», буковій ділянці на горі Стрижамент [ru] , Лопатинській лісовій дачі, Кам’яному хаосу на північному схилі гори Стрижамент, смузі скель і сповзлих брил середньосарматського вапняку у верхів’ях балки Татарки [ru] , Четвертій балці, Косякінському піщаному кар’єру, Лермонтовській скелі, Лермонтовському водоспаду, групі скель «Червоні камені», «Кільце-горі», Пятигорському великому провалу , горам: Машук [en] , Дубровка, Бештау, Гостра [ru] , Кабанка [ru] , Медова, Залізна [ru] , Развалка [ru] , Брик [ru] , Куцай [ru] , Верблюд, Кинджал [ru] , Кокуртли [ru] , Змійка [ru] , Лиса [ru] , Золотий Курган [ru] , Джуца [ru] , Бик [ru] , Юца, Шолудива [ru] [3] [4] .

Історія

Під час Української революції 1917–1921 років Ставропілля входило до складу Кубанської Народної Республіки (де-юре, після об’єднання Кубані з УНР, входила до складу України [ джерело? ] ), Ставропільської Радянської Республіки [ru] , Півдня Росії.

Ставропольський край був утворений 13 лютого 1924 із назвою Південно-Східна область. З 16 жовтня 1924 мав назву Північно-Кавказький край, з 17 березня 1937 — Орджонікідзевський край, з 12 січня 1943 — Ставропольський край.

1-і секретарі Орджонікідзевського—Ставропольського крайового комітету ВКП(б)/КПРС

• 1937—1938 — Сергеєв Костянтин Максимович
• 1938—1939 — Гончаров Дмитро Георгійович
• 1939—1944 — Суслов Михайло Андрійович
• 1944—1946 — Орлов Олександр Леонідович
• 1946—1956 — Бойцов Іван Павлович
• 1956—1960 — Лебедєв Іван Кононович
• 1960—1960 — Бєляєв Микола Ілліч
• 1960—1963 — Кулаков Федір Давидович
• 1963—1964 (сільський) — Кулаков Федір Давидович
• 1963—1964 (промисловий) — Босенко Микола Васильович
• 1964—1970 — Єфремов Леонід Миколайович
• 1970—1978 — Горбачов Михайло Сергійович
• 1978—1985 — Мураховський Всеволод Серафимович
• 1985—1991 — Болдирєв Іван Сергійович

Голови виконавчого комітету Орджонікідзевської—Ставропольської крайових рад

• 1937—1937 — Розіт Альфред Ріхардович, в.о.
• 1937—1938 — Кушнарьов Веніамін Михайлович, в.о.
• 1938—1938 — Козлов Георгій Васильович
• 1939—1944 — Шадрін Василь Автономович
• 1944—1952 — Баранов Олексій Олексійович
• 1952—1956 — Прошунін Микола Емануїлович
• 1956—1960 — Кротков Євген Сергійович
• 1960—1961 — Манякін Сергій Йосипович
• 1961—1962 — Попов Дмитро Петрович
• 1962—1964 (сільський) — Попов Дмитро Петрович
• 1962—1964 (промисловий) — Дахно Костянтин Петрович
• 1964—1968 — Попов Дмитро Петрович
• 1968—1973 — Босенко Микола Васильович
• 1973—1990 — Таранов Іван Тихонович
• 1990—1991 — Травов Василь Павлович

Населення

Чисельність населення Ставропольського краю на початку 2013 р. становила 2 790 785 осіб. Густота населення 42,2 осіб/км². Міське населення — 57,6%, сільське — 42,4%

Національний склад населення

Більшість населення краю становлять росіяни — 80,1%. Традиційно великі в краї етнічні громади вірменів (5,8%), греків (1,2%) і українців (1,1%). В останні десятиліття зростає кількість дагестанських народів, особливо даргінців — 1,8%. Ногайці (0,8%) та туркмени (0,5%), що проживають на сході й північному сході, є нащадками кочового населення краю дослов’янської колонізації. У деяких поселеннях у передгірних районах корінним населенням є осетини, кабардинці та карачаєвці.

Більше інформації Національність, чисельність в 2010 році, тис. .

Адміністративний поділ

До складу краю входять 26 районів, 10 міст крайового підпорядкування, 10 міст районного підпорядкування, 18 робочих і курортних селищ.

• Александровський район
• Андроповський район
• Апанасенковський район
• Арзгірський район
• Благодарненський район
• Будьонівський район
• Георгієвський район
• Грачевський район
• Ізобільненський район
• Іпатовський район
• Кіровський район
• Кочубеївський район
• Красногвардійський район
• Курський район
• Левокумський район
• Мінераловодський район
• Нефтекумський район
• Новоалександровський район
• Новоселицький район
• Петровський район
• Предгірний район
• Совєтський район
• Степновський район
• Труновський район
• Туркменський район
• Шпаковський район

Економіка

• Внутрішній валовий продукт: 147,0 млрд руб. (2005)
• ВВП на душу населення: 54 200 руб. (2005)
• Річний видобуток нафти й конденсату: 1997 р. — 847 тис. тон, 2006 р. — близько 1 млн т.
• Річний видобуток попутного газу: 2006 — близько 130 млн м³.
• Річний видобуток природного газу: 1997 р. — близько 350 млн м³, 2006 — близько 320 млн м³.
• Річне виробництво зерна: 2000 р. — 4 000 тис. тон, 2005 р. — 6 900 тис. т., 2006 р. — 6 380 тис. т.

Промисловість

Основні галузі промисловості — машинобудування (електротехнічне устаткування, верстати, прилади, автокрани, автопричепи), електроенергетика, видобуток і переробка нафти й газу, харчова (виноробна, жироолійна й консервна в Георгієвську, цукрова в Ставрополі), хімічна (мінеральні добрива в Невіномиську , оргсинтез у Будьонівську), будівельних матеріалів (скляна в Мінеральних Водах), легка (вовняна в Невіномиську , шкіряна в Будьонівську), меблева, мікробіологічна (Ставрополь).

Енергетика

• Ставропольська ГРЕС — 2400 МВТ, 9 млрд квтг (2004)
• Невіномиська ГРЕС — 1290 МВТ, 6,064 млрд квтг (2006)
• Кубанська ГЕС-3 — 87 МВТ, 0,193 млрд квтг (середньорічна)
• Кубанська ГЕС-4 — 78 МВТ, 0,183 млрд квтг (середньорічна)
• Єгорлицька ГЕС — 30 МВТ, 0,112 млрд квтг (середньорічна)
• Кисловодська ТЭЦ — 26 МВТ

Повна встановлена потужність становить 4208 Мвт.
Сумарне виробництво електроенергії всіма станціями досягає рівня 18 млрд квтг/рік.
Обсяг виробництва теплової енергії на рік становить близько 11 млн Гкал.
Споживання енергоресурсів на 2006 рік: Природний газ — 10 млрд м³, нафтопродукти — більше 1,2 млн т.

Сільське господарство

Спеціалізується на вирощуванні зерна й соняшника. Провідна роль у тваринництві належить скотарству, тонкорунному вівчарству. Широко розвинене садівництво, виноградарство, птахівництво, свинарство, бджільництво.

Сільське господарство — одна з найважливіших галузей економіки краю, у якій зайнято понад 156 тисяч осіб. У Ставропольському краї функціонують 1010 господарюючих суб’єктів різних форм власності, що взаємодіють з Мінсільгоспом Росії й Мінсільгоспом краю. У їхньому числі товарним сільгоспвиробництвом займаються 500 сільськогосподарських організацій, 14,1 тисяч селянських (фермерських) господарств, 406,9 тисяч особистих підсобних господарств.

Обсяг виробництва сільгосппродукції у всіх категоріях господарств склав 27,4 млрд рублів або 117,5% до відповідного до рівня 2002 року.

За три роки досягнуто стабільного приросту валової продукції сільського господарства. При цьому нарощування виробництва відбувається як у галузі рослинництва, так і тваринництва. Зростання виробництва відбувається не тільки в сільгосппідприємствах, але й у всіх категоріях господарств. У Ставропольському краї 2001–2002 роки зібрані рекордні врожаї зернових. При цьому частка продовольчого зерна становить 82%. Це один із найкращих результатів у Російській Федерації.

Попри те, що виробництво зернових є основним напрямком у землеробстві і його частка у виторзі становить 72%, у краї виробляються значні обсяги технічних культур. Стабілізувалося в краї виробництво молока й м’яса, товарного яйця й ставкової риби. На підйомі перебуває птахівництво й свинарство. Нарощування обсягів виробництва основних видів тваринницької продукції забезпечується за рахунок росту продуктивності сільгосптварин і птиці. Це дозволило краю вийти на друге місце в Росії за темпами зростання виробництва товарного яйця.

У 2000–2003 рр. частка рентабельно працюючих господарств підтримується на рівні 70-65% (по Росії — 47-54%). Рентабельність сільськогосподарського виробництва перебуває на рівні 22-16% (по Росії — 7-9%).

Транспорт

Залізничний

Основна залізниця — ділянка Армавір — Невіномиськ — Мінеральні Води — Прохладний двоколійної електрифікованої магістралі Москва — Ростов-на-Дону — Баку з одноколійними тепловозними відгалуженнями на Усть-Джегуту й Будьонівськ, а також двоколійною електрифікованою гілкою на Кисловодськ.

Крім того через Ставрополь і Світлоград прокладена одноколійна тепловозна лінія від станції Кавказька на Елісту з відгалуженням на Будьонівськ.

Найбільші локомотивні депо: Ставрополь, Світлоград, Невіномиськ і Мінеральні Води.

Автомобільний

Основна автомобільна дорога М29 «Кавказ» що проходить через Невіномиськ , Мінеральні Води й П’ятигорськ, з підхідними дорогами на Ставрополь і далі на Елісту; на Черкеськ; на Кисловодськ; через Георгієвськ, через Зеленокумськ і Будьонівськ на Нєфтєгорськ і далі в Дагестан і Калмикію.

Основні автомобільні вузли: Невіномиськ і П’ятигорськ.

Авіаційний

Основні авіаперевезення здійснюються через міжнародні аеропорти:

• Ставрополь (Шпаковське) перебуває за 12 кілометрів на північний схід від Ставрополя
• Мінеральні Води, є портом приписки авіакомпанії Кавмінводиавіа

Крім них діє аеропорт міста П’ятигорськ.

Трубопровідний

У регіоні дуже густа й протяжна мережа промислових і магістральних трубопроводів:

• Нафтопровід Каспійського трубопровідного консорціуму перекачує більше 30 млн т нафти на рік на чорноморські термінали
• Північно-Кавказький нафтопровід Баку — Махачкала — Малгобек — Тихорєцьк із примиканням гілки на НПС Комсомольська (Калмикія)
• Газопровід «Північний Кавказ — Центр»
• Від міста Рясний починається газопровід «Блакитний потік» робочою потужністю в 7,5 млрд м³ (2006)
• Продуктопровід Моздок — Ростов-на-Дону з відводами на Ставрополь і Будьонівськ
• Густа мережа промислових нафто-, газо- і продуктопроводів, споживчих газопроводів

Електротранспорт

По території регіону проходить магістральна лінія електропередачі 500 кВ Волгодонська АЕС — Ставропольська ГРЕС — Інгурська ГЕС.

Найбільша підстанція регіону розташована в Будьонівську (500 кВ) єднальна системи північного Кавказу й Дагестану з Волгодонською АЕС.

Наука, освіта й культура

Серед наукових установ виділяються:

• Північно-Кавказький НДПІ природних газів
• НДІ комплексного використання молока

Основні представники системи освіти:

• Ставропольський державний університет
• Північно-Кавказький державний технічний університет
• Ставропольський державний аграрний університет
• Ставропольська державна медична академія
• П’ятигорський державний лінгвістичний університет
• П’ятигорська державна фармацевтична академія
• П’ятигорський державний технологічний університет

Курорти

Кавказькі Мінеральні Води — найбільший курортний регіон Російської Федерації, який по багатству, різноманітності, кількості й цінності мінеральних вод і лікувальному бруду не має аналогів у всій Євразії. Лікувальні властивості тутешніх мінеральних джерел були здавна знайомі місцевому населенню. Про це розповідають і легенди, де правда вигадливо переплітається з поетичною вигадкою. Відгомін такої легенди втримується й у назві однієї з популярних тутешніх мінеральних вод — нарзані . На українську мову це слово можна перекласти як «богатирський напій», «вода богатирів». Нарзан уважався джерелом сили племені, що колись нібито жило на Північному Кавказі, — нарти.